15 грудня 2025 року Справа № 640/4641/21 ЗП/280/127/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ1258/57/АВ/ИД/СП/ФС-186 від 07 грудня 2020 року у розмірі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), винесену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (ідентифікаційний код: 34709124, місцезнаходження: 04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 2/58, літера «А»).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року у справі №640/4641/21 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст.ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
14 лютого 2025 року матеріали адміністративної справи № 640/4641/21 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Черновій Ж.М.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/4641/21 (ЗП/280/127/25) та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі № 640/4641/21 - Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214) на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (04060, м. Київ, вул. Вавилових, буд. 10, код ЄДРПОУ 44681053).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.12.2020 відповідачем було винесено постанову № КВ1258/57/АВ/ИД/СП/ФС-186 про накладення штрафу в розмірі 15000,00грн за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яка в порушення вимог абз.3 п.3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509 була направлена позивачу із супровідним листом від 21.12.2020 лише 31.12.2020 та отримана позивачем 04.01.2021. У постанові відповідач зазначив, що в порушення вимог статті 259 КЗпП України та п.6 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96, всіх перелічених документів необхідних для перевірки позивачем не було надано. Водночас, в оскаржуваній постанові відповідач не навів жодного аналізу раніше наданим позивачем зауваженням та поясненням. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що Міжрегіональне управління не вважає порушенням, яке описано Позивачем в пункті 2.1 частині ІІІ Позовної заяви та вважає його такий, що не відповідає законодавству України та міжнародним стандартам у сфері праці. Відповідно до ст. 259 КЗпП та постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 р. «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», інспектори праці мають право: - безперешкодно, без попереднього повідомлення проводити перевірки; - отримувати будь-яку інформацію, необхідну для виконання контрольних функцій, у тому числі від працівників, які перебувають на місці. Отже, вручення документів про проведення контрольного заходу будь-якій присутній особі, яка працює в суб'єкта господарювання, не є порушенням законодавства. Відсутність керівника чи уповноваженої особи не є підставою для скасування контрольного заходу, законодавство не містить вимоги щодо обов'язкової присутності керівника для початку перевірки. Аргумент про те, що Держпраці не затвердив або не оприлюднив уніфіковану форму акту, не спростовує факту виявлених порушень законодавства про працю. Навіть якщо така форма не була опублікована, це не нівелює правомірність дій інспектора праці, оскільки законодавчі норми та вимоги КЗпП залишаються чинними незалежно від наявності чи відсутності адміністративних регламентів. Аргумент про порушення строків може бути необґрунтованим, якщо постанова була винесена у встановлені строки, а її направлення суб'єкту господарювання є процедурним питанням, яке не впливає на сам факт вчинення правопорушення. доводи Позивача щодо не надання Головним управлінням Держпраці у Київській області переліку питань, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд, спростовуються тим, що перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) затверджений у додатках до типової форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці, який затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 № 2161, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2020 за № 1280/35563. Отже, Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №КВ1258/57/АВ/ИД/СП/ФС-186 від 07.12.2020 було складено відповідно до вимог чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
Згідно з направленням на проведення інспекційного відвідування №1258 від 28.10.2020, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1986-IV, ст. 259 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V в частині дотримання вимог статті 1-3, ч.1, 4, 6-8 абз.2 ч.10, ч.13 та 14 ст.4, ч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.1-4 та 6 ст.7, ст.9,10,19,20,21, ч.3 ст.22, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1132), Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84, Розпорядження КМУ від 16.09.2015 №929, роз'яснень Міністерства соціальної політики від 08.10.2015 №15245/0/14-15/13, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 №1338, на підставі звернення №Н-5950, погодження Держпраці від 16.10.2020 №6511/1/3.1-зв-20, направляється: головний державний інспектор (інспектор праці) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області Куліш Н.І., для проведення інспекційного відвідування щодо дотримання вимог законодавства про працю у ТОВ «Сінево Україна». Питання, що підлягають контролю: дотримання законодавства про працю. Направлення дійсне з 29.10 по 11.11.2020. Підстава: наказ від 28.10.2020 №3347.
Вимогою про надання документів №1258 від 03.11.2020 зобов'язано керівника ТОВ «Сінево Україна» у строк до 11 год. 00 хв. 10 листопада 2020 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
ТОВ «Сінево Україна» звернулось з листом №904 від 10.11.2020 до головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області Куліш Н.І., в якому повідомлено, що у зв'язку із проведенням контрольного заходу, що не стосується виявлення неоформлених трудових відносин у формі інспекційного відвідування, що не передбачена Законом; врученням документів про проведення контрольного заходу не уповноваженій на те особі та за відсутності керівника суб'єкта перевірки чи уповноваженої ним особи; не виконанням інспектором праці вимоги щодо пред'явлення та надання копії погодження Держпраці проведення заходу контролю; не затвердженням та не оприлюдненням на власному офіційному веб-сайті уніфікованої форми акту, з переліком питань залежно від ступеня ризику, ТОВ «Сінево Україна» відмовляє Державній службі України з питань праці в особі головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області Куліш Н.І. у допуску до проведення іспекційного відвідування з питань дотримання законодавства про працю на підставі направлення на проведення іспекційного відвідування №1258 від 28.10.2020.
Згідно з актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ 1258/57/АВ/НД від 11.11.2020, проведено інспекційне відвідування ТОВ «Сінево Україна», початок - 03.11.2020 о 17:00, завершення - 11.11.2020 о 14:00, у ході інспекційного відвідування встановлено: направлення на проведення інспекційного відвідування від 28.10.2020 №1258 зареєстровано в ТОВ «Сінево Україна» 03.11.2020 №202. Також в ТОВ «Сінево Україна» 03.11.2020 №204 зареєстровано вимогу Про надання документів від 03.11.2020 №1258, в якій зазначено: у строк до 11:00 10.11.2020 надати необхідні документи згідно конкретного переліку для проведення інспекційного відвідування. У порушення вимог ст.259 КЗпП України та п.6 Положення №96 від 11.02.2015, станом на 11.11.2020 до ГУ Держпраці у Київській області ТОВ «Сінево Україна» не надали документи за період з січня 2012 року по вересень 2020 року згідно вимоги Про надання документів від 03.11.2020 №1258. Таким чином, ТОВ «Сінево Україна» порушено ст.259 КЗпП України.
Примірник акту був отриманий 18.11.2020 представником ТОВ «Сінево Україна» - директором з розвитку Бутенко М.Г., та власноручно на вказаному акті зазначено: «з актом та інформацією, викладеною в акті не згодні. Заперечення будуть надані у строк, встановлений чинним законодавством.».
ТОВ «Сінево Україна» направлено на адресу відповідача зауваження до Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ 1258/57/АВ/НД від 11.11.2020, в яких зазначено, зокрема, що оскільки Державною службою з питань праці не затверджена та не оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акту, в якій передбачається перелік питань залежно від супеня ризику, використання інспектором праці форми Акту, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338, є неправомірним. Враховуючи направлення Товариством листа про відмову у допуску до проведення інспекційного відвідування, інспектор праці не могла провести інспекційне відвідування та у відповідності до чинного законодавства повинна була скласти акт про неможливість проведення іспекційного відвідування. Оскільки Товариство не допустило інспектора праці до проведення іспекційного відвідування, відсутні об'єктивні підстави кваліфікувати ненадання Товариством документів на вимогу інспектора праці як порушення ст.259 КЗпП України та п.6 Положення.
Листом від 25.11.2020 ГУ Держпраці у Київській області повідомлено, що буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу на ТОВ «Сінево Україна», передбаченого абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України.
Листом від 30.11.2020 ТОВ «Сінево Україна» просило надати можливість працівникам та представникам Товариства бути присутнім під час розгляду справи про накладення штрафу на ТОВ «Сінево Україна» для можливості захисту законних прав та інтересів.
ГУ Держпраці у Київській області розглянуто зауваження від 17.11.2020 до акту інспекційного відвідування від 11.11.2020 №КВ 1258/57/АВ/НД та листом від 30.11.2020 повідомлено ТОВ «Сінево Україна», що у порушення вимог ст.259 КЗпП України та п.6 Положення від 11.02.2015 №96, всіх перелічених документів, необхідних для перевірки ТОВ «Сінево Україна» надано не було. Інспектором праці складено акт про ненадання документів для проведення інспекційного відвідування від 11.11.2020 №КВ1258/57/АВ/НД.
07.12.2020 ГУ Держпраці у Київській області прийнято постанову №КВ1258/57/АВ/ИД/СП/ФС-186 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою за порушення статті 259 КЗпП України, відповідно до статті 265 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч.3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509, та на підставі абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України, накладено на ТОВ «Сінево Україна» штраф у розмірі 15000,00 грн.
Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ1258/57/АВ/ИД/СП/ФС-186 від 07 грудня 2020 року, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На час виникнення спірних правовідносин правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначалися Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V у відповідній редакції).
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону № 877-V, згідно з частинами 1, 4 якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Частиною 4 статті 2 цього Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".
Надалі такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 200/5877/19-а.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Згідно із підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Головне управління Держпраці наділене контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
На реалізацію положень статті 259 КЗпП України Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 29.04.2017 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Вказаною постановою затверджено, зокрема, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який мав визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
Водночас пунктом 5 цього Порядку було передбачено можливість проведення інспекційного відвідування за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.
Відповідно, з 14.05.2019 не підлягають застосуванню норми Порядку № 295 з метою здійснення інспекційного відвідування, як такі, що втратили чинність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 260/1516/19.
Також у вказаній постанові колегія суддів КАС ВС звернула увагу на те, що втрата чинності нормами Порядку № 295 не означає, що органи Держпраці не мають права проводити перевірки дотримання законодавства про працю. Держпраці і надалі продовжує виконувати свої повноваження та має право проводити планові та позапланові заходи але виключно в порядку, передбаченому положеннями Закону № 877-V, який встановлює загальні правила проведення перевірок органами державної влади та поширює свою дію, в тому числі, на заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, а також враховуючи положення КЗпП України, зокрема, Глави XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".
Відповідно до статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є:
подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;
неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.
Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів.
Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.
Отже, позапланові перевірки за зверненням фізичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на їх проведення.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 у справі № 818/312/16 та від 31.01.2019 у справі № 809/799/17.
Суд враховує, що у постанові від 30.01.2023 у справі № 260/3705/20 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої визнання нечинною з 14.05.2019 у судовому порядку постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, якою було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, і відповідно до пункту 4 якого наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 № 1338 затверджені форма акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю та форма припису про усунення виявлених порушень, не зумовила втрату чинності зазначеним наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 №1338.
Також Верховний Суд констатував, що у період після 14.05.2019 - дати втрати чинності Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю №295, і до 06.01.2021 - дати набрання чинності наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 № 2161, яким на виконання норм Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 823 затверджено нові форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Держпраці, могли бути використані форма акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, та форма припису про усунення виявлених порушень, затверджені наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 № 1338, який у вищевказаний проміжок часу був чинний.
Використання у вищевказаний період форм документів, затверджених наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 № 1338, з урахуванням відсутності інших, затверджених у зв'язку із зміною у законодавстві, форм документів, не зумовлює протиправності проведеного уповноваженим органом заходу державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у вигляді інспекційного відвідування і не є підставою для скасування прийнятих за його результатами рішень, у тому числі, у формі припису про усунення виявлених порушень.
Відтак, послуговуючись вказаними висновками, суд виходить з того, що під час проведення інспекційного відвідування щодо позивача, відповідач міг використовувати форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів, затверджені наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 № 1338.
Під час розгляду справи судом установлено, що позивач фактично не допустив посадових осіб Головного управління Держпраці у Київській області до проведення інспекційного відвідування, що підтверджується листом ТОВ «Сінево Україна» №904 від 10.11.2020, у якому відповідача повідомлено про відмову у допуску до здійснення відповідного заходу контролю, зокрема, через не пред'явлення документів, передбачених законом.
Відтак суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для складання акту інспекційного відвідування № КВ 1258/57/АВ/НД від 11.11.2020, яке фактично не відбулося через недопуск до його проведення.
Суд вважає, що за таких обставин відповідач повинен був скласти акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, а отже, прийняв оскаржувану постанову на підставі неналежного документа.
При цьому суд враховує, що такою постановою позивача було притягнуто до відповідальності за не надання на вимогу Держпраці документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування.
Разом з тим, на думку суду, відповідна об'єктивна сторона правопорушення неможлива у разі фактичного не допуску до проведення перевірки.
Тобто правильною формою реагування на дії позивача з боку відповідача у ситуацій, що склалась, мало б бути складення акту про неможливість проведення інспекційного відвідування та вирішення на підставі нього питання про накладення штрафу за недопущення до проведення перевірки щодо додержання законодавства про працю відповідно до абзацу 6 частини другої статті 265 КЗпП України.
Ураховуючи викладене, суд визнає спірну постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1258/57/АВ/ИД/СП/ФС-186 від 07 грудня 2020 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Водночас іншим доводам та аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог оцінка не надається, оскільки наведені вище мотиви суду є самодостатніми для висновку про неправомірність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
За змістом пункту 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши основні доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна" (04214, м.Київ, вул.Північна, буд.2/58-А, код ЄДРПОУ 34709124) до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (04060, м. Київ, вул. Вавилових, буд. 10, код ЄДРПОУ 44681053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ1258/57/АВ/ИД/СП/ФС-186 від 07 грудня 2020 року в розмірі 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), винесену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінево Україна"судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.М. Чернова