12 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/9157/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі-відповідач), яким просять суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код СДРПОУ 40108913) нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 129 999,54 гри. (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 54 копійки).
3. Стягнути на мою користь із Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати - сплачений мною судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Позивач вказує, що згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04.08.2022 № 139 о/с «По особовому складу» відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 2 (через хворобу) 05 серпня 2022 року.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28.10.2022 № 196 о/с «По особовому складу» про часткову зміну пункту наказу ГУНП в Закарпатській області від 04.08.2022 № 139 о/с оголошено вислугу років у пільговому обчисленні для призначення пенсії 29 років 08 місяців 14 днів.
Позивач вказує, що при звільненні роботодавцем позивачу було виплачено компенсацію тільки за 26 календарних днів невикористаних мною основної та додаткової щорічних відпусток, тобто лише за невикористані дні відпусток у рік звільнення (за 2022 р.). У зв'язку з тим, що за 2016 - 2021 роки роботи у поліції у позивача були невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток у загальній кількості 151 календарний день, а ГУ НП в Закарпатській області було протиправно відмовлено позивачу у виплаті відповідної компенсації при звільненні за 151 календарний день, позивач звернувся за захистом своїх прав до Закарпатського окружного адміністративного суду із відповідним позовом (справа № 260/4273/23).
На виконання вищевказаного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/4273/23 від 10.10.2023 ГУ НП в Закарпатській області було нараховано мені 82250,45 гри в якості компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за спірний період, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення 553,00 гри., котрий визначався відповідно до вимог наказу МВС від 06.04.2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських».
Однак, з таким порядком розрахунку суми компенсації позивач не погодився, та було подано відповідний позов до Закарпатського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати недоплаченої суми грошової компенсації за невикористані дні відпусток та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
24 грудня 2024 року Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна P.O., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 260/5135/24 судом визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати в повному обсязі грошової компенсації за 151 день невикористаних відпусток у розмірі 8333,69 грн. та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму грошової компенсації за невикористані відпустки у розмірі 8333,69 грн (вісім тисяч триста тридцять три гривні 69 коп.)
11 вересня 2025 року Восьмим апеляційним адміністративним судом рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 260/5135/24 залишено без змін .
21 жовтня 2025 року на виконання вищевказаного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 260/5135/24 Відповідачем було виплачено позивачу недоплачену грошову компенсацію шляхом зарахування коштів на картковий банківський рахунок в сумі 8165,67 грн. (вісім тисяч сто шістдесят п'ять гривень 67 коп.), що підтверджується випискою по картці/рахунку. Отже, днем фактичного, повного та остаточного розрахунку зі мною є 21 жовтня 2025 року. На думку позивача така тривала затримка розрахунку при звільненні є протиправною тому позивач просить суд виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
26.11.2025 року до суду через систему «Електронний суду» відповідачем подано відзив, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив про відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої статтями 116, 117 КЗпП. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області та згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04.08.2022 № 139 о/с «По особовому складу» відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 2 (через хворобу) 05 серпня 2022 року.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28.10.2022 № 196 о/с «По особовому складу» про часткову зміну пункту наказу ГУНП в Закарпатській області від 04.08.2022 № 139 о/с оголошено вислугу років у пільговому обчисленні для призначення пенсії 29 років 08 місяців 14 днів.
10 жовтня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/4273/23 позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2016 - 2021 роки роботи у поліції у загальній кількості 151 календарний день.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2016 - 2021 роки роботи у поліції у загальній кількості 151 календарний день.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1000,00 грн. (Одна тисяча гривень 00 коп.).
На виконання вищевказаного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/4273/23 від 10.10.2023 ГУ НП в Закарпатській області було нараховано позивачу 82250,45 грн.
У подальшому позивачем було подано позов про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати недоплаченої суми грошової компенсації за невикористані дні відпусток та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
24 грудня 2024 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/5135/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі грошової компенсації за 151 день невикористаних відпусток у розмірі 8333,69 грн.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації за невикористані відпустки у розмірі 8333,69 грн (Вісім тисяч триста тридцять три гривні 69 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 248,98 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 року у справі № 260/5135/24 вказане рішення залишено в силі.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 21 жовтня 2025 року на виконання вищевказаного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 260/5135/24 відповідачем було виплачено недоплачену грошову компенсацію шляхом зарахування коштів на картковий рахунок позивача в сумі 8333,69 грн. що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 16.10.2025 року (а.с.59,60) та відомостями про зарахування коштів на картковий рахунок позивача 21.10.2025 року (а.с.34)
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, (в редакції Закону України "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX ), чинній на час звернення із позовом, у разі невиплати звини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Згідно із статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З 19.07.2022 за затримку виплати належних сум при звільненні звільнений працівник має право на отримання середнього заробітку за весь час затpимки по день фактичного розpахунку але не більше ніж за шість місяців.
Як встановлено судом позивач звільнений зі служби у поліції 05.08.2022 року відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04.08.2022 року №139 о/с. Водночас, як встановлено судом, фактичний розрахунок (виплату всіх належних йому при звільненні сум) відповідач здійснив 21.10.2025 року.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, але за період не більше ніж за шість місяців.
Саме в день звільнення, на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати у даному випадку слід рахувати з 06.08.2022, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.
За змістом статті 116, 117 КЗпП України виплата усіх коштів не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відтак, з урахуванням приписів ч.1 ст.117 КЗпП України, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 06.08.2022 по 05.02.2023, тобто за 6 місяців (183 календарних дні).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 визначено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Пунктом 4 вказаної Постанови визначено які складові при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються.
Згідно даних довідки про доходи ОСОБА_1 від 04.04.2024 за період з серпня 2021 по липень 2022 року за останні два календарні місяці служби, що передують перед місяцем звільнення зі служби (червень 2022 року та липень 2022 року) встановлено, що за червень 2022 року (30 календарних днів) грошове забезпечення позивача склало 26743,28 грн та за липень 2022 року (31 календарний день) склало 16590,00 грн. Відтак, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 710,38 грн ((26743,28 +16590,00):61).
Таким чином, з врахуванням викладеного, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивач за період з 06.08.2022 по 05.02.2023 року складає 129999,54 грн (183 календарних днів х 710,38 грн).
Разом з тим, суд враховує правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2025 року по справі №160/15380/22, зокрема ключовий висновок полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом №2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.
Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.».
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Верховний Суд у цій же справі звернув увагу, що обчислення середнього заробітку яке наведене у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, є орієнтиром для адміністративних судів у питанні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку у відносинах, пов'язаних з проходженням публічної служби.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, за обставин даної справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Згідно наданих ГУ НП в Закарпатській області відомостей про проведені виплати грошового забезпечення у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 від 25.11.2025 №174989-2025, позивачу було виплачено 7750,83 грн грошового забезпечення за відпрацьований час у серпні 2022 року, 12156,30 грн компенсації за невикористану чергову відпустку та 168317,64 грн одноразової грошової допомоги при звільненні. У загальному розмірі 188224,77 грн.
Як встановлено судом відповідачем на виконання рішень суду по справі №260/4273/23 було виплачено суму компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 83503,00 грн та на виконання рішення по справі №260/5135/24 відповідачем було виплачено суму компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 8333,69 грн.
Отже, у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 280061,46 гривень, з яких: грошове забезпечення 188224,77 гривень (51,21%) та компенсація за невикористані відпустки 91836,69 гривень (48,79%).
Обрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату компенсації за невикористані дні відпустки, за період з 06.08.2022 року по 05.02.2023 року становить 129999,54 гривні.
Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 63426,78 гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (48,79% від 129999,54 грн).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищезазначене, суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково шляхом задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.08.2022 року по 05.02.2023 року та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.08.2022 року по 05.02.2023 року у розмірі 63426,78 грн, у частині решти позовних вимог позов до задоволення не підлягає.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, відтак на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, який підлягав сплаті за даною позовною заявою в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 90, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Ф.Ракоці, буд.13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Ф.Ракоці, буд.13, код ЄДРПОУ 40108913) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Ф.Ракоці, буд.13, код ЄДРПОУ 40108913) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.08.2022 року по 05.02.2023 року у розмірі 63426,78 грн (шістдесят три тисячі чотириста двадцять шість гривень 78 копійок).
У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Ф.Ракоці, буд.13, код ЄДРПОУ 40108913) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору