15 грудня 2025 рокуСправа №160/32572/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
13.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії вчинені ІНФОРМАЦІЯ_2 , які пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби;
- скасувати Наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №1235/M від 24.10.2025, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 в особі Командира ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з проходження військової служби та виключення його з особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1235/М від 24.10.2025 його було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2025 солдата ОСОБА_1 було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та призначено на посаду стрільця-снайпера 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-100672А, шпк «солдат».
24.10.2025 ОСОБА_1 прийняв справи і посаду і приступив до виконання службових обов'язків.
Крім того, зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Порушення своїх прав позивач вбачає у тому, що ухвалою від 04.08.2025 по справі № 211/6533/25 Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області забезпечив позов ОСОБА_1 шляхом заборони службовим/посадовим особам Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 211/6533 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.
Позивач вважає, що відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 було порушено вимоги ухвали про забезпечення позову, наслідком чого, на думку позивача, процедура мобілізації є незаконною.
Так, 30.07.2025 було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого позивач звернувся із заявою про забезпечення позову у справі № 211/6533/25, яку було частково задоволено 04.08.2025.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
02.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.10.2025 № 349 солдат ОСОБА_1 , який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України “Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 та указу президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2025 №478/2025, призначений на посаду стрільця-снайпера 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-100672А, шпк “солдат». Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.11.2025 № 405 солдат ОСОБА_1 , стрілець-снайпер 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 переведений на посаду оператора відділення інженерних безпілотних наземних комплексів взводу безпілотних наземних комплексів військової частини НОМЕР_1 , ВОС-186543А, вважається таким, що з 22.11.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків за посадою. Станом на момент подання відзиву позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді оператора відділення інженерних безпілотних наземних комплексів взводу безпілотних наземних комплексів військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат.
Згідно п. 2 розділу XII Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 (надалі - Інструкція), військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому п. 30-32 розділу II цієї Інструкції. Згідно пп. 1 п. 30 розділу II Інструкції, зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини здійснюється виключно на підставі наказів по стройовій частині. У пп. 1 п. 32 розділу II Інструкції також зазначено, що підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
При цьому, в Інструкції відсутні норми, як дають підстави зараховувати до списків особового складу військових частин військовослужбовців, без встановлення їх особистості і отримання відповідних документів, що підтверджують направлення їх у цю частину для проходження військової служби. Крім того, відповідно до п. 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі - Положення), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до п. 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Отже, після видання командиром в/ч НОМЕР_1 наказу по стройовій частині про зарахування до списків особового складу у позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, які не передбачають звільнення з військової служби шляхом визнання протиправними дій щодо зарахування до списків особового складу військових частин. Враховуючи викладене, дії та рішення в/ч НОМЕР_1 правомірні та узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача. Процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.
Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.07.2025 ОСОБА_1 було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого він звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову у справі № 211/6533/25, яку 04.08.2025 було частково задоволено, заборонено службовим/посадовим особам Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням його на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 211/6533 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.
Згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1235/М від 24.10.2025 ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та призначено на посаду стрільця-снайпера 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-100672А, шпк «солдат».
24.10.2025 ОСОБА_1 прийняв справи і посаду і приступив до виконання службових обов'язків.
Позивач вважає, що відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 було порушено вимоги ухвали про забезпечення позову, наслідком чого, на думку позивача, процедура мобілізації є незаконною, тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII встановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Абзацом 13 частини першої статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на час вирішення справи судом.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_6 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Також Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Частиною першою статті 39 Закону №2232-XII унормовано, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-XII унормовано, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно зі статтею 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Суд зазначає, що підставою позову є факт мобілізації позивача за наявності ухвали про забезпечення позову у цивільній справі, якою було заборонено вчиняти дії мобілізаційного характеру щодо позивача.
Проте, наслідком невиконання судового рішення є настання певних правових наслідків для осіб, які таку ухвалу не виконали.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_7 про існування ухвали про забезпечення позову у цивільній справі № 211/6533/25, учасником якої ІНФОРМАЦІЯ_7 не був, тобто не був і не зобов'язаний був обізнаним про існування такої ухвали.
Суд також зазначає, що ухвала про забезпечення позову у цивільній справі не зупиняє військовий обов'язок громадянина, не надає право на відстрочку виконання такого обов'язку тощо.
Притягнення до відповідальності осіб, які не виконали судове рішення, не є предмет спору у цій справі.
Інші вимоги є похідними, тому задоволенню не підлягають.
Отже, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №826/5982/18.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд не встановив порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а відтак і підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез