12 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9264/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати з 01.01.2025 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік»; зобов'язання здійснити з 15.02.2025 нарахування та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 2 361,00 грн.
Позивач зазначає, що він є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 та з 01.01.1983 по 28.10.1986, та з 03.12.1998 по 31.01.1997 був зареєстрований та проживав на території зони гарантованого добровільного відселення у с. Градиськ Камінь-Каширського району Волинської області та з 18.02.1997 по 19.12.2001 і з 26.04.2002 теперішній час зареєстрований і постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у селищі Маневичі, Камінь-Каширського району Волинської області. Крім того, вказує, що листом від 01.07.2025 відповідач повідомив, що станом на дату розгляду звернення необхідні відомості з Єдиного демографічного реєстру відомості про проживання відсутні, тому виплата доплати не передбачена.
Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, яким визнано неконституційним положення закону, що скасовувало дію статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі-Закон №796-ХІІ) у редакції до 01.01.2015. Відтак, на переконання позивача, з моменту ухвалення цього рішення він має безперервне право на отримання доплати до пенсії, яке було підтверджено також рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 у справі №140/2492/24. При цьому з 01.01.2025 пенсійним органом було припинено нарахування відповідної доплати, чим, на думку позивача, порушено його права.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що не є спірним у справі та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).
Відповідно до витягу реєстру територіальної громади від 21.02.2025, який додавався позивачем до заяви від 17.06.2025 вбачається, що позивач 01.01.1983 по 28.10.1986, та з 03.12.1998 по 31.01.1997 був зареєстрований та проживав на території зони гарантованого добровільного відселення у с. Градиськ, Камінь-Каширського району Волинської області та з 18.02.1997 по 19.12.2001 та з 26.04.2002 теперішній час зареєстрований і постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у селищі Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області.
Село Градиськ та селеще Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
З дослідженого судом Військового квитка НОМЕР_2 та записів трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 вбачається що позивач з 27.10.1986 по 03.12.1988 проходив службу в Армії.
Також судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 у справі №140/2492/24, яке набрало законної сили, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 28 лютого 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.
На виконання цього рішення суду позивачу було призначено вищезазначене підвищення до пенсії, проте нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідач припинив з 01.01.2025.
З цього приводу позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою від 17.06.2025 щодо виплати доплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
Листом від 01.07.2025 №8585-7956/С-02/8-0300/25 відповідач повідомив позивача про те, що особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Також відповідач зазначив, що встановлення виплат, передбачених цією статтею, здійснюється Пенсійним фондом України шляхом звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Також пенсійним органом зазначено що станом на дату розгляду звернення необхідні відомості по ньому в реєстрах відсутні. Тому, з 01.01.2025 підстав для встановлення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення, відсутні.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не здійснює йому доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що має статус потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2 361,00 грн, звернувся до суду з цим позовом.
З рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 у справі №140/2492/24, яке набрало законної сили, вбачається, що зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 28 лютого 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.
Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (надалі - Закон №1871-IX) регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Відповідно до статті 3 Закону № 1871-IX декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:
1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;
2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;
3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обгрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно- територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1871 -IX, особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Відповідно до статті 4 Закону № 1871-IX особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1871-IX громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом ЗО календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1871-IX для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до:
1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки;
2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон;
3) витягу з реєстру територіальної громади.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус (Закон № 5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру, серед Іншого, вноситься інформація про відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №240/4937/18, зроблено наступний висновок:
Передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ чітко регламентовано розмір доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення 2 361,00 грн.
Тому, починаючи з 01.01.2025, право позивача на доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, уже не підпадає під дію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 у справі №140/2492/24, позаяк виплата та нарахування за цим рішенням суду підвищення до пенсії здійснюється до зміни правового регулювання спірних правовідносин.
Однак відповідач не здійснює таку виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 2361,00 грн, мотивуючи це тим, що станом на дату розгляду звернення необхідні відомості у відповідних реєстрах відсутні.
В даному випаду позивачу припинено таку виплату з 01.01.2025.
Надаючи оцінку таким діям пенсійного органу, суд зазначає, що підстави припинення такої виплати визначені саме частиною 3 статті 45 Закону №4059-ІХ, якою передбачено, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Статтею 45 Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Також нормами законодавства визначено, що для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України слід забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідачем у спірному випадку не підтверджено, що позивач після призначення такої доплати до пенсії на виконання рішення суду залишав своє місце постійного проживання та реєстрації на території гарантованого добровільного відселення. Більше того, відповідач не надав доказів постійного проживання та реєстрації місця проживання позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення. Відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів про реєстрацію місця проживання позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення відповідач суду не надав.
Саме пенсійний орган, припиняючи виплату спірного підвищення до пенсії, зобов'язаний встановити підстави для припинення такої доплати, а не покладати такий обов'язок на отримувача цієї доплати, адже частина 4 статті 45 Закону №4059-ІХ передбачає, що для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) вІдселення та в зоні гарантованого добровільного відселення від 27.12.2024 №1524 (далі - Постанова №1524), відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ передбачено:
Установити, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
1) особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
2) у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Отже, зазначеними вище нормами законодавства визначено:
1) дві зони радіоактивного забруднення: зона безумовного (обов'язкового) відселення (II зона) та зона гарантованого добровільного відселення (III зона);
2) умова «постійного» проживання в цих зонах;
3) періоди постійного проживання у зонах: станом на 26.04.1986 та у період з 26.04.1986 до 01.01.1993;
4) дії пенсійного органу щодо: «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплат;
5) сукупність таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період до 01.01.1993.
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 21.02.2025, який додано до позову, та досліджено судом, вбачається, що позивач з 01.01.1983 по 28.10.1986, та з 03.12.1998 по 31.01.1997 був зареєстрований та проживав на території зони гарантованого добровільного відселення у с. Градиськ Камінь-Каширського району Волинської області та з 18.02.1997 по 19.12.2001 та з 26.04.2002 по теперішній час зареєстрований і постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у селищі Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, яке теж відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Крім того, станом на момент аварії 26.04.1986 та у період з 26.04.1986 по 27.10.1986 та з 03.12.1988 по 01.01.1993 позивач проживав у с. Градиськ, Камінь-Каширського району Волинської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 відноситься до третьої зони гарантованого добровільного відселення та має відповідне посвідчення громадянина який потерпів від Чорнобильської катастрофи.
З дослідженого судом Військового квитка НОМЕР_2 та записів трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 вбачається що позивач з 27.10.1986 по 03.12.1988 проходив службу в Армії.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно вимог діючого станом на 27.10.1986 (початок військової служби) позивача Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» служба в Армії вважалась загальним обов'язком та військовою повинністю через примусовий призов чоловіків, які досягли повноліття без зняття їх з реєстрації (прописки) за місцем проживання.
Відтак, на переконання суду, оскільки вибуття з с. Градиськ на період служби ОСОБА_1 в Армії з 27.10.1986 по 03.12.1988 не було добровільним, а примусовим і без зняття з реєстрації, з закріпленням такої норми у вищевказаному нормативно-правовому акті для охорони суспільних відносин і це обставини не залежали від волі та бажання суб'єкта, до якого застосовувався, тому неврахування цього строку до періоду перебування в зоні ЧАЕС пенсійним органом з припиненням виплати доплати до пенсії з 01.01.2025, не грунтується на вимогах законодавства.
Аналогічна позиція щодо необхідності зарахування служби в Армії бувшого СРСР до періоду визначеного п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ, викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 460/41983/22.
Разом з тим, органом пенсійного фонду України за вищевказаним законодавством було зобов'язано забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями не лише Єдиного державного демографічного реєстру, а й інших державних реєстрів, тому суд доходить висновку, що позивачу протиправно не призначено доплату до пенсії в розмірі 2361 грн як непрацюючому пенсіонеру, що має статус особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже на виконання вимог статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059 та ПКМУ №1524 відповідачем допущено бездіяльність щодо звірки відомостей про постійне місце проживання з відповідними державними реєстрами для продовження виплати доплати до пенсії по статті 39 Закону України №796, оскільки інформація про періоди проживання позивача в Реєстрі територіальної громади була наявна .
Таким чином, по позивачу виконується сукупність умов продовження виплати доплати до пенсії в розмірі 2361 грн які випливають з вимог статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059 та постанови Кабінету Міністрів України №1524 (реєстрація та проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26.04.1986 року та у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 року, наявність відповідного посвідчення потерпілого, наявність витягу з реєстру територіальної громади з відомчої інформаційної системи ДМС, реєстрація та проживання у зоні гарантованого добровільного відселення на даний час), відтак вищевказану доплату до пенсії відповідач зобов'язаний проводити з врахуванням вищевказаних нормативно-правових актів.
Суд звертає увагу, що позивач просить зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням статті 45 Закону №4059-IX та Постанови №1524 з 15.02.2025, що вбачається з заяви від 10.12.2025.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій в порядку статті 77 КАС України, а тому позов підлягає задоволенню шляхом визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, відповідно до статті 45 Закону №4059-IX, у розмірі 2 361,00 грн, з 15.02.2025 в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений квитанцією від 15.08.2025.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 15.02.2025 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 15.02.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, що дорівнює 2 361 (дві тисячі триста шістдесят одній) гривні 00 копійок, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, 6; ЄДРПОУ 13358826).
Суддя С.Ф. Костюкевич