про відмову у відкритті апеляційного провадження
15 грудня 2025 року справа №200/1574/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 200/1574/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом семи днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом направлення на адресу Першого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та оригіналу документу про сплату судового збору.
28 листопада 2025 року від апелянта до канцелярії суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, в якій зазначено, наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі №200/1574/25 в частині виплати позивачу присуджених сум пенсії за один місяць та зокрема, накладено на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - ОСОБА_2 штраф за невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 200/1574/25 в частині виплати позивачу присуджених сум пенсії за один місяць у розмірі 60560 грн.
Зазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку, однак повернута ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у зв'язку з надходженням заяви про відкликання апеляційної скарги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у цій справі задоволено клопотання відповідача про скасування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Скасовано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 200/1574/25 в частині накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - ОСОБА_2 за невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі № 200/1574/25 в частині виплати позивачу присуджених сум пенсії за один місяць у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 коп.
Однак, 13 листопада 2025 року Перший апеляційний адміністративний суд постановою скасував ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі №200/1574/25 та у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 вересня 2025 року про скасування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, застосованого ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_2 у розмірі 60560 грн. відмовив. Зазначив, що саме з скасування в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 23 вересня 2025 року з'явилась об'єктивна необхідність для оскарження спірної ухвали в повторному апеляційному захисті.
Заявник просив суд поновити строк звернення до суду за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та відкрити провадження по справі.
Щодо вказаного клопотання суд зазначає наступне.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, надання документу про сплату судового збору, у тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення скарги без руху.
Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.
У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії". Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").
Також, у пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
До того ж, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Невиконання своїх зобов'язань не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, у свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які апелянт вступає в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними. Як вбачається з матеріалів справи ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 200/1574/25 вперше була оскаржена в апеляційному порядку вчасно, однак апеляційна скарга була повернута Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у зв'язку з надходженням заяви управління про відкликання апеляційної скарги.
Вдруге, апеляційна скарга подана з пропущенням строку на її оскарження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24 липня 2023 року по справі № 200/3692/21 дійшов наступних висновків:
«75. Питання належної мотивації судом свого висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження досліджувалось Верховним Судом й у постанові від 14.12.2020 у справі №521/2816/15, у якій колегія суддів, здійснивши аналіз норм процесуального права, якими регламентовано строки апеляційного оскарження, та врахувавши усталену практику Європейського суду з прав людини, навела такі правові позиції: - «…апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
92. Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.».
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові по справі № 200/3692/21, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав дл поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 200/1574/25.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з пропущенням строку на подання апеляційної скарги на спірну ухвалу суду першої інстанції, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі на виконання приписів п.4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 296, 299, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволені клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 200/1574/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г.Казначеєв
І.Д. Компанієць