про прийняття адміністративної справи до провадження
15 грудня 2025 року м. Київ № 826/9253/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України стосовно оцінки роботи посадових осіб Управління Пенсійного фонду в Хортицькому районі м. Запоріжжя та Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідальних за нарахування та виплату пенсії на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року, постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2014 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року; зобов'язати Правління Пенсійного фонду України звільнити посадових осіб Управління Пенсійного фонду в Хортицькому районі м. Запоріжжя та Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідальних за нарахування та виплату позивачу пенсії за порушення Присяги державного службовця відповідно до вимог чинного законодавства України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами відповідача здійснено нарахування та виплату пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, а не на підставі судових рішень, що є порушенням Присяги державного службовця, а тому, винні у такому порушенні особи мають бути звільнені.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Пенсійного фонду України, оформлене листом від 06 травня 2015 року № 25784/02-30. Зобов'язано відповідача розглянути запит позивача від 27 квітня 2015 року з прийняттям рішення та повідомленням зацікавленої особи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2017 року касаційна скарга позивача задоволена, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВАС України у справі, що розглядається зазначав, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо оцінки роботи посадових осіб, відповідальних за нарахування та виплату позивачу пенсії на виконання судових рішень, які набрали законної сили, та зобов'язання звільнити зазначених посадових осіб за порушення Присяги державного службовця відповідно до вимог чинного законодавства України.
Однак, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, належним чином не з'ясувавши предмету позову та не уточнивши позовних вимог, дійшли висновку, що спірні правовідносини стосуються правомірності дій відповідача щодо розгляду звернень позивача та надання йому відповіді з порушенням положень Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважала за необхідне звернути увагу на таке.
За правилами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Проте, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належним чином не уточнили позовних вимог та не з'ясували правову природу спірних правовідносин та норму права, яка їх регулює.
Крім того, суди не з'ясували, чи призведе обраний позивачем спосіб захисту порушеного права до відновлення такого права позивача та не врахували, що у випадку звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, що не призводить до захисту права, суд, установивши порушення вимог законодавства, має на підставі статей 7, 8, 11, частини 4 статті 112, статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України самостійно обрати спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, за своєю суттю спір у справі, що розглядається, фактично стосується правомірності дій щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили, та притягнення винних, на думку позивача, осіб до дисциплінарної відповідальності.
Проте, виходячи за межі позовних вимог та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, наведених вище вимог процесуального закону не врахував, оскільки обраний ним спосіб захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах фактично не призведе до його відновлення, враховуючи підстави та предмет заявленого позову.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають, оскільки ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин справи і не грунтуються на законі.
Фактичний і нормативний контекст справи дає підстави стверджувати, що без з'ясування правової природи заявлених у цій справі позовних вимог та уточнення їх належним чином, без визначення способу захисту порушених прав позивача, який би гарантував дотримання і захист його прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не можна вважати законними та обґрунтованими.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 року було прийнято до розгляду адміністративну справу та призначене підготовче засідання у адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до протокольної ухвали від 21.02.2018 прийняте рішення про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи № 640/34184/21 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу № 826/9253/15 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.
Справа передана судді 11.12.2025 року.
Частиною 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та була передана судді для продовження розгляду, у зв'язку з чим має бути прийнята до провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 31 КАС України якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи і про це прийнято відповідне рішення, така справа розглядається в суді першої інстанції - колегією суддів, до складу якої включається суддя, визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою при автоматизованому розподілі справ, та два судді, додатково визначених Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою після прийняття рішення про колегіальний розгляд справи.
Згідно з ч. 13 ст. 31 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 14 ст. 31 КАС України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Прийняти адміністративну справу № 826/9253/15 до провадження.
2. Справа буде розглядатися колегією суддів у складі трьох суддів у порядку письмового провадження.
3. Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
4. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.