Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 грудня 2025 року Справа№640/22445/19
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправною і скасування вимоги, визнання правомірним і скасування рішення,
У листопаді 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), в якому просить:
- визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 №Ф-170467-17 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 5281,93 грн з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- взнати протиправним і скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 24.07.2019 №35138/6/99-99-11-05-02-25 щодо залишення без змін податкової вимоги Головного Управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 №Ф-170467-17 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 5281,93 грн з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі і відкрито провадження в адміністративній справі.
Цю справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Ухвалою суду від 14.10.2025 адміністративну справу прийнято до провадження, витребувані докази. Замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач-1). Замінено первинного відповідача - Державну фіскальну службу України на його правонаступника Державну податкову службу України (далі - відповідач-2).
На обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що ГУ ДФС було складено та надіслано позивачці вимогу за неузгодженою сумою грошового зобов'язання зі сплати єдиного внеску. При цьому, позивачка посилається на оскарження вимоги № Ф-170467-17 від 03.10.2018 у судовому порядку. Також зазначає, що під час прийняття рішення від 24.07.2019 №35138/6/99-99-11-05-02-25 ДФС не взяло до уваги факт судового оскарження вимоги № Ф-170467-17 від 03.10.2018.
ГУ ДФС надало відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що в інтегрованій картці платника ФОН ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) 15.02.2016 обліковуються нарахування згідно поданого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску згідно з Таблицею 2 Додатку 5 за 2015 рік (від 15.02.2016 реєстраційний номер 1605 397545), який є не актуальним, та має статус документа «історія подання». У зв'язку з цим було направлено запит до ДФС України від 31.01.2019 № 1683/8/26-15-13-03-02 для усунення невідповідностей в ІКП ОСОБА_1 .
Також в ІКП ФОП ОСОБА_1 31.05.2018 обліковуються нарахування відповідно до поданого Звіту згідно з Таблицею 1 Додатку 5 за 2015 рік (від 31.05.2018 реєстраційний номер 34694532), який поданий з порушенням Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, для зняття актуальності з якого направлено запит до ДФС України від 31.01.2019 №1682/8/26-15-13-03-02, на зміну даних у відокремленому модулі «Інформаційний порім ДФС України» і приймання та обробки звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Станом на 05.02.2020 відповіді від ДПС України не надходили, у зв'язку з чим в ІКП обліковується недоїмка з єдиного внеску.
ДПС подало письмові пояснення, якими просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішення про результати розгляду скаргу не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
До суд надана копія виданого ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку від 18.01.2012 серії А № 549021 (перша група).
Головним управлінням ДФС у м. Києві складена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-170467-17, згідно з якою позивачка має сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 5281,93 грн (станом на 30.04.2019).
Указаний борг зазначений в ІКП позивачки.
Зі спірної вимоги випливає, що указані суми недоїмки визначені на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Розрахунку до вказаної вимоги контролюючим органом не надано.
Скарга позивачки від 21.06.2019 на вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишена без задоволення рішенням Державної фіскальної служби України від 24.07.2019 №35138/6/99-99-11-05-02-25. Державна фіскальна служба України в цьому рішенні посилалася на те, що відповідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивачки станом на 30.04.2019 становила 5281,93 грн.
У листі ГУ ДФС від 31.01.2019 № 1682/8/26-15-13-03-02 до Державної фіскальної служби України зазначено, що під час аналізу інтегрованої картки за технологічним кодом (71040000) код територіального органу ДНІ 2659 встановлено, що платником було помилково подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, а саме Таблиця 1 (цілий рік) Додатку 5 за 2015 рік (реєстраційний номер від 31.05.2018 № 34694532 /№ реєстрації звіту в Реєстрі застрахованих осіб 1249615), що суперечить нормам Порядку № 435, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка в 2015 році перебувала на спрощеній системі оподаткування, і мала подавати: Таблицю 2 Додатку 5 Звіту за 2015 рік. Тому, з метою усунення невідповідностей, ГУ ДФС просить не визнавати поданий ФОП ОСОБА_1 . Звіт за 2015 рік актуальним для можливості його перездачі
У листі ГУ ДФС від 31.01.2019 № 1683/8/26-15-13-03-02 до Державної фіскальної служби України зазначено, що платнику ОСОБА_1 була надана можливість повторного подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) відповідно до вимог Порядку формування та поданні страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску а загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435. Проте під час аналізу було виявлено, що в ІКП платника обліковується нарахування згідно поданого звіту за 2015 (від 15.02.2016 реєстраційний № 1605397545) на загальну суму 9631,38 грн, який вважається не актуальніш та має статус документа «історія подання». Тому, з метою усунення невідповідностей, ГУ ДФС просить привести у відповідність ІКП позивачки.
До суду також надана копія вимоги Головного управління ДФС у м. Києві від 03.10.2018 № Ф-170467-17, згідно з якою позивачка має сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 3647,57 грн (станом на 30.09.2018).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі № 640/1166/19 задоволено частково позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Першого заступника Голови Державної фіскальної служби України Білана С.В. про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними дій. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.10.2018 № Ф-170467-17 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 3 647, 57 грн з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року залишено без змін.
Судами у справі № 640/1166/19 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку від 18.01.2012 серії А № 549021. 03.10.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-170467-17 відповідно до якої станом на 30.09.2018 за позивачем обліковується податковий борг зі сплати єдиного внеску на суму 3 647, 57 грн.
Також у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року у справі № 640/1166/19 зазначено, що 15.02.2016 позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015р., який отриманого контролюючим органом 15.02.2016. Відповідно до вказаного звіту позивачем нараховано єдиного внеску за 2015р. на суму 5 293, 88 грн. Водночас, відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій та виписок по рахунку вищезазначену суму сплачено позивачем. Жодних доказів на підтвердження факту неприйняття вказаної звітності або несплати позивачем вказаної в ньому суми єдиного внеску та як наслідок обліковування за позивачем недоїмки, відповідачем до суду не надано.
Крім того, судом установлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі № 640/13033/21 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 15 березня 2021 року №Ф-170467-17 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 5 281,93 грн з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Судом у вказаному рішенні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно з паспортом НОМЕР_1 , який видано Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області 11 серпня 1998 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНКПП НОМЕР_2 .
Позивач з 2012 року була платником єдиного податку та перебувала на спрощеній системі оподаткування, з 29.12.2020 припинена підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця за її рішенням відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як зазначає позивач, 03.10.2018, 13.05.2019 року відповідачем вже було складено податкові вимоги №Ф-170467-17 про стягнення з неї заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 3647,57 грн та 5 281,93 грн, які вона оскаржила в судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2020 року по справі №640/1166/19 податкову вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 03.10.2018 № Ф-170467-17 про стягнення з ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 3 647,57 грн визнано протиправною та скасовано. Проте, 30 квітня 2021 року вона отримала від Головного управлінням ДПС у місті Києві податкову вимогу №Ф-170467-17 від 15.03.2021 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 5 281,93 грн.
Суд у вказаному рішення зазначив, що нарахування боргу за несплату єдиного соціального внеску за період: 2019 рік згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-170467-17 є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 14 жовтня 2025 року у справі № 640/13033/21 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску платнику.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частинами 2 і 3 ст. 9 Закону № 2464-VI установлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
У п. 5 Інструкції № 449 зазначено, що протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Як було зазначено, до суду не надано розрахунку до вимоги від 13.05.2019 №Ф-170467-17.
Безпосередньо контролюючий орган не вказує на підставі чого (звітність, рішення, нарахування контролюючим органом тощо) у позивачки виникла недоїмка з єдиного внеску в розмірі 5281,93 грн.
Водночас з листів ГУ ДФС від 31.01.2019 № 1682/8/26-15-13-03-02 та від 31.01.2019 № 1683/8/26-15-13-03-02 випливає, що контролюючий орган був обізнаний про невідповідність відомостей в ІКП щодо позивачки.
Крім того, протиправність виставлення позивачці вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску підтверджена у справах № 640/1166/19 і № 640/13033/21.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-170467-17.
Тому оскаржувана вимога є протиправною і підлягає скасуванню.
Щодо оскарження рішення Державної фіскальної служби України від 24.07.2019 №35138/6/99-99-11-05-02-25 суд зазначає наступне.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Водночас, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Так, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значеними, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Отже, платниками єдиного внеску до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Суд зазначає, що рішення від 24.07.2019 №35138/6/99-99-11-05-02-25 прийнято ДФС у межах визначеної законом компетенції.
Оскаржуване рішення ДФС про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
Також суд ураховує, що позивачка не просить зобов'язати повторно розглянути її скаргу, а реалізує своє право на оскарження відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки). Відтак скасування рішення від 24.07.2019 №35138/6/99-99-11-05-02-25 не матиме жодних правових наслідків для позивачки і не матиме наслідком повторний розгляд її скарги по суті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині оскарження рішення від 24.07.2019 №35138/6/99-99-11-05-02-25.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову: немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2019 року установлено в розмірі 1921,00 грн, про що зазначено в ст. 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік».
Частинами 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що позивачці було відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви, а позов задоволено частково, судовий збір у 768,40 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (за позовні вимоги майнового характеру в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки)). Інша частина судового збору в розмірі 1921,00 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету України з позивачки (за позовні вимоги немайнового характеру в частині оскарження рішення ДФС).
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код: 44116011; 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), Державної податкової служби України (ідентифікаційний код: 43005393, 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) про визнання протиправною і скасування вимоги, визнання правомірним і скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 №Ф-170467-17 про сплату боргу (недоїмки).
В іншій частині позовних вимог - відмовити
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.
Повне рішення суду складене 15 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков