15 грудня 2025 року Справа №160/18403/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліпець Н.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області про повернення судового збору у справі №160/18403/23 за позовом Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного підприємства “Суха Балка» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справ №160/18403/23 за позовом Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного підприємства “Суха Балка» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
17.07.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено без розгляду позовну заяву керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного підприємства “Суха Балка» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
11.12.2025 до суду надійшло клопотання Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області про повернення судового збору (зареєстровано в системі «Електронний Суд» 11.12.2025).
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що за подання вищевказаної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4 294,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1985 від 26.07.2023. Оскільки ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 провадження у цій справі залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, представник прокуратури просить повернути сплачений судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець визначив коло суб'єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб'єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об'єднаної палати КАС ВС від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що судові витрати Самарівської окружної прокуратури у справі №160/ 18403/23 не підлягають розподілу.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.139, 189, 241-243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області про повернення судового збору у справі №160/18403/23 за позовом Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного підприємства “Суха Балка» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець