П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25263/25
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Дата і місце ухвалення: 22.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №156050026717 від 12.03.2025р. щодо відмови у призначені пенсії та не зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 09.04.1992р. по 31.03.1993р. та з 01.04.1993р. по 04.06.1997р. за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 05.08.1983р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 09.04.1992р. по 31.03.1993р. та з 01.04.1993р. по 04.06.1997р. за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 05.08.1983р., призначити пенсію з моменту виникнення права, тобто з 16.01.2025р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №156050026717 від 12.03.2025р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09.04.1992р. по 31.03.1993р. та з 01.04.1993р. по 04.06.1997р. згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1983р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду в цій справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 22.09.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що у даному випадку обов'язковою умовою для призначення позивачу пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є наявність необхідного страхового стажу (не менше 31 рік) та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку (60 років). Однак, страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 10 місяців 22 дні. За результатом розгляду документів, долучених до заяви, до страхового стажу позивача правомірно не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1983р. з 09.04.1992р. по 31.03.1993р., оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено печаткою організації, де працювала заявниця, та з 01.04.1993р. по 04.06.1997р., оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення. Для зарахування зазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки, видані за місцем роботи (архівним відділом) на підставі первинних документів (із зазначенням реорганізації, у разі необхідності). ОСОБА_1 своїм правом на подачу додаткових документів про роботу на підставі первинних документів не скористалася, додаткові документи не надала. За наведених обставин, апелянт стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області неправомірних дій стосовно позивача не допускало.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.03.2025р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №156050026717 від 12.03.2025р. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.
Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявниці 61 років.
Необхідний страховий стаж, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 31 рік.
Страховий стаж заявниці становить 26 років 10 місяців 22 дні.
За результатом розгляду документів, долучених до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1983р.:
з 09.04.1992р. по 31.03.1993р., оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено печаткою організації, де працювала заявниця;
з 01.04.1993р. по 04.06.1997р., оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення.
Для зарахування зазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки, видані за місцем роботи (архівним відділом) на підставі первинних документів (із зазначенням реорганізації, у разі необхідності).
Право на призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заявник набуде після досягнення 63-річного віку, з 16.01.2027р.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, визнав обґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності спірного рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №156050026717 від 12.03.2025р. Суд зазначив, що Головне управління діяло неправомірно при неврахуванні до страхового стажу позивача періодів її роботи з 09.04.1992р. по 31.03.1993р. та з 01.04.1993р. по 04.06.1997р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1983р., оскільки необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. За висновками суду, записи трудової книжки ОСОБА_1 відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач. Вимог до печатки, якою завіряються записи трудової книжки, ані Інструкція №162, ані Інструкція №58 не містять. Пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Поряд з цим, суд зазначив, що відповідно до Закону призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії. З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №156050026717 від 12.03.2025р., зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи та повторно розглянути її заяву від 04.03.2025р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду в цій справі.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Кіровоградській області, тобто в частині задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині виходячи з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч.1 ст.26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 32 роки.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV)
Згідно ч.2, ч.4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Як вже зазначалося колегією суддів, підставою для відмови спірним рішенням №156050026717 від 12.03.2025р. у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ст.26 Закону став висновок ГУ ПФУ в Кіровоградській області про відсутність у позивача необхідного страхового стажу.
При цьому, пенсійним органом не було враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1983р.: з 09.04.1992р. по 31.03.1993р., оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено печаткою організації, де працювала заявниця; з 01.04.1993р. по 04.06.1997р., оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких дій відповідача з огляду на наступне.
На момент заповнення трудової книжки позивача вперше порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974р. №162 (далі - Інструкція №162 ).
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З 29.07.1993р. порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
В трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.08.1983р. містяться наступні записи про роботу ОСОБА_2 :
- 09.04.1992р. прийнята на посаду по переводу заступник завідуючого секції Універмаг “Южний», наказ 4-11 від 09.04.1992 року;
- 31.03.1993р. звільнена за ст. 36 п.5 КЗпП України по переводу в КТП Універмаг “Южний» ЛТД, наказ 13-11 від 31.03.1993 року;
- 01.04.1993 року прийнята на посаду заступника відділу КТП Універмаг “Южний» ЛТД, наказ 3-к від 01.04.1993 року;
- 04.06.1997 року звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, наказ 23-к від 04.06.1997 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані записи трудової книжки позивача відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працювала позивач.
При вирішенні спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018р. у справі №687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації і вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також, у постанові від 06.03.2018р. по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993р. відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки, в т.ч. допущення виправлень при її заповненні, не може мати негативні наслідки для особи, щодо якої внесені такі відомості.
Крім того, проставлення печатки також було вчинено роботодавцем та позивач не може нести негативні наслідки через не чіткий відбиток печатки чи її відсутність.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаних в ній періодів роботи відповідачем суду не надано.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із частиною 1 статті 64 Закону №1058-ІV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема, при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії, і реалізація такого обов'язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.
Орган ПФУ, маючи низку повноважень, визначених частиною 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права позивача на пенсію не вчинив, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
У разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу орган ПФУ мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.
Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 січня 2025 року по справі №120/8471/23.
На підставі викладеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №156050026717 від 12.03.2025р. та, у зв'язку з цим, про наявність підстав для зобов'язання Головного управління зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 09.04.1992р. по 31.03.1993р. та з 01.04.1993р. по 04.06.1997р. згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1983р. та повторно розглянути заяву позивача від 04.03.2025р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду в цій справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук