15 грудня 2025 рокусправа № 380/19269/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна, 3; адреса для листування: 49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106; код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.04.2025 №133650004488 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, в саме про відмову у переході з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вирішити питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а саме про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статей 59 і 54 Закону №796-ХІІ, як дружинні померлого військовослужбовця, ветерана війни-інваліда війни, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою з дня подання заяви. а саме з 19.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує дострокову пенсію за віком, яка призначена їй відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі рішення ЛОАС від 09.03.2021 у справі №380/368/21. 04.03.2025 позивачка досягла віку 60 років, що дає їй право на отримання пенсії по втраті годувальника на 5 років раніше пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як дружині військовослужбовця, померлого внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби по ліквідації Чорнобильської катастрофи. 19.03.2025 вона звернулась із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 59 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням ГУ ПФУ у Донецькій області №133650004488 від 25.04.2025 позивачку переведено з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується перерахунком пенсії від 26.03.2025. Однак, рішенням від 09.04.2025 №133650004488 позивачці відмовлено у переході із пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на день звернення, що підтверджується копією рішення про відмову у перерахунку пенсії від 09.04.20205. Позивач вважає оскаржуване рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправним, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою суду від 07.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
22.10.2025 за вх.№18403ел від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що відповідно до ст. 54 Закону №796 пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружина (чоловік), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою. Згідно із статті 36 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 року за євроінтеграцію проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатних членам сім'ї особи, якій відповідно до Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти з особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 09 місяців 16 дні. За результатом розгляду доданих до заяви документів встановлено, що заявниця на дату звернення не набула 32 роки страхового стажу. З огляду на наведене, просить у задоволенні позову відмовити.
23.10.2025 за вх.№84712 від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що відповідно до статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 по 31 грудня 2025 - не менше 32 років. За результатами опрацювання заяви від 19.03.2025 № 1474 встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 9 місяців 16 днів. У зв'язку з відсутністю 32 років страхового стажу підстави для проведення перерахунку - перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відсутні. Тому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 09.04.2025 № 9133650004488 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Просить у задоволенні позову відмовити.
27.10.2025 за вх.№85806 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що відповідно до ст.36 Закону України № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, крім інших категорій осіб, чоловік (дружина), якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним відповідним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею.
27.10.2025 за вх.№85825 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що ОСОБА_1 з 05.03.2025 пенсію (пенсійні виплати) призначено довічно, а тому вона має законне право на перерахунок пенсії, тобто на переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: із пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Також, відповідно до ст.36 Закону України № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, крім інших категорій осіб, чоловік (дружина), якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним відповідним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Чоловік позивачки, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті позивачка проживала у шлюбі з чоловіком, перебувала на його утриманні та одержувала від нього допомогу, яка була для неї постійним та основним джерелом засобів до існування, що підтверджується довідкою № 259-4 від 12.06.2025 року, виданою виконавчим комітетом Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області. Вважає, що відмова у переведенні пенсії ОСОБА_1 через відсутність достатнього страхового стажу є необґрунтованими та неправомірними.
04.11.2025 за вх.№18969 від представника ГУ ПФУ у Львівській області надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що позивачці було призначено пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.06.2020 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 №380/368/21. 19.03.2025 позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії - перехід з виду на вид (з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 09 місяців 16 днів. На дату звернення позивач не набула 32 роки страхового стажу. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 04.11.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області додаткові докази.
10.11.2025 за вх.№89264 від представника ГУ ПФУ у Львівській області надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
11.11.2025 за вх.№89938 від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшли додаткові пояснення у справі. Звертає уваги, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не розглядало заяви позивачки про перерахунок пенсії, не приймало жодних рішень щодо цього питання, а тому не може виступати відповідачем у даній справі, так як не вчиняло жодних протиправних дій та не порушувало жодних прав позивача. Просить у задоволенні позову відмовити.
27.11.2025 за вх.№94674 від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшли додаткові пояснення у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 був призваний на учбові збори та брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 11.05.1986 по 26.08.1986, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.04.1999 № 197.
07.10.1994 ОСОБА_2 видано посвідчення як ліквідатору аварії Чорнобильській АЕС 1 категорії, в подальшому 30.06.1999 - посвідчення інваліда війни 3 групи.
З 22.02.1994 ОСОБА_2 було призначено пенсію по інвалідності 3 групи захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громаді які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на термін до 31.03.2008. Додатково до пенсійної виплати ОСОБА_2 було встановлено додаткову пенсію як особі з інвалідністю 3 групи захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до статті 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статуї ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 звернулася до Самбірського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (дата реєстрації ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області 23.03.2018).
10 квітня 2018 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області складено протокол № 3 від 28.03.2018 «Про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 », з підстав не досягнення позивачем пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ОСОБА_2 під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС не мав статусу військовослужбовця.
10 квітня 2018 року Самбірський відділ обслуговування громадян управління обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 84702.05-11 повідомив ОСОБА_1 , що протоколом № 3 від 28.03.2018 їй відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вважаючи вказані обґрунтування ГУ ПФУ у Львівській області протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав. Означені спірні правовідносини стали предметом розгляду у межах адміністративної справи №1.380.2019.001204.
ОСОБА_1 звернулася до Самбірського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою (вх. від 24.06.2020) про призначення їй пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.07.2020 Відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області прийняв рішення №133650002884 про відмову у призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 ЗУ від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказане встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №380/368/21.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №380/368/21 визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 01.07.2020 за№ 133650002884.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як дружині померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що помер внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС з урахуванням висновків викладених в рішенні суду з моменту звернення, тобто з 24.06.2020.
На виконання вказаного рішення, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.06.2020. Розмір пенсійної виплати з 01.03.2025 становить 3038,00 грн.
19.03.2025 позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії - перехід з виду на вид (з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 26.03.2025 №133650004488, яким ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії - перехід з виду на вид (з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області скеровано лист від 02.04.2025 №1300-5306-9/46587 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, в якому ГУ ПФУ у Львівській області просило переглянути правильність винесеного рішення.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 09.04.2025 № о/р 133650004488. За результатами опрацювання заяви від 19.03.2025 № 1474 встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 9 місяців 16 днів. У зв'язку з відсутністю 32 років страхового стажу підстави для проведення перерахунку - перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відсутні.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно з пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-VI відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-VI особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону № 1058-VI визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону. Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону та перебував (перебувала) на утриманні померлого годувальника.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не дає визначення поняттю «пенсійний вік», та, виходячи з його положень, пенсійний вік можна визначити як вік людини, з настанням якого особа може, за загальним правилом, звернутися за призначенням пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Частиною 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Відповідно до частини 4 статті 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57, 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно з пунктом 11 Порядку мінімальний розмір пенсії становить: для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.
Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно з якими пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону (...) - незалежно від тривалості страхового стажу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 вже було призначено пенсію за віком (зі зниженням пенсійного віку відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №380/368/21, тобто позивачці вже призначено одну із пенсій, передбачених частиною першою статті 9 Закону № 1058-VI, а саме - пенсію за віком.
Суд зазначає, що в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачка є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, тому має право на зазначений вид пенсії - у зв'язку із втратою годувальника, оскільки є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, для якого допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, адже розмір пенсії померлого годувальника в будь-якому разі переважає розмір пенсії.
Згідно з частиною третьою статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Як встановлено судом, позивачка є членом сім'ї померлого, що підтверджується наданими документами, і отримує одну із встановлених державою пенсій. На момент смерті чоловіка перебувала на його утриманні (довідка № 259-4 від 12.06.2025).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.04.2025 №133650004488 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Щодо способу захисту порушеного права позивачки.
Позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вирішити питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а саме про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статей 59 і 54 Закону №796-ХІІ, як дружинні померлого військовослужбовця, ветерана війни-інваліда війни, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою з дня подання заяви. а саме з 19.03.2025.
Суд зазначає, що постановою Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005, якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Саме такий спосіб є достатнім, необхідним та ефективним для захисту порушеного права позивача.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управління ПФУ у Львівській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії та призначення пенсії, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 19.03.2025 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку та, яке першим вчинило протиправні дії щодо відмови у призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного пенсійного віку.
Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як визначений суб'єкт призначення.
Отже, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід відмовити.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами суд.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна, 3; адреса для листування: 49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106; код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.04.2025 №133650004488 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2025 про перерахунок пенсії з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна