про відмову у відкритті касаційного провадження
12 грудня 2025 року
м. Київ
справа №640/13171/21
адміністративне провадження № К/990/48575/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (колегія у складів суддів Сорочка Є.О., Коротких А.Ю., Чаку Є.В.)
у справі № 640/13171/21
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства внутрішніх справ України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві, Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправною відмову МВС України щодо непризначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків, відповідно до Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» у редакції Закону України від 13.02.2015 № 208-VІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції»;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків, відповідно до Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» у редакції Закону України від 13.02.2015 № 208-VІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції», у розмірі 324 800 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 позов задоволений. Визнав протиправним та скасував висновок від 12.02.2021, яким Міністерством внутрішніх справ України не погоджено призначення та виплата ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Зобов'язав МВС України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності 15.11.2017, відповідно до Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Надалі Шостий апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025, задовольнивши апеляційну скаргу відповідача, скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2025. Закрив провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до МВС України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії на підставі п. 5 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
25.11.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій остання з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення приписів процесуального права просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025, а натомість направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 визначає п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, мотивуючи її відсутністю висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах (а саме щодо того чи можливе правонаступництво в порядку спадкування у справах зі спорів щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків, відповідно до Закону України Про міліцію» у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції»).
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю. У разі смерті позивача у справі, предметом судового розгляду в якій є питання щодо наявності в нього особистих немайнових прав, а також прав на отримання ще ненарахованих та непризначених виплат, провадження підлягає закриттю.
Предметом цього спору є вимоги про визнання протиправною відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату цієї допомоги.
Відтак, предметом судового розгляду у справі № 640/13171/21 є питання щодо наявності в нього саме особистих немайнових прав, вимоги позивача є зобов'язальними. Відтак, у спірних правовідносинах неможливе правонаступництво, оскільки зобов'язання нерозривно пов'язане із особою позивача.
Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими.
За змістом ст. 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Статтею 269 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст. 271 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Положеннями ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки особи, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Із системного аналізу вищенаведених норм права можна дійти висновку, що право на отримання соціальної виплати є нерозривно пов'язаним з особою спадкодавця і, згідно зі ст. 1219 ЦК України, не входить до складу спадщини. Ця норма стосується лише конкретних сум виплат, які були нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя.
Аналогічна правова позиція щодо тлумачення норм ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 576/1388/17, від 15.11.2021 у справі № 340/5543/20, від 05.05.2022 у справі № 520/10496/2020 та від 09.02.2023 у справі № 600/1290/20-а.
У даній справі, як встановили суди, ОСОБА_2 16.11.2017 звернувся до Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з захворюванням пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановленням йому другої групи інвалідності.
Листом від 19.12.2017 № ЛК-27826/01/62-2017 позивача повідомили, що у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.09.2020 у справі № 826/6813/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду по суті з прийняттям відповідного рішення звернення ОСОБА_2 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути звернення ОСОБА_2 з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків, відповідно до Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» від 13.02.2015 №208-VІІІ та прийняти рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».
У ході апеляційного розгляду до суду апеляційної інстанції були надані докази смерті позивача.
При цьому на момент смерті ОСОБА_2 відповідна сума одноразової грошової допомоги не була нарахована, а спір стосується оскарження індивідуального акта (рішення про відмову в призначенні грошової допомоги) та дій щодо виплати зазначеної соціальної виплати, а тому ця грошова допомога не може вважатися недоотриманою.
Колегія суддів вважає, що кошти, які не були нараховані померлому, не є належною йому виплатою.
У взаємозв'язку із цим Суд звертає увагу, що у постанові від 03.04.2019 у справі № 808/1346/18 Велика Палата висловила позицію, що спори, предметом яких є майнова вимога позивача щодо грошових коштів, які належали до виплати за життя померлому спадкодавцю, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.
За таких обставин, рішення про закриття провадження у справі є правомірним, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Скаржниця померлого позивача не може бути правонаступником у спорі щодо права на саму соціальну виплату, оскільки це право було нерозривно пов'язане з особою позивача.
Враховуючи викладене Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі положень п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскаржувані судові рішення є вмотивованими і такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень ст.ст. 1218, 1219, 1227 ЦК України та дотриманні положень п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин у справі Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Аналогічна правова позиція щодо застосування п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України висловлена Верховним Судом в ухвалах від 13.03.2023 у справі № 240/6719/21, від 04.10.2023 у справі № 420/9553/23, від 11.09.2025 у справі № 380/18342/24.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 640/13171/21.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб