м. Вінниця
15 грудня 2025 р. Справа № 120/15652/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" до Віннциької митниці про визнання протиправними рішення, картки відмови
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (далі - ТОВ "Вартіс", позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Вінницької митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.
В обґрунтування заявлених вимог представник ТОВ "Вартіс" вказує на протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 07.11.2024 № UA401000/2024/000329/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001366.
Ухвалою від 28.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
10.12.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Вартіс" з огляду на наступне.
По суті позовних вимог відповідач вказав, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-проформа від 04.07.2024 № LS-2024090-1, рахунок-фактура (інвойс) від 11.07.2024 № LS-2024090-1, контракт від 04.06.2024 № LS-2024090, Специфікація № 1 від 04.06.2024, митна декларація країни відправлення від 02.08.2024 №021720240000189110 та інші документи, вказані в гр. 44 ЕМД.
Відповідач зауважив, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, виявлено розбіжність у документах, які подано до митного оформлення:
1) в товаросупровідних документах (інвойс, коносамент, специфікація) відправником зазначений "LEADER STEEL GROUP LIMITED" проте в сертифікаті про походження зазначений експортер "SHENZHEN QIFA TRADE CO.LTD". В той же час в наданому перекладі митної декларації країни відправлення також зазначений інший відправник, а саме "Shandong Lide Steel Co.ltd".
2) в Специфікації № 1 від 04.06.2024 в п. 2 зазначено, що товар буде відправлятися з порту TIAJIN або QINGDAO, проте згідно коносаменту товар був відправлений з порту XINGANG.
3) в цій же Специфікації вартість товару зазначена 134439,75, в той час коли в рахунку-фактурі від 11.07.2024 № LS-2024090-1 вартість складає 135189,84.
4) згідно п. 7 Специфікації № 1 покупець має здійснити передплату в розмірі 20% від загальної суми товару, протягом 3 днів від дати укладення цієї специфікації, проте згідно наданого платіжного доручення від 14.06.2024 № 7 оплата була здійснена з порушенням вказаного у специфікації строку. В платіжному доручені від 14.06.20 24 №7, в призначенні платежу зазначено лише контракт, в рамках якого здійснена оплата, що не дає можливості віднести дану оплату до задекларованої партії товару.
З огляду на виявлені розбіжності та невідповідності 06.11.2024 декларанту було направлено електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак листом від 07.11.2024 декларантом відмовився від надання додаткових документів.
Таким чином, контроль правильності визначення митної вартості товару здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами проведених консультацій та враховуючи повідомлені декларантом відомості митна вартість товару була правомірно визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ.
Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 05.09.2024 № UA110050/2024/003900, за якою оформлено товар від цього ж самого виробника/відправника за резервним методом визначення митної вартості "Вироби з чорних металів - труби безшовні, круглого поперечного перерізу, сталеві, холоднотягнуті, загального призначення, не прецизійні, без фітингів, без різьби та теплової ізоляції, без фарбування, GB/T8162:2018, розміром (діаметр х товщина стінки х довжина, мм) : 18х5х4000-5800мм, сталь 20 - 3029 кг; 30х8х4000-5800 мм, сталь 20 - 1028 кг;60х3х12000мм, сталь 20 - 5390кг;60х3.5х12000мм, сталь 20 - 5367кг;60х4х12000мм, сталь 20 - 5105кг;89х4х12000мм, сталь 20 - 5337кг;89х6х12000мм, сталь 20 - 7201кг;95х6х12000мм, сталь 20 - 19809кг;108х6х12000мм, сталь 20 - 21772кг;108х8х12000мм, сталь 20 - 9586кг; 108х10х12000мм, сталь 20 - 10033кг;159х5х12000мм, сталь 20 - 5876кг;180х6х12000мм, сталь 20 - 10066кг. Хімічний склад: вміст С 0.19-0.22%, вміст Cr. 0.003-0.006%, вміст Ni 0.006-0.009%. Загально-цивільного використання, не для військового призначення. Не належать до товарів подвійного використання, що можуть використовуватись у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки та створення ракетної зброї", та складає 1,6 Дол. США за кг.
Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення.
Підсумовуючи відповідач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів, які не спростовані позивачем, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
13.12.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги, визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару.
У поданій відповіді позивач наполягає на задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у позовній заяві, та зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не врахував подані позивачем документи, які були долучені під час митного оформлення товару, а також проігнорував додаткові документи від 07.11.2024, подані на виконання вимоги про надання додаткових матеріалів.
Позивач також звертає увагу, що виявлена різниця у сумі не є наслідком зміни ціни одиниці товару, а виникла в результаті зміни вагових показників у межах толерансу, передбаченого контрактом та специфікацією. За таких обставин, на думку позивача, відповідач не спростував доводів та аргументів товариства, наведених на підтвердження заявлених позовних вимог.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
04.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (далі - Покупець) та LEADER STEEL GROUP LIMITED (Китайська Народна Республіка) (далі - Продавець), укладено контракт № LS-2024090 (надалі - Контракт), про поставку в Україну труб безшовних сталевих холоднодеформованих (надалі - Товар).
Згідно з п.1.1 Контракту Продавець зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити труби безшовні сталеві холоднодеформовані.
На підставі п. 1.2 Контракту сортамент, ціна за одиницю, кількість попередньо замовлених і погоджених Сторонами товарів, строки, умови та місце поставки визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту. Фактична кількість товару з урахуванням допустимого толерансу зазначається у CMR (міжнародній транспортній накладній) та/або коносаменті у разі здійснення морського перевезення.
Відповідно до п. 2.1 Контракту ціна Товарів, що постачаються за цим Контрактом, встановлена в доларах США.
Згідно з п. 3.1. Поставка Товарів проводиться у 40 (сорока футовому) контейнері морським транспортом. Умови поставки визначаються в Специфікаціях до даного контракту, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року. При визначені фактичної кількості товару при відвантаженні можливий толеранс ± 5%.
Пунктом 5.1. визначено, що умови оплати за цим Договором вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець здійснює оплату оплату шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця на підставі Рахунку (інвойсу) Продавця у строки та в порядку, які погоджені Сторонами у Специфікації.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов згаданого Контракту 04.06.2024 сторонами Контракту підписано Специфікацію № 1 до Контракту від 04.06.2024 № LS-2024090, якою передбачено поставку 154,67 тн товару, загальною вартістю 134 439, 75 доларів США. Положеннями зазначеної Специфікації встановлено обов'язок Покупця здійснити передоплату у розмірі 20% від загальної суми товару, визначеної у п. 2 Специфікації (від 134 439, 75 доларів США), протягом трьох банківських днів від дати укладання Специфікації. Остаточний розрахунок в розмірі вартості фактичної кількості товару здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту отримання від Продавця офіційного листа про готовність товару до відвантаження. Крім того, цим же пунктом врегульоване питання щодо відправки товару, а саме передбачено, що відправлення мало здійснюватися з порту TIAJIN або QINGDAO.
У рамках виконання своїх договірних зобов'язань Продавцем було сформовано та направлено Покупцю проформу-інвойс від 04.06.2024 № LS-2024090-1, за якою підтверджено замовлення товару труби сталеві безшовні холоднодеформовані на суму 134 439, 75 доларів США, вагою 154.67 тн.
Покупцем було виконано свій первинний платіжний обов'язок та здійснено передоплату законтрактованого товару в розмірі 20% від суми зазначеної у проформі-інвойсі № LS-2024090-1 від 04.06.2024, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами, зокрема платіжною інструкцією № 7 від 14.06.2024.
Матеріали справи містять також комерційний інвойс LS-2024090-1 від 11.07.2024, надісланий позивачу разом із листом про готовність товару до відвантаження відповідно до Контракту та Специфікації. Зазначеним інвойсом підтверджено, що у зв'язку зі зміною фактичної ваги товару в межах передбаченого сторонами толерансу товар поставлятиметься на загальну суму 135 189.84 доларів США при фактичній 155.616 тн.
На виконання своїх зобов'язань позивачем здійснено оплату решти вартості законтрактованого товару в розмірі 80% від загальної суми, що становить 108 301.89 доларів США. Зазначена оплата підтверджується банківським розрахунковим документом - платіжною інструкцією № 12 від 15.07.2024.
В подальшому, до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, позивачем через свого представника ФОП Завалихата, 29.10.2024 до Вінницької митниці була подана електронна митна декларація типу ІМ 40 ДЕ № 24UA401020054047U8, з відповідним пакетом документів, що включав в себе: копію Контракту № LS-2024090 від 04.06.2024, копію Специфікації № 1 від 04.06.2024, копію проформи-інвойс № LS-2024090-1 від 04.06.2024, платіжну інструкцію № 7 від 14.06.2024, копію листа про готовність товару до відвантаження від 11.07.2024, платіжну інструкцію № 12 від 15.07.2024, копію комерційного інвойсу № LS-2024090-1 від 11.07.2024, копію листа відповідності товару від 11.07.2024, копію сертифікату походження 24С4403А269205316, копію сертифікату якості № LD2024071638 та інші документи, вказані в гр. 44 ЕМД.
30.10.2024 посадовою особою митниці за результатами аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта було направлено електронне повідомлення про необхідність проведення повного митного огляду - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу із застосуванням ваговимірювальних пристроїв у зв'язку із спрацюванням за даною митною декларацією Автоматизованою системою митного оформлення (АСУР) ризиків за кодами 105-2, 206-2.
Враховуючи положення ч. 2,3 ст. 53 Митного кодексу України, 06.11.2024 декларанту були направлені електронні повідомлення про необхідність надання додаткових документів у зв'язку із спрацюванням ризику АСУР та виявленням розбіжностей в поданих документах.
У відповідь на запит митниці 07.11.2024 декларантом було надіслано лист, у якому повідомлялося, що додаткові документи подаватися не будуть, оскільки на виконання вимог митного органу позивач уже подав наступні додаткові документи: копію договору доручення № 2024-05 від 01.01.2024; копію листа відповідності товару від 11.07.2024; копію листа про помилку в експортній декларації; копію договору № 15102024 від 15.10.2024; копію договору № 0111/23 від 01.11.2023; копію договору № 526 від 12.07.2023; копію договору № 2622 від 12.07.2024; копію договору № 165 від 15.06.2023; копію транспортної заявки № 221 від 21.10.2024; копію транспортної заявки № 222 від 21.10.2024; копію транспортної заявки № 223 від 21.10.2024; копію транспортної заявки № 224 від 21.10.2024; копію транспортної заявки № 225 від 21.10.2024; копію транспортної заявки № 226 від 21.10.2024; копію транспортної заявки № 227 від 21.10.2024; копію рахунку фактури № СФ-0000488 від 23.10.2024; копію рахунку фактури № СФ-0000489 від 23.10.2024; копію рахунку фактури № СФ-0000490 від 23.10.2024; копію рахунку фактури № СФ-0000491 від 23.10.2024; копію рахунку фактури № СФ-0000492 від 23.10.2024; копію рахунку фактури № СФ-0000493 від 23.10.2024; копію рахунку фактури № СФ-0000494 від 23.10.2024; копію платіжної інструкції № 10660 від 23.10.2024; копію довідки про транспортно-експедиційні витрати № 221 від 23.10.2024; копію довідки про транспортно-експедиційні витрати № 222 від 23.10.2024; копію довідки про транспортно-експедиційні витрати № 223 від 23.10.2024; копію довідки про транспортно-експедиційні витрати № 224 від 23.10.2024; копію довідки про транспортно-експедиційні витрати № 225 від 23.10.2024; копію довідки про транспортно-експедиційні витрати № 226 від 23.10.2024; копію довідки про транспортно-експедиційні витрати № 227 від 23.10.2024; копію договору надання послуг транспортного експедирування № 2024-27 від 20.07.2024; копію Додатку № 1 до договору надання послуг транспортного експедирування № 2024-27 від 20.07.2024; копію Додатку № 2 до договору надання послуг транспортного експедирування № 2024-27 від 20.07.2024.
За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації № 24UA401020054047U8 від 29.10.2024 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000329/2 від 07.11.2024.
Вказане рішення про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2024/001366.
Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 1 МК, законодавство України з питань митної справи складається Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Виходячи із положень статей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).
Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16.
При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 № 826/8799/16, від 17.04.2018 № 815/329/17, від 14.09.2018 № 821/1617/17 та Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 22.03.2024 № 120/12253/23, від 15.10.2024 № 120/17289/23.
Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 826/18258-13-a та від 20.03.2014 у справі № 826/5959/17.
Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000329/2 від 07.11.2024 є те, що на думку відповідача на момент митного оформлення, подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару, зокрема:
1) в товаросупровідних документах (інвойс, коносамент, специфікація) відправником зазначений "LEADER SREEL GROUP LIMITED" проте в сертифікаті про походження зазначений експортер "SHENZHEN QIFA TRADE CO.LTD". В той же час в наданому перекладі митної декларації країни відправлення також зазначений інший відправник, а саме "Shandong Lide Steel Co.ltd".
2) в Специфікації № 1 від 04.06.2024 в п. 2 зазначено, що товар буде відправлятися з порту TIAJIN або QINGDAO, проте згідно коносаменту товар був відправлений з порту XINGANG.
3) в цій же Специфікації вартість товару зазначена 134439,75, в той час коли в рахунку-фактурі від 11.07.2024 № LS-2024090-1 вартість складає 135189,84.
4) згідно п. 7 Специфікації № 1 покупець має здійснити передплату в розмірі 20% від загальної суми товару, протягом 3 днів від дати укладення цієї специфікації, проте згідно наданого платіжного доручення від 14.06.2024 № 7 оплата була здійснена з порушенням вказаного у специфікації строку. В платіжному доручені від 14.06.2024 № 7, в призначенні платежу зазначено лише контракт, в рамках якого здійснена оплата, що не дає можливості віднести дану оплату до задекларованої партії товару.
Водночас щодо першої розбіжності суд враховує надані стороною позивача пояснення та додані до них докази.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивач уклав контракт з компанією LEADER STEEL GROUP LIMITED, який є Постачальником. В наданих документах (інвойси, коносамент, специфікація) відправником виступає LEADER STEEL GROUP LIMITED, водночас у сертифікаті про походження зазначений експортер "SHENZHEN QIFA TRADE CO.LTD".
В обґрунтування даної розбіжності позивач 07.11.2024 надав відповідачу лист-роз'яснення від LEADER STEEL GROUP LIMITED, у якому зазначено, що через відсутність компанії LEADER STEEL GROUP LIMITED у складі членів торгово-промислової палати Китаю - що є обов'язковою умовою для отримання сертифікату походження у КНР - виникла необхідність залучення третьої сторони, а саме SHENZHEN QIFA TRADE CO.LTD.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, сертифікат походження товарів не відносить до документів, на підставі яких встановлюється митна вартість.
Крім того, у сертифікаті походження товарів № 24С4403А2692/05316 у графі 7 зазначено, що експортером є саме LEADER STEEL GROUP LIMITED.
Додатково суд звертає увагу на описку в перекладі до експортної митної декларації: у слові "Lide" відсутня літера "r". Правильним вважається Shandong Leader Steel Co.Ltd, який є структурним підрозділом LEADER STEEL GROUP LIMITED, про що відповідач додатково був повідомлений листом від 07.11.2024. У матеріалах справи також міститься лист-роз'яснення LEADER STEEL GROUP LIMITED від 18.11.2024 щодо приналежності зазначеного структурного підрозділу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дана описка в перекладі митної декларації не впливає на числові показники митної вартості імпортованого товару.
Щодо доводів відповідача про здійснення відвантаження товару не з передбаченого контрактом порту суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 від 04.06.2024 до Контракту № LS-2024090 від 04.06.2024, відправлення товару мало здійснюватися з порту TIAJIN або QINGDAO. Разом з тим, із коносаменту № B/L HS 124071758 вбачається, що фактичне відправлення товару було здійснене з порту XINGANG, China.
Оцінюючи наведені обставини, суд звертає увагу на лист STREAM TRADE EUROPE LTD № 241108-407 від 08.11.2024, до якого долучено картографічні матеріали. Лист містить інформацію про завантаження партії вантажу, зазначеної у коносаменті, у порту XINGANG (Ксінганг) за Специфікацією № 1 до контракту № LS-2024090 від 04.06.2024. Згідно з наведеним листом, повна назва порту відвантаження - Tianjin Xingang (Тяньцзінь Ксінганг), Китай, що свідчить про належність Xingang до портового комплексу Tianjin, що повністю відповідає умовам договору.
Отже, встановлені судом дані свідчать, що порт Xingang, зазначений у транспортних документах, є складовою порту Tianjin, оскільки у транспортних, митних та комерційних документах ці назви використовуються як взаємозамінні для позначення одного портового комплексу, що функціонує як єдина інфраструктурна одиниця. Відповідно, твердження митного органу про наявність розбіжностей в умовах поставки через різне написання порту TIANJIN та XINGANG є безпідставним. Зазначення у документах будь-якого з цих найменувань не свідчить про різні місця відвантаження, а фактичне відправлення товару здійснено з порту, передбаченого умовами контракту, що виключає порушення сторонами погоджених умов щодо місця відвантаження.
Стосовно розбіжностей, викладених в пунктах 3-4 суд зазначає, що на виконання Контракту 04.06.2024 сторонами підписано Специфікацію № 1 до Контракту від 04.06.2024 № LS-2024090 на поставку 154.67 тн товару, загальною вартістю: 134 439, 75 доларів США. Відповідно до положень Специфікації, Покупець здійснює передоплату у розмірі 20% від загальної суми товару, визначеної у п. 2 Специфікації (від 134 439, 75 доларів США), протягом трьох банківських днів від дати укладання Специфікації. Остаточний розрахунок в розмірі вартості фактичної кількості товару здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту отримання від Продавця офіційного листа про готовність товару до відвантаження.
В матеріалах справи наявна проформа інвойс (рахунок-фактура на аванс) 04.06.2024 № LS-2024090-1, згідно із яким кількість товару 154.67 тн., а вартість партії товару - 134 439, 75 доларів США.
Матеріалами справи підтверджено, а стороною відповідача не заперечується, що позивачем здійснено оплату законтрактованого товару в розмірі 20% від суми зазначеної у проформі-інвойсі № LS-2024090-1 від 04.06.2024, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами, а саме платіжною інструкцією № 7 від 14.06.2024.
Втім, суд зазначає, що проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним та надалі може змінюватись.
Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару.
Натомість інвойс з остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.
Саме комерційний інвойс використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.
У даному випадку заявлена митна вартість товару відповідає сумі, зазначеній у комерційному інвойсі № LS-2024090-1 від 11.07.2024, згідно з яким, у зв'язку зі зміною ваги товару в межах толерансу, поставка здійснюється на загальну суму 135 189, 84 доларів США вагою 155.616 тн.
Факт повної сплати вартості товару у розмірі 135 189,84 доларів США підтверджується платіжним дорученням від 15.07.2024 № 12, відповідно до якого Покупцем було сплачено залишок суми за товар в розмірі 80% - 108 301,89 доларів США. Враховуючи передплату в розмірі 20% - 26 887, 95 доларів США загальна сума сплати Позивачем на поточний рахунок LEADER STEEL GROUP LIMITED становить 135 189, 84 доларів США.
Обставин, які б свідчили про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей, які б мали вплив саме на правильність визначення митної вартості, в оскаржуваному рішенні наведено не було.
Подібних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.03.2024 № 120/15120/23.
Зокрема, Вінницькою митницею також зазначено, що в поданих до митного оформлення платіжних документах встановлено, що оплата за товар 14.06.2024 була здійснена з порушенням вказаного у Специфікації строку.
Такі доводи відповідача суд до уваги не приймає, оскільки митним органом не обґрунтовано яким чином вказане впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок здійснення передоплати товару не підтверджено.
Суд зауважує, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.
Щодо зауважень митного органу про відсутність в платіжному документі від 14.06.2024 № 7 повної інформації про платіж, суд зазначає, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 № 216.
Пунктом 15 розділу 2 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, та не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.
Водночас у спірному випадку платіжний документ у графі "призначення платежу" містить посилання на відповідний контракт, платіж здійснено на рахунок продавця LEADER STEEL GROUP LIMITED, платіжні реквізити якого відповідають зазначеним у контракті, а тому наведені доводи митного органу не можуть бути підставою для коригування митної вартості.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20 висловив позицію, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Стосовно обраного відповідачем джерела, яке було взято для визначення митної вартості товару, то в оскаржуваному рішенні, відповідачем зазначено:
Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 05.09.2024 № UA110050/2024/003900, за якою оформлено товар від цього ж самого виробника/відправника за резервним методом визначення митної вартості "Вироби з чорних металів - труби безшовні, круглого поперечного перерізу, сталеві, холоднотягнуті, загального призначення, не прецизійні, без фітингів, без різьби та теплової ізоляції, без фарбування, GB/T8162:2018, розміром (діаметр х товщина стінки х довжина, мм): 18х5х4000-5800 мм, сталь 20 - 3029 кг; 30х8х4000-5800 мм, сталь 20 - 1028 кг; 60х3х12000 мм, сталь 20 - 5390 кг; 60х3.5х12000 мм, сталь 20 - 5367 кг; 60х4х12000 мм, сталь 20 - 5105 кг; 89х4х12000 мм, сталь 20 -5337 кг; 89х6х12000 мм, сталь 20 - 7201 кг; 95х6х12000 мм, сталь 20 - 19809 кг; 108х6х12000 мм, сталь 20 - 21772 кг; 108х8х12000 мм, сталь 20 - 9586кг; 108х10х12000 мм, сталь 20 - 10033 кг; 159х5х12000 мм, сталь 20 - 5876 кг; 180х6х12000 мм, сталь 20 - 10066 кг. Хімічний склад: вміст С 0.19-0.22%, вміст Cr. 0.003-0.006%, вміст Ni 0.006-0.009%. Загально-цивільного використання, не для військового призначення. Не належать до товарів подвійного використання, що можуть використовуватись у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки та створення ракетної зброї», та складає 1,6 Дол. США за кг.
Обираючи в якості джерела числового значення схожий товар, відповідач не зазначив порівняльних характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
В контексті спірного питання, суд вважає за необхідне застосувати правові позиції, що зазначені в постановах від 24.11.2021 у справі № 9520/11059/2020 та від 25.02.2020 по справі № 260/718/19, в яких Верховний Суд звернув увагу, що крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Всупереч вказаному вище, відповідачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо зроблених коригувань.
Водночас, суд зауважує, що в матеріалах справи міститься експертний висновок Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 31.10.2024 № 3-3/1078, яким підтверджено, що аналіз наявної інформації щодо рівня цін на сталеві безшовні холоднодеформовані труби, які постачаються у відповідності до Специфікації № 1 від 04.06.2024 і комерційного інвойсу № LS-2024090-1 від 11.07.2024 до зазначеного контракту не суперечать кон'юктурі ринку.
Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку суд доходить висновку, що позивачем разом із митною декларацією були надані достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.
Витребування додаткових документів у позивача не було виправданим дійсною необхідністю, оскільки відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б впливали на можливість визначення митної вартості товару та могли бути перевірені (усунені) наданими декларантом документами. Зауваження митного органу по своїй суті носять формальний характер та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для винесення рішення про коригування митної вартості.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
За наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості № UA401000/2024/000329/2 від 07.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001366, то суд зазначає таке.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 9 278 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000329/2 від 07.11.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001366.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 9 278 грн (дев'ять тисяч двісті сімдесят вісім грн) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (вул. Київська, 21, корп. В, поверх 1, м. Вишневе, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ 34350636);
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.12.2025.
Суддя Томчук Андрій Валерійович