ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" грудня 2025 р. справа № 300/6627/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (далі - ТОВ «Еколан Інгредієнти», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA206050/2025/000015/2 від 20.05.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що митним органом протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), у зв'язку з виниклими сумнівами у митного орану, внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2025/000015/2 від 20.05.2025, яким скориговано вартість товару у більшу сторону на підставі застосування резервного методу. Так, наголошено, що для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем було подано до митного органу пакет документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а тому ТОВ «Еколан Інгредієнти» не погоджується із таким рішенням. Зазначено, що описані митницею в спірному рішенні розбіжності жодним чином не свідчать про неможливість визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки самі по собі не містять відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. За доводами позивача, вказані митницею розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товару за ціною договору (контракту). На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати спірне рішення про коригування вартості товарів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам, встановленим статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом подання (долучення) належним чином оформлених та засвідчених перекладів письмових доказів, доданих до адміністративного позову, складених іноземною мовою.
У зв'язку із усуненням недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.10.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
28.10.2025 представник відповідача подала суду відзив на позовну заяву, у якому Івано-Франківська митниця заперечує щодо заявлених позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що під час митного оформлення товару встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлена митна вартість декларантом. Спрацювання АСАУР та генерація по митній декларації додаткових митних формальностей за напрямком контролю правильності визначення митної вартості, а також нижчий рівень митної вартості подібних товарів стали підставою для ретельного опрацювання документів, поданих до митного оформлення в частині виявлення ознак, визначених положенням частини 3 статті 53 МКУ (розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Івано-Франківською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №25UА206050004594U2 від 19.05.2025 було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема:
1) відповідно до пункту 1.4. договору №952025/1 про надання послуг перевезення вантажів від 09.05.2025 узгодженою (підтвердженою) вважається заявка, підписана керівниками або уповноваженими довіреністю представниками Сторін, і скріплена печатками або штампами Сторін. Узгоджена заявка обов'язкова для виконання Сторонами і є невід'ємною частиною Договору. Також пункт 2.3. договору №952025/3 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 09.01.2025 містить положення, що конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в Заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору. Однак, такі заявки до митного оформлення не подано;
2) у документі, що підтверджує страхування вантажу від 02.03.2025 вказано, що АТ «СК «ІНГО» застрахувала вантаж на умовах, що зазначено нижче у відповідності до Генерального договору страхування вантажів №200243786.25 від 01.01.2025 та додаткових угод. Проте, вказаний Генеральний договір до митного оформлення не подано;
3) у проформі-інвойсі №SDFE3250218-7 від 18.02.2025 та інвойсі №SDFE3250218-7 від 21.02.2025 відрізняється загальна сума поставки: 18 400 USD та 19 111,62 USD відповідно.
Представник відповідача зазначає, що за результатами розгляду МД №25UА206050004594U2 від 19.05.2025 та доданих до неї документів інспектором митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості №UA206050/2025/000015/2 від 20.05.2025. Вважає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у ньому вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості; зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом (а.с. 158-164).
Від позивача 29.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій вказано на помилковості доводів відповідача у відзиві, які не спростовують неправомірності оскаржуваного рішення. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Додатково вказав, що у спірному рішенні від 20.05.2025 вказано, що джерелом числового значення митної вартості слугувала МД від 14.05.2025 №25UA110130009801U0, при цьому, зі змісту графи 44 цієї митної декларації слідує, що митна вартість була скоригована митницею на підставі рішення №UA110130/2025/000160/1 від 14.05.2025, тобто використано резервний метод визначення митної вартості товарів, а не за ціною договору (контракту) (а.с. 232-235).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України).
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Так, судом встановлено, що 18.07.2024 між ТОВ «Еколан Інгредієнти» (Покупець) та SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. (Продавець) укладено Контракт №36 (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати на умовах Контракту Товари (а.с. 40-42).
Відповідно до Інвойсу №SDFE3250218-7 від 21.02.2025 (далі - «Інвойс»), Продавець зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар на загальну суму USD 19 111,62 (а.с. 114-115).
На виконання вказаного контракту та інвойсу, Продавець поставив Покупцю, а Покупець (ТОВ «Еколан Інгредієнти»), в свою чергу, оплатив товар згідно платіжних доручень в іноземній валюті №30 від 18.02.2025 на суму 5 520,00 доларів США та платіжного доручення в іноземній валюті №60 від 16.04.2025 на суму 13 591,62 доларів СШМ (а.с. 31-32)
В подальшому, з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим позивачем декларантом - ТОВ «АТСФ» (далі - «Декларант») була подана митна декларація №25UA206050004594U2 від 19.05.2025 з необхідними документами, згідно якої задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: прямий ровінг (рівниця) з скловолокна (а.с. 23-27, 181).
В графі « 42» (ціна товару) декларації визначено 19 111,62 доларів США. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за ціною договору, на підтвердження чого заповнено графу « 43» митної декларації.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією №25UA206050004594U2 надано відповідачу такі документи:
- пакувальний лист від 21.02.2025 (а.с. 106-107);
- рахунок-проформа SDFE3250218 від 18.02.2025 (а.с. 110-111);
- рахунок-фактура (інвойс) SDFE3250218-7 від 21.02.2025 (а.с. 114-115);
- коносамент №BW25020219C від 02.05.2025 (а.с. 118-119);
- автотранспортна накладна №20250515/01 від 16.05.2025 (а.с. 122-123);
- автотранспортна накладна №20250515/02 від 16.05.2025 (а.с. 126-127);
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1087 від 16.05.2025 (а.с. 33);
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1088 від 16.05.2025 (а.с. 34);
- довідка щодо транспортних витрат №1605/4 від 16.05.2025 (а.с. 35);
- довідка щодо транспортних витрат №1605/5 від 16.05.2025 (а.с. 36);
- документ, що підтверджує вартість страхування від 02.03.2025 (а.с. 37);
- контракт №36 від 18.07.2024 (а.с. 40-42);
- договір про перевезення №00347/21 про транспортно-експедиторське обслуговування від 24.06.2021 (а.с. 50-58);
- договір про перевезення №00715/25 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 10.02.2025 (а.с. 59-61);
- договір про перевезення №952025/1 про надання послуг перевезення вантажів від 09.05.2025 (а.с. 62-63);
- договір про перевезення №952025/3 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 09.01.2025 (а.с. 64-65);
- заявка №0303.25-3 від 03.03.2025 на транспортно-експедиторські послуги вантажів (а.с. 66).
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Так, суд встановив, що митним органом уповноваженій особі декларанта було направлено електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару такого змісту: «Початок митної консультації. Відповідно до ч. 2 cт. 53 МКУ подати документи для підтвердження заявленої митної вартості:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару» (а.с. 224).
Декларантом листом від 19.05.2025 №263 додатково було надано: декларацію країни відправлення №422720250000195821 від 26.02.2025 (а.с. 138-139); прайс лист від 15.02.2025 (а.с. 142-143); лист-підтвердження SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. від 02.05.2025 (а.с. 70-71); рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №380/3186/25 (а.с. 79-83); рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №380/24944/24.
За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару від 20.05.2025 №UA206050/2025/000015/2, у якому збільшено вартість імпортованого товару (а.с. 11).
Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано неподанням декларантом документів, що підтверджують митну вартість товару.
Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Перевірка поданих до митного оформлення документів, в тому числі для підтвердження митної вартості товарів, здійснювалась візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МКУ). Надані декларантом документи містять розбіжності, а саме за кодом 3001 номер « 60» від 16.04.2025. У банківській платіжній інструкції в іноземній валюті №60 від 16 квітня 2025 р. у графі «призначення платежу» дата інвойса «SDFE3250218-7 22.02.2025», що не відповідає даті інвойса заявленої в декларації «SDFE3250218-7 21.02.2025». Також наявні розбіжності містяться у номері документа проформи інвойс «SDFE3250218-7 18.02.2025», що не відповідає номеру проформи інвойса, заявленої в декларації «SDFE3250218- 18.02.2025». Декларантом також надано документ за кодом 3008 номер «б/н» від 02.03.2025, в якому сказано про здійснення страхування вантажу. Даний документ містить посилання на договір генерального страхування від 01.01.2025 №20024786.25, який не надано, як і не надано страховий поліс. Відповідно до ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Згідно п. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Разом з тим, декларантом не надано: висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. З огляду на вищевикладене, існує сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МКУ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-53 МКУ, митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості слугувала МД від 14.05.2025 №25UA110130009801U0 на товар: «Скловолокно та вироби з нього, ровінг з Е-скла, який складається з однієї нитки скловолокна: FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR24-2400D-601 - 10468 кг. FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR24-4800D-601 - 10360 кг. Країна виробництва: Китай. Виробник: «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP». Визначена митна вартість - 1,52 USD/кг.
Враховуючи вказане вище, Івано-Франківська митниця Державної митної служби України за результатами розгляду поданої МД №25UA206050004594U2 від 19.05.2025 та доданих до неї документів відмовила у митному оформленні (випуску) товару згідно Картки відмови в прийнятті митної декларації №UA206050/2025/000118, у якій також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: задекларувати митну вартість згідно рішень про визначення митної вартості (а.с. 28-29).
Не погоджуючись із коригуванням відповідачем митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спір між сторонами в даному випадку виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Як випливає із спірного рішення відповідача про коригування, він поставив під сумнів правильність визначення митної вартості товарів, оскільки така не підтверджена документально. Так, коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв'язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
Суд звертає увагу, що згідно статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як уже зазначено вище, відповідно до вимог статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, зокрема відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
При цьому суд вказує, що приписи митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, судом встановлено, що митний орган ні під час проведення процедури консультацій, ні під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив, яка саме інформація щодо складових митної вартості була відсутня в документах наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Як вже встановлено судом вище, митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у графі 43 митної декларації, визначено за основним (1) методом.
Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як уже встановлено судом, декларантом в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме разом із митною декларацією №25UA206050004119U2 від 07.05.2025 надано відповідачу такі документи: пакувальний лист від 21.02.2025 (а.с. 106-107); рахунок-проформа SDFE3250218 від 18.02.2025 (а.с. 110-111); рахунок-фактура (інвойс) SDFE3250218-7 від 21.02.2025 (а.с. 114-115); коносамент №BW25020219C від 02.05.2025 (а.с. 118-119); автотранспортна накладна №20250515/01 від 16.05.2025 (а.с. 122-123); автотранспортна накладна №20250515/02 від 16.05.2025 (а.с. 126-127); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1087 від 16.05.2025 (а.с. 33); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1088 від 16.05.2025 (а.с. 34); довідка щодо транспортних витрат №1605/4 від 16.05.2025 (а.с. 35); довідка щодо транспортних витрат №1605/5 від 16.05.2025 (а.с. 36); документ, що підтверджує вартість страхування від 02.03.2025 (а.с. 37); контракт №36 від 18.07.2024 (а.с. 40-42); договір про перевезення №00347/21 про транспортно-експедиторське обслуговування від 24.06.2021 (а.с. 50-58); договір про перевезення №00715/25 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 10.02.2025 (а.с. 59-61); договір про перевезення №952025/1 про надання послуг перевезення вантажів від 09.05.2025 (а.с. 62-63); договір про перевезення №952025/3 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 09.01.2025 (а.с. 64-65); заявка №0303.25-3 від 03.03.2025 на транспортно-експедиторські послуги вантажів (а.с. 66).
Декларантом листом від 19.05.2025 №263 додатково було надано: декларацію країни відправлення №422720250000195821 від 26.02.2025 (а.с. 138-139); прайс лист від 15.02.2025 (а.с. 142-143); лист-підтвердження SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. від 02.05.2025 (а.с. 70-71); рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №380/3186/25 (а.с. 79-83); рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №380/24944/24.
Таким чином, декларант надав відповідачу необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту №36 від 18.07.2024 (а.с. 40-42) та інвойсу SDFE3250218-7 від 21.02.2025 (а.с. 114-115).
Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Водночас, суд звертає увагу, що митний орган тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Так, відповідач у спірному рішенні зазначив про певні невідповідності, зокрема, банківської платіжної інструкції в іноземній валюті №60 від 16 квітня 2025 р. (у графі «призначення платежу» дата інвойса «SDFE3250218-7 22.02.2025», що не відповідає даті інвойса заявленої в декларації «SDFE3250218-7 21.02.2025»); розбіжності містяться у номері документа проформи інвойс «SDFE3250218-7 18.02.2025», що не відповідає номеру проформи інвойса, заявленої в декларації «SDFE3250218- 18.02.2025»; декларантом надано документ за кодом 3008 номер «б/н» від 02.03.2025, в якому сказано про здійснення страхування вантажу. Даний документ містить посилання на договір генерального страхування від 01.01.2025 №20024786.25, який не надано, як і не надано страховий поліс.
Проте, суд зауважує, що при витребуванні додаткових документів (без зазначення конкретного їх переліку) після первинного подання декларантом митної декларації і документів на підтвердження вартості товарів, митний орган не згадував про жодні розбіжності та невідповідності в документах.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що згідно поданих митному органу документів підтверджено, що позивачем сплачено кошти як постачальнику товару, так і за транспортні послуги.
Суд також критично ставиться до зазначення відповідачем у спірному рішенні про те, що декларантом не надано висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, оскільки це не є основним і необхідним документом для митного оформлення товару, а також жодної згадки про такий висновок відповідач не висловив під час митного консультування.
Отже, вказані митницею розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товару за ціною договору (контракту).
Суд звертає увагу, що із змісту представлених позивачем до митного оформлення документів можна чітко та однозначно встановити суми операцій, відповідну оплачену вартість придбання ввезених товарів, особу, яка перераховує кошти і отримувача таких коштів, дані про контракт, в межах якого проводить міжнародна валютна операція.
Всі вказані дані співпадають із відомостями, занесених до документів, поданих позивачем при оформленні спірного декларування. При цьому наявність будь-яких обставин, які є визначальними за цих умов та змінюють вартість товару, в тому числі, які свідчать, що поданими платіжними відомостями позивач оплатив інші рахунки чи інвойси в межах одного контракту, відповідачем не доведено.
З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого товару відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару та які підтверджують його вартість, а також містять реквізити, необхідні для ідентифікації.
Окрім цього, суд звертає увагу на суперечливість висновків відповідача у спірному рішенні. Так, відповідач робить висновок про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, після чого посилається на джерело інформації для коригування митної вартості, а саме на МД від 14.05.2025 №25UA110130009801U0 (як на таку, що стосується, на думку відповідача, ідентичного і подібного товару).
При цьому, зі змісту графи 44 такої митної декларації слідує, що митна вартість була скоригована митницею на підставі рішення №UA110130/2025/000160/1 від 14.05.2025 (а.с. 229-230), тобто використано резервний метод визначення митної вартості товарів, а не за ціною договору (контракту).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.07.2020 у справі №815/4180/17 вказав, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Як уже встановив суд, подані декларантом до митного оформлення документи узгоджуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а також відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Водночас, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
При цьому на переконання суду, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого товару, оскільки в наданих декларантом позивача документах містяться відомості про продавця та його адресу.
Як наслідок, суд погоджується із позивачем, що коригування імпортованого товару згідно МД позивача є абсолютно необґрунтованим, оскільки під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору (рахунку-фактури), згідно з вимогами Митного кодексу України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують митну вартість імпортованого товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товарів за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товарів.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товарів, тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2025/000015/2 від 20.05.2025 є протиправним та таким, що не відповідає нормам МК України і підлягають скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позов таким, що підлягає до задоволення, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» сплачений судовий збір в розмірі 7 432,47 грн.
Окрім цього, до суд звертає увагу, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи, пункт 3 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, серед іншого, відносить витрати пов'язанні із залученням перекладача.
Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків (частина 3 статті 137 Кодексу)
Згідно з частинами 6, 7 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 1 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено на користь ТОВ ТВК «Пілот Продакшн» 8 167,08 грн за послуги перекладу документів з англійської та китайської мов на українську. Вказане підтверджується рахунком на оплату №647 від 29.09.2025 (а.с. 167), актом надання послуг №647 від 29.09.2025 (а.с. 168), платіжною інструкцією №1444 від 29.09.2025 з призначенням платежу: «Оплата за послуги з перекладу та засвідчення перекладу згідно рахунку №647 від 29.09.2025» (а.с. 169), а також актом витягом з виписки в АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 170).
Таким чином, суд вважає, що витрати на перекладача знайшли своє підтвердження на підставі належних та допустимих доказів.
З матеріалів справи вбачається, що переклад документів, замовлений позивачем, наданий суду з метою доведення своєї позиції. Тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (код ЄДРПОУ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, м. Київ, 04116) до Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2025/000015/2 від 20.05.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (код ЄДРПОУ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, м. Київ, 04116) сплачений судовий збір у розмірі 7 432 (сім тисяч чотириста тридцять дві) грн 47 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (код ЄДРПОУ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, м. Київ, 04116) сплачені судові витрати, пов'язані з перекладом документів в розмірі 8 167 (вісім тисяч сто шістдесят сім) грн 08 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Позивачу та Івано-Франківській митниці рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.