Справа № 240/22933/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
15 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБЕГПАК» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,
позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
17.09.2025 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 26.08.2024 ТОВ "УКРБЕГПАК" (покупець) уклало договір RG/UKR-01 з компанією "Ровачлан Галкініш" (продавець), на наступних умовах: предмет договору: купівля - продаж товарів згідно Додатку №1; загальна сума: 42470 доларів США; умови поставки: DAР - Київ (Інкотермс - 2010).
Для митного оформлення ввезеного на територію України товару "Поліпропіленова тканина шириною :180 см (+/- 1%), щільністю 125 гр/м2 (+/- 1%) в кількості 10 000 кг., 190 см (+/- 1%), щільністю 125 гр/м2 (+/- 1%) в кількості 6 000 кг., 190 см (+/- 1%), щільністю 160 гр/м2 (+/- 1%) в кількості 1000 кг.; поліпропіленовий мішок, пакувальний, розміром 55х105 см. (+/- 1%), вага 60 гр. (+/- 3 гр) щільністю 48гр/м2 в кількості 10 000 шт., 45х75 см. (+/- 1%), вага 35 гр. (+/- 3 гр) щільністю 48гр/м2 в кількості 5 000 шт...", декларантом ТОВ "УКРБЕГПАК" подано МД №24UA101020038914U0. Митна вартість заявлена за основним методом (за ціною контракту) - 374093,05 грн.
Для підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару разом із декларацією надано такі документи:
- 4104 - контракт RG/UKR-01 від 26.08.2024;
- 4103- Додаткова угода №1 від 14.10.2024 до Контракту RG/UKR-01 від 26.08.2024;
- 4103 - Додаток №1 від 26.08.2024;
- 0271 - пакувальний лист №1 від 26.08.2024;
- 0380 - комерційний інвойс №1 від 26.08.2024;
- 0730 - автотранспортна накладна (СМR) від 28.10.2024;
- 1701- акт про проведення митного огляду товару в пункті пропуску на митну територію України №UA408050/2024/001841 від 05.11.2024;
- 3001 - платіжна інструкція в іноземній валюті №6 від 27.09.2024;
- 3001 - платіжна інструкція в іноземній валюті №7 від 11.10.2024;
- 3001 - платіжна інструкція в іноземній валюті №8 від 30.10.2024;
- 7006 - сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UA.4.795.2.14472 від 16.10.2024;
- 9000 - некласифікований документ, що стосується товару №1404 від 25.10.2024;
- 9000 - некласифікований документ, що стосується товару (акт експертизи про походження товару) №4.795.2.14472 від 16.10.2024;
- 9610 - копія митної декларації країни відправлення №07218/161024/0015250 від 16.10.2024.
На вимогу митного органу згідно ч.3 ст.53 Митного Кодексу України декларантом додатково були надані документи:
- платіжні інструкції в іноземній валюті №6 від 27.09.2024, №7 від 11.10.2024, №8 від 30.10.2024 з відмітками банківської установи про виконання платежу;
- автотранспортна накладна (СМR) №DА1461006 від 16.10.2024 з відбитками печаток відправника;
- лист №345 від 08.11.2024;
- прайс-лист від 24.08.2024;
- комерційна пропозиція від 24.08.2024;
- переклад митної декларації країни відправлення;
- висновок про вартісні характеристики товарів №241108/098 від 08.11.2024;
- видаткові накладні (за попереднє митне оформлення) №320 від 05.06.2024, №205 від 19.09.2024, №212 від 24.09.2024, №223 від 03.10.2024, №231 від 17.10.2024;
- рахунки на оплату товарів (за попереднє митне оформлення) №195 від 24.09.2024, №205 від 03.10.2024, №212 від 17.10.2024, №218 від 24.10.2024.
Разом з тим, митницею встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв'язку з наявністю розбіжностей та неточностей у поданих документах. На підставі цього митниця дійшла висновку, що перший метод визначення вартості (за ціною контракту) є незастосовним, необхідно застосувати резервний метод на підставі вартості аналогічних товарів та відмовити у митному оформленні до коригування митної вартості. В результаті такого рішення митні платежі збільшились майже вдвічі: з 374 093,05 грн до 679 902,54 грн.
Як наслідок, 12.11.2024 митниця прийняла рішення №UA101000/2024/000426/2 про коригування митної вартості товару, а 18.11.2024 - винесла Картку відмови №UA101020/2024/007706 в митному оформленні товарів.
У подальшому товар було випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №24UА10102003948U6 від 12.11.2024 із застосуванням забезпечення сплати митних платежів у розмірі 679902,54 грн.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та похідної від нього картки відмови в митному оформленні товарів, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення та картка відмови прийняті відповідачем у відповідності до зазначених вище умов.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною першою статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частинами четвертою, п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, декларант надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний ним метод її визначення - основний, а саме: договір RG/UKR-01 від 26.08.2024; додаток №1 до договору RG/UKR-01 від 26.08.2024; додаткова угода №1 до договору RG/UKR-01 від 26.08.2024, укладена 14.10.2024; інвойс №1 від 26.08.2024 на загальну суму 42470,00 дол. США; прайс лист б/н від 24.08.2024.
Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від №UA101000/2024/000426/2 від 12.11.2024, в пункті 33 якого викладені обставини та джерела інформації, якими користувались митні органи для визначення митної вартості товарів, зокрема:
"За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів №1 та № 2. Згідно із п. 4.2 Контракту RG/UKR-01 від 26.08.2024 доставка товару здійснюється на умовах DАР Київ згідно з Інкотермс 2010. Умови поставки DАР означають, що продавець виконав свої зобов'язання по поставці товару, доставивши його у узгоджене сторонами місце. Таким чином, за таких умов покупець оцінюваної партії товарів не несе витрат по транспортуванню товару до зазначеного місця. Разом з тим, під час перевірки достовірності декларування умов поставки товарів, що мають вплив на складові митної вартості товару, митницею опрацьовано автотранспортну накладну СМR № б/н від 28.10.2024.
Відповідно до ст.4 Конвенції Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р., Україна приєдналася до Конвенції 01.08.2006) договір перевезення підтверджується складанням вантажної декларації СМR. Статтею 5 Конвенції передбачено, що вантажна декларація СМR складається у трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником та перевізником. Підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника. Автотранспортна накладна СМR № б/н від 28.10.2024 не містить підпису відправника, відомостей про місце її складання. Таким чином, за відсутності таких даних, СМR № б/н від 28.10 2024 не може бути використана митним органом, як документ, що підтверджує укладання договору перевезення товарів саме відправником, як це передбачено умовами поставки, що створює обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування умов поставки товарів. Надана додатково автотранспортна накладна СМR №1461006 від 18.10.2024 свідчить про те. що продавець товару уклав договір перевезення вантажу з перевізником «ТURKMENAWTOLAGLARY» АGENTLIGI по маршруту Ашхабад (Туркменістан) до м. Поті (Грузія). Також надано лист № 345 від 08.11.2024, складений особою OZNAK GROUP DIS.TIC.LOJ - про те, що товар був перевантажений у Республіці Грузія на інший транспортний засіб. Митний орган критично оцінює надані відомості оскільки; 1) документ складено особою, що згідно з товарно супровідними документами не є експедитором та або перевізником оцінюваної партії товару; 2) містить ознаки підробки: печатка з підписом має чіткі контури, розмите внутрішнє зображення, переміщується по документу шляхом натискання лівої кнопки комп'ютерної миші. Додатково надано довідка про транспортні витрати № 350 від 07.11.2024 стосується надання міжнародних транспортних послуг по маршруту м.Ашхабад - м.Житомир стосовно невідомої партії товару. Митний орган критично оцінює даний документ, оскільки: він складений двома нерезидентами (туркменського та турецького походження) українською мовою: в ньому не зазначено найменування товару, його обсяги, відсутнє посилання на будь-який товарно супровідний документ, відсутній номер транспортного засобу, яким здійснювалось переміщення товару. Таким чином, декларантом не усунуто обґрунтовані сумніви митного органу щодо достовірності декларування умов поставки товарів, що мають вплив на правильність визначення митної вартості. Згідно із ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться у них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, для перевірки ціни, що фактично сплачена за товар, яка декларувалася під час експорту товару, а також перевірки достовірності заявлення умов поставки товару, що мають вплив на складові митної вартості, необхідно надати переклад на українську мову копії митної декларації країни відправлення №07218/161024/0015250 від 16.10.2024, що складена на туркменській мові. Відповідно до п. 2.5. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад. У зв'язку із недотриманням вищевказаних вимог нормативного документа, наданий під час проведення консультації переклад митної декларації Туркменістану 07218/161024/0015250 від 16.10.2024 не може бути використаний митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості. Наданий Звіт № 241108/098 про проведення незалежної оцінки ринкової вартості оцінюваного товару від 08.11.2024 не може бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару. Як вбачається із змісту Звіту №4 241103/098 від 08.11.2024, оцінювач при проведенні оцінки товару використовував витратний метод, який ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення. Відповідно до п. 39, 40 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від від 10 вересня 2003 р. №1440 (зі змінами), витратний підхід передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). Основними методами витратного підходу є метод прямого відтворення та метод заміщення. Метод прямого відтворення полягає у визначанні вартості відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення). Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення). За допомогою методів прямого відтворення та заміщення визначається залишкова вартість заміщення (відтворення). Особливості застосування майнового підходу встановлюються відповідними національними стандартами щодо оцінки об'єктів у формі цілісних майнових комплексів та у формі фінансових інтересів. Таким чином, Звіт як документ підготовлений з порушенням підходів, передбачених Національним стандартом №1, не може однозначно засвідчувати обґрунтованість тезисів, які у ньому наведені. Надана додатково комерційна пропозиція від 24.08.2024 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки на першій сторінці зазначено відомості про підприємство яке не являється стороною даної зовнішньоекономічної операції, а також комерційна пропозиція на іншу торгову марку. Додатково наданий Рrісе list без номеру від 24.08.2024 не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки не містить терміну дії, що не дає змоги митному органу упевнитись в правильності заявлення митної вартості. Також на першій сторінці зазначено відомості про підприємство, яке не являється стороною даної зовнішньоекономічної операції. Додатково надані видаткові накладні: №320 від 05.06.2024, №205 від 19.09.2024, №212 від 24.09.2024, №223 від 03.10.2024, №231 від 17.10.2024, рахунки на оплату: №195 від 24.09.2024, №205 від 03.10.2024, №212 від 17.10.2024, №218 від 24.10.2024 не можуть бути використані для підтвердження заявленої митної вартості так як дані документи не стосуються оцінюваного товару. Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої надано інформацію щодо вартості схожих товарів.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень товарів: товар №1 за МД №24UА100380300385U2 від 04.01.2024 «Тканини з синтетичних комплексних ниток, виготовлені із поліпропіленових ниток стрічкоподібної форми, неламіновані, шириною у складеному вигляді менше як 3м. Застосовується для виготовлення Біг бегів; Поліпропіленова тканина (Ширина 150 см, рукав 2*150 см. (+/-1%), щільність 125 гр/м2 (+/-1 %) Країна виробництва: ТМ.» - і складає 0,71 долар США за м2 товар №2 за МД №24UА0500007145U1 від 29.02.2024 поліпропіленовий мішок, з стрічок з поліетилену, розмір, см.:- 55x105 Поліпропіленовий мішок, з стрічок з поліпропілену. Для цивільного використання. Виробник, Туркменистан. Країна виробництва ТМ.» - складає 2,55доларів США за кілограм, з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Джерело інформації: Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ, Інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ".
Суд щодо доводів відповідача стосовно сумнівів у достовірності транспортних документів та ознак їх підробки зазначає, що вартість перевезення вантажу в цілому і вартість перевезення вантажу за окремими маршрутами визначаються виключно перевізником, і декларант на процес ціноутворення впливати не може.
Крім того, позивачем надано митному органу автотранспортні накладні СМR, які повністю відображають маршрут доставки товару: від 16.10.2024 (маршрут Ашхабад - Поті) та від 28.10.2024 (маршрут Поті-Житомир) і надано лист №345, у якому надано пояснення щодо перевантаження товару в Поті (Грузія).
Також не знайшли повного підтвердження доводи відповідача про ознаки підробки транспортних документів, оскільки суду не надано доказів того, що стосовно декларанта складено протокол про порушення митних правил.
Разом з тим, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо транспортної складової є безпідставними.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо невідповідності перекладу митної декларації країни відправлення від 16.10.2024 за №07218/161024/0015250 , колегія суддів вказує на слідуюче.
Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. А тому відповідно доводи Житомирської митниці в цій частині є безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.
Також під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи відповідача стосовно того, що наданий декларантом Звіт № 241108/098 про проведення незалежної оцінки ринкової вартості оцінюваного товару від 08.11.2024 не може бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару; про невідповідність комерційної пропозиції та Price List від 24.08.2024 та видаткових накладних на купівлю аналогічних товарів в Україні.
Суд зазначає, що вказані документи є лише додатковими документами, які надаються декларантом на письмову вимогу митного органу і не належить до переліку документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України.
Відтак, рішення митного органу не брати до уваги звіт, Price List від 24.08.2024 та видаткових накладних на купівлю аналогічних товарів в Україні жодним чином не може впливати на прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
З огляду на викладене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Додатково слід врахувати, що у рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що воно прийняте із застосуванням пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, при цьому митну вартість відповідач визначив за резервним методом із врахуванням вартості схожих товарів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не навів достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння товару не може вказувати на об'єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару.
З урахуванням наведеного, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Декларант позивача під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом.
У постанові Верховного Суду (від 05.03.2020 по справі № 826/27412/15 викладені висновки відповідно до яких, митний орган може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором.
Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
Як зазначалося вище, митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару: "Поліпропіленова тканина шириною :180 см (+/- 1%), щільністю 125 гр/м2 (+/- 1%) в кількості 10 000 кг., 190 см (+/- 1%), щільністю 125 гр/м2 (+/- 1%) в кількості 6 000 кг., 190 см (+/- 1%), щільністю 160 гр/м2 (+/- 1%) в кількості 1000 кг.; поліпропіленовий мішок, пакувальний, розміром 55х105 см. (+/- 1%), вага 60 гр. (+/- 3 гр) щільністю 48гр/м2 в кількості 10 000 шт., 45х75 см. (+/- 1%), вага 35 гр. (+/- 3 гр) щільністю 48гр/м2 в кількості 5 000 шт..." були надані всі документи, які у своїй сукупності підтверджують заявлену декларантом митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено: "Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД №24UА100380300385U2 від 04.01.2024 «Тканини з синтетичних комплексних ниток, виготовлені із поліпропіленових ниток стрічкоподібної форми, неламіновані, шириною у складеному вигляді менше як 3м. Застосовується для виготовлення Біг бегів; Поліпропіленова тканина (Ширина 150 см, рукав 2*150 см. (+/-1%), щільність 125 гр/м2 (+/-1 %) Країна виробництва: ТМ.» - і складає 0,71 долар США за м2 товар №2 за МД №24UА0500007145U1 від 29.02.2024 поліпропіленовий мішок, з стрічок з поліетилену, розмір, см.: 55x105 Поліпропіленовий мішок, з стрічок з поліпропілену. Для цивільного використання. Виробник, Туркменистан. Країна виробництва ТМ.» - складає 2,55доларів США за кілограм, з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року."
При цьому, не враховано різницю в одиницях виміру (м.кв. проти кг), габарити, обсяги поставок товару, що свідчить про те, що порівнювальні товари не є ідентичними, отже відсутні підстави вважати таке рішення є обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 18.12.2018 по справі №821/110/18 органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Перелік додаткових документів, які може затребувати митний орган від декларанта, визначено Законом (ст. 53 Митного кодексу України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов'язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 р. у справі № 813/1229/16 зазначив, що "наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника".
Загальний висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах (аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено у постановах від 27.02.2019, справа № 814/1647/16; від 06.03.2019, справа № 809/278/17; від 13.06.2019, справа № 820/6315/15; від 21.01.2020, справа № 813/2719/15).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Житомирська митниця, приймаючи рішення про витребування додаткових документів без обґрунтування обставин, які викликають сумніви у правильності визначення митної вартості, вказівки на розбіжності, без зазначення документів необхідних для визначення митної вартості та лише з посиланням виключно на ч.3 ст. 53МК України, діяла всупереч вимогам МК України та сталій судовій практиці висловленій Верховним судом.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не відповідність рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UА101000/2024/000426/2 від 12.11.2024 критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що останнє підлягає скасуванню. Як наслідок, наявні підстави для скасування оскаржуваної картки відмови Житомирської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2024/007706 від 18.11.2024 з огляду на похідний характер позовних вимог в цій частині.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Даючи оцінку доводам апелянта в частині стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума 4000 грн витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.