12 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8978/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Любомльської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача громадська організація «Нережа» про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
Любомльська районна організації Українського товариства мисливців та рибалок звернулася з позовом до Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача громадська організація «Нережа», про визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого Головненською селищною радою Ковельського району Волинської області від 21.07.2025 №42/32 «Про погодження надання у користування мисливських угідь ГО «Нережа» в частині пункту (один) про скасування рішення ceciї Головненської селищної ради від 13.04.2021 №5/78 «IIpo надання у користування мисливських угідь Любомльській районній організації УТМР».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.07.2025 Головненською селищною радою Ковельського району Волинської області прийнято рішення №42/32 «Про погодження надання у користування мисливських угідь ГО «Нережа», у якому пунктом 1 скасовано «рішення ceciї Головненської селищної ради від 13.04.2021 №5/78 «Пpo надання у користування мисливських угідь Любомльській районній організації УТМР». Пунктом 2 цього рішення орган місцевого самоврядування погодив надання у користування мисливських угідь ГО «Нережа» терміном на 25 (двадцять п'ять) років площею 6000 га земель території селищної ради. Вважає, що вказаним рішенням селищна рада фактично на власний розсуд, без жодних на те підстав та посилань на законодавчі нормативно-правові акти скасувала власне рішення попереднього скликання та надала іншій юридичній особі погодження на ті ж території мисливських угідь своєї територіальної громади.
На переконання позивача, таке рішення органу місцевого самоврядування є протиправним і підлягає скасуванню (а.с. 1-8).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, також залучено у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача громадську організацію «Нережа» (а.с.32).
Відповідач свої правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - громадською організацією «Нережа» подала відзив на позовну заяву, у якому заначила, що оскаржуване рішення селищної ради є законним та прийнятим згідно чинного законодавства.
На обґрунтування свої доводів вказала, що для реалізації діяльності ГО «Нережа» (мисливство та рибальство), голова ГО «Нережа» 08.05.2025 звернувся із заявою до Головненської селищної ради з проханням скасувати рішення №5/78 та прийняти нове, яким погодити ГО «Нережа» надання у користування мисливських угідь, які розташовані в адміністративних межах селищної ради.
Зазначена заява була подана, оскільки більшість жителів громади, які припинили членство в Любомльській РО УТМР, мають намір користуватись мисливським угіддями на територіях, які віднесені до Головненської громади та саме її жителі мають переважне право користуватись землями громади.
За результатами розгляду заяви, Головненською селищною радою 21.07.2025 прийнято рішення №42/32 «Про погодження надання у користування мисливських угідь ГО «Нережа», у якому пунктом 1 скасовано «рішення ceciї Головненської селищної ради від 13.04.2021 №5/78 «Пpo надання у користування мисливських угідь Любомльській районній організації УТМР». Пунктом 2 цього рішення орган місцевого самоврядування погодив надання у користування мисливських угідь ГО «Нережа» терміном на 25 (двадцять п'ять) років площею 6000 га земель на території селищної ради.
З наведених підстав, просить у задоволення позову Любомльської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок відмовити.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
Рішенням Головненської селищної ради №5/78 від 13.04.2021 «Про надання у користування мисливських угідь Любомльській районній організації УТМР» погоджено Любомльській районній організації УТМР терміном на 15 років надання у користування мисливських угідь, які розташовані в адміністративних межах Головненської селищної ради, без вилучення у власників та землекористувачів (а.с.16).
Рішенням Волинської обласної ради №30/6 від 31.01.2025 «Про надання у користування мисливських угідь Любомльській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок», враховуючи погодження Волинської обласної військової адміністрації від 29.11.2024 №9845/28/2-24, розглянувши подання Державного агентства лісових ресурсів України від 04.12.2024 №03-11/6966-24, погодження землевласників, землекористувачів земельних ділянок та висновки постійної комісії обласної ради з питань екології, раціонального використання природних ресурсів від 30.01.2025 №17/3, надано Любомльській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 31125,408 га, польові - 25500,0144 га, водно-болотні - 5625,3936 га, терміном на 15 років (а.с.18-19).
На виконання пункту 2 цього рішення обласної ради Любомльською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок укладено 02.05.2025 договір №208 з Державним агентством лісових ресурсів про умови ведення мисливського господарства.
Рішенням Головненської селищної ради №42/32 від 21.07.2025 «Про погодження надання у користування мисливських угідь ГО «Нережа», пунктом 1 скасовано «рішення ceciї Головненської селищної ради від 13.04.2021 №5/78 «Пpo надання у користування мисливських угідь Любомльській районній організації УТМР». Пунктом 2 цього рішення орган місцевого самоврядування погодив надання у користування мисливських угідь ГО «Нережа» площею 6000 га на території Головненської селищної ради терміном на 25 (двадцять п'ять) років (а.с.15).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Офіційне тлумачення положенням частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надано у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 зазначено, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення). Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2019 у справі №182/2428/16-а (2-а/0182/102/2016) виснував, що орган місцевого самоврядування наділений можливістю скасування власного рішення, однак реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:
а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;
б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.
Також Верховний Суд у постанові від 24.07.2019 у справі №182/2428/16-а (2-а/0182/102/2016), з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 04.06.2013 у справі №21-64а13 та від 25.05.2016 у справі №21-5459а15, зазначив, що ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Судом встановлено, що рішенням Головненської селищної №5/78 від 13.04.2021 «Про надання у користування мисливських угідь Любомльській районній організації УТМР» позивач реалізував своє право на користування мисливськими угіддями, у тому числі уклавши відповідні договори з Волинською обласною радою та Державним агентством лісових ресурсів України щодо умов мисливського господарства, а також заперечує щодо позбавлення його права на користування мисливськими угіддями.
Зважаючи на відсутність в оскаржуваному рішенні мотивування правових підстав, що зумовили скасування Головненською селищною радою Ковельського району Волинської області власного рішення №5/78 від 13.04.2021 «Про надання у користування мисливських угідь Любомльській районній організації УТМР», суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області №42/32 від 21.07.2025 «Про погодження надання у користування мисливських угідь ГО «Нережа» в частині пункту 1, яким скасовано «рішення ceciї Головненської селищної ради від 13.04.2021 року №5/78 «Пpo надання у користування мисливських угідь Любомльській районній організації УТМР», у зв'язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10750,00 грн.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договір про надання правничої допомоги від 30.07.2025, розрахунок витрат клієнта, понесених у зв'язку з отриманням правничої допомоги при поданні позовної заяви до Волинського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення від 30.07.2025, акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.07.2025 про надання адвокатських послуг на суму 10750,00 грн, платіжну інструкцію від 30.07.2025 №10014 на суму 1075,00 грн (а.с.12, 27-29).
Відповідно до пункту 3.1. договору про надання правничої допомоги від 30.07.2025, укладеного між Любомльської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок та адвокатом Бакуном О.С., за правову допомогу, передбачену в пункті 1.2 договору клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі, що становить 10750,00 грн.
Відповідно до розрахунку витрат клієнта, Любомльської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, понесених у зв'язку з отриманням правничої допомоги при поданні позовної заяви до Волинського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення від 30.07.2025 загальна сума витрат на правничу допомогу при зверненні складає - 10750,00 грн.
Сторонами договору підписано акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.072025 про надання юридичних послуг загальною вартістю 10750,00 грн, з них: опрацювання наданих матеріалів, вибір способу захисту інтересів клієнта для складання позовної заяви адміністративного характеру - 2000,00 грн; надання усних консультацій - 1000,00 грн; витрати на канцелярію - 750,00 грн; складання позовної згідно з вимогами КАС України - 7000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 2000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.08.2025 №10047.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області судові витрати у сумі 5028,00 грн (судовий збір в сумі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст.132, 142, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Любомльської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (44301, Волинська область, Ковельський район, місто Любомль, вулиця Наталії Ужвій, 23, код ЄДРПОУ 37522034) до Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області (44323, Волинська область, Ковельський район, село Головне, вулиця Лесі Українки, 2, код ЄДРПОУ 04333187), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача громадська організація «Нережа» (44323, Волинська область, Ковельський район, селище Головне, вулиця Миру, будинок 72, код ЄДРПОУ 45843012) про визнання протиправним та скасування рішення в частині задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області від 21 липня 2025 року №42/32 «Про погодження надання у користування мисливських угідь ГО «Нережа» в частині пункту 1 про скасування рішення ceciї Головненської селищної ради від 13 квітня 2021 року №5/78 «Пpo надання у користування мисливських угідь Любомльській районній організації УТМР».
Стягнути на користь Любомльської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок за рахунок бюджетних асигнувань Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області судові витрати у сумі 5028,00 грн (п'ять тисяч двадцять вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк