№ 209/6433/25
№ 2/207/2970/25
03 грудня 2025 року суддя Південного районного суду міста Кам'янського Бистрова Л.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,
28 листопада 2025 року до Південного районного суду міста Кам'янського на підставі ухвали Чечелівського районного суду міста Дніпра від 27.10.2025 року за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Ухвала мотивована тим, що судом встановлено, що за відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради від 23 вересня 2025 року, місце проживання відповідача ОСОБА_2 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 09 лютого 2012 року по 13 травня 2025 року, що належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Південного районного суду міста Кам'янського. Посилання відповідача на те, що вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , нічим не підтверджено. Суд зазначив, що клопотання відповідача щодо необхідності розгляду справи за місцем її перебування без підтвердження реєстрації, не відповідає вимогам статей 27, 28 ЦПК України.
Відтак, суд дійшов висновку, що справа за цією позовною заявою не підсудна Чечелівському районному суду міста Дніпра, а підлягає розгляду Південним районним судом міста Кам'янського, що не суперечить нормі ч. 9 ст. 28 ЦПК України, яка підлягає застосуванню, оскільки наявними у справі доказами встановлено, що останнє відоме зареєстроване місцем проживання відповідача ОСОБА_2 було: АДРЕСА_1 , з 09 лютого 2012 року по 13 травня 2025 року.
Проте, зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Південним районним судом міста Кам'янського з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Місце проживання фізичної особи згідно Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» має бути зареєстровано у передбаченому порядку.
Зі змісту поданого позову не вбачаються обставини, що дозволяють позивачеві обрати підсудність справи, а також у ньому не міститься підстав для застосування правил виключної підсудності справи.
Отже, у даному випадку підсудність справи має визначатись згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України.
Суд враховує, що за загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Вказане правило загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача) діє у всіх випадках, коли закон не обумовлює інше стосовно конкретного виду справ.
Коли відповідачем є громадянин фізична особа, то позови пред'являються до суду за місцем його проживання «actor seguitur forum ref». Такий принцип організації підсудності отримав назву принципу інтересу: особа, зацікавлена у захисті свого права, звертається до того суду, на території юрисдикції якого знаходиться відповідач. Але відповідає цей принцип не стільки інтересам позивача, скільки інтересам відповідача. Пред'явлення позову не тотожно його правомірності, а отже, невиправдане утруднення прав та свобод відповідача неприпустимо. Пред'явлення позову за місцем проживання відповідача створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки самим пред'явленням позову він поставлений у скрутніше становище за позивача.
Враховуючи, що позов містить вимогу про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, тому регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина 8 статті 7 СК України).
Згідно за частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За змістом статті 28 ЦПК України позови про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні не віднесені до категорії справ, територіальна підсудність яких може визначатись за вибором позивача.
Стаття 30 ЦПК України не відносить зазначену категорію справ до виключної підсудності.
Таким чином справи за позовами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні віднесені до територіальної юрисдикції (підсудності) суду, визначеній статтею 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Аналогічне положення міститься у пункті 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» відповідно до якої, якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Так, на виконання вимог частини 8 статті 187 ЦПК України судом було зроблено запит до Єдиного держаного демографічного реєстру щодо отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичних осіб відповідачки ОСОБА_2 , згідно якого відповідачка зареєстрована АДРЕСА_3 .
27.08.2025 відповідачка направила на адресу Дніпровського районного суду міста Кам'янського клопотання про передачу справи до Чечелівського районного суду міста Дніпра за підсудністю, оскільки вона фактично з дитиною проживає у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 більше не проживає, знята з реєстрації та не має майнових прав на це житло.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 на адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра направила Витяг з реєстру територіальної громади, в якому зазначено, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з тим, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, згідно статті 19 СК України обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Крім того, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта, п'ята статті 19 СК України).
Отже, враховуючи, що малолітня дитина проживає разом з відповідачкою в АДРЕСА_3 , тому і висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини і батьків має надати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», роз'яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункті 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначаються правилами підвідомчості та підсудності.
За змістом пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно підпунктів 22-29 рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України», право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Отже, враховуючи викладене, а також те, що спір виник з приводу усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, тобто до даних правовідносин слід застосовувати правила загальної підсудності справа не підсудна Південному районному суду міста Кам'янського, а отже не підлягає до розгляду в Південному районному суду міста Кам'янського та підлягає направленню за підсудністю.
Відповідно до п. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч.2 ст.31 ЦПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Відповідності до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19, від 05 березня 2020 року у справі № 640/12339/19 зазначено, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад, як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.
У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а у випадку їх неврахування, повинен це обґрунтувати.
Відповідно до частини 9 статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, та те, що зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_3 , суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні до Чечелівського районного суду міста Дніпра, як помилково направленої.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 31, 32, 258, 260 ЦПК України, -
Матеріали цивільної справи №209/6433/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - повернути до Чечелівського районного суду міста Дніпра як помилково направлені.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя Л.О.Бистрова