справа №368/499/25 Головуючий у суді І інстанції: Кириченко В.І.
провадження №22-ц/824/17162/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
10 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
16.09.2025 року до суду першої інстанції надійшла вказана заява, в якій представник позивачів - адвокат Масленнікова Т.М. просив суд накласти арешт на майно, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме:
- 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 78,4 кв.м., житловою площею 60,1 кв.м.
- Земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0011, площею 0,1819 за адресою АДРЕСА_1
- Земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0010, площею 0,25 за адресою АДРЕСА_1
- Автомобіль марки ЗАЗ, комерційний опис 110307, рік випуску 2006, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що в обґрунтуванні позовних вимог, було зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , позичили у позивачів кошти, які так і не були повернуті.
ОСОБА_5 , помер. В свою чергу, ОСОБА_1 є спадкоємцем всіх прав та обов'язків за ОСОБА_5 .
У відповідності до спадкової справи ОСОБА_1 було успадковано майно, а саме:
- 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 78,4 кв.м., житловою площею 60,1 кв.м.
- Земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0011, площею 0,1819 за адресою АДРЕСА_1
- Земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0010, площею 0,25 за адресою АДРЕСА_1
- Автомобіль марки ЗАЗ, комерційний опис 110307, рік випуску 2006, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку відчуження майна.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року заяву позивачів про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на майно, яка належить на праві власності ОСОБА_1 а саме на:
- Земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0011, площею 0,1819 за адресою АДРЕСА_1 ;
- Автомобіль марки ЗАЗ, комерційний опис 110307, рік випуску 2006, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В накладенні арешту на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 78,4 кв.м., житловою площею 60,1 кв.м. та на земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0010, площею 0, 25 за адресою АДРЕСА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу про забезпечення позову не мав у своєму розпорядженні жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальне одержання грошових коштів дідом відповідача - ОСОБА_5 .
Вказував, що заява представника позивачів - адвоката Масленнікової Т.М, не підтверджена переконливими доказами, зокрема: відсутні висновки почеркознавчої експертизи щодо справжності підписів у наданих розписках; не подано банківських виписок чи інших фінансових документів, що засвідчували б факт передання коштів; відсутні будь-які свідчення про фактичну передачу грошей у відповідні дати.
Вказував, що позивачі обгрунтовують свої вимоги трьома розписка: на суму 3000 доларів США від 23.11.2017 року, на суму 1000 доларів США від 05.03.2020 року, на суму 2000 доларів США (без зазначення дати). Однак апелянт вважає, що зазначені документи не підтверджують факту передачі та отримання грошових коштів, а їхній зміст зводиться до загальних формулювань. Тому вважає, що вказані розписки є юридично недосконалими та не відповідають суті боргових зобов'язань, які за змістом ст.ст. 1046, 1047 ЦК України виникають лише у разі підтвердження факту передачі грошових коштів.
Також обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував, що протягом життя ОСОБА_5 позивачі жодного разу не зверталися до нього з претензіями чи вимогами боргового характеру. Судових спорів з ним вони також не мали. Однак, лише після смерті ОСОБА_5 позивачі вперше висунули вимоги, що викликає обгрунтовані сумніви у добросовісності їхній дій та свідчить про спробу безпідставно покласти боргові зобов'язання на спадкоємців.
З огляду на викладені обставини, апелянт вважає, що ухвала про забезпечення позову є передчасною, необгрунтованою та такою, що фактично обмежує права відповідачів без належних підстав.
03 листопада 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивачів - адвоката Масленнікової Т.М., в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивачів вважає, що ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року про забезпечення позову у справі № 368/499/25 є такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права та не підлягає скасуванню.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву представника позивачів про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0011, площею 0,1819 за адресою АДРЕСА_1 та автомобіль марки ЗАЗ, комерційний опис 110307, рік випуску 2006, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що хоча позивачем і не надано доказів вартості вказаного спадкового майна, але з цільового призначення земельної ділянки і року випуску вказаного автомобіля вбачається, що загальна вартість цього майна в межах заявлених позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 78,4 кв.м., житловою площею 60,1 кв.м. та на земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0010, площею 0, 25 за адресою АДРЕСА_1 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що стороною позивачів не надано доказів вартості вказаного спадкового майна, і не доведено позивачем необхідності накладати арешт на майно в більшому розмірі ніж загальна сума позовних вимог.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Разом з тим, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Аналогічний правовий висновок вказаний у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року справа № 753/23090/21.
Встановлено, що предметом судового спору є стягнення заборгованості за договором позики, а також інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 259 172,40 грн .
Звертаючись з заявою про забезпечення позову представник позивачів мотивував її тим, що в обґрунтуванні позовних вимог, було зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , позичили у позивачів кошти, які так і не були повернуті. В подальшому ОСОБА_5 , помер. В свою чергу, ОСОБА_1 є спадкоємцем всіх прав та обов'язків за ОСОБА_5 .
У відповідності до спадкової справи ОСОБА_1 було успадковано майно, а саме:
- 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 78,4 кв.м., житловою площею 60,1 кв.м.
- земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0011, площею 0,1819 за адресою АДРЕСА_1
- земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0010, площею 0,25 за адресою АДРЕСА_1
- автомобіль марки ЗАЗ, комерційний опис 110307, рік випуску 2006, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Представник позивачів вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку відчуження майна.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку частково задовольняючи заяву представника позивачів про забезпечення позову та вірно обрав вид забезпечення позову заборону на відчуження нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , а саме в частині накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0011, площею 0,1819 за адресою АДРЕСА_1 та накладення арешту на автомобіль марки ЗАЗ, комерційний опис 110307, рік випуску 2006, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки накладення арешту на вказане майно є пропорційним, тобто в межах ціни позову.
Беручи до уваги те, що між сторонами по справі виник спір про стягнення заборгованості за договором позики у загальній сумі 259 172,40 грн на думку колегії суддів, представник позивачів обґрунтовано навів припущення про те, що відчуження відповідачем належного йому майну може істотно ускладнити виконання рішення суду в разі ухвалення судом рішення на користь позивачів.
Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпоряджатися належним їм майном.
Заявлений вид забезпечення позову, а саме заборона відчуження нерухомого майна (земельну ділянку кадастровий номер 3222287201:01:307:0011, площею 0,1819 за адресою АДРЕСА_1 ) та рухомого майна (автомобіль марки ЗАЗ, комерційний опис 110307, рік випуску 2006, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) відповідача в межах ціни позову, виходячи із суті спірних правовідносин, є співмірним із заявленими позивачами вимогами, має тимчасовий характер і діє до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Отже, при цьому права та законні інтереси відповідача не будуть порушені, оскільки він як власник майна матиме усі правомочності щодо нього, окрім розпорядження, яке є тимчасовим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала про забезпечення позову є передчасно, необгрунтованою та такою, що фактично обмежує права відповідачів без належних підстав, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки встановлено, що між сторонами існує спір щодо повернення відповідачами боргу за договором позики, ним як боржником не вживалися дії щодо повернення грошових коштів, наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивачів. Крім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються спростування відповідачем ОСОБА_1 заявлених до нього позовних вимог, однак суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
А тому доводи апеляційної скарги зокрема щодо відсутності належних і допустимих доказів фактичного отримання коштів, неналежності і суперечливості наданих позивачами доказів, підлягають встановленню під час розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «16» грудня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко