справа № 753/11302/21 Головуючий у суді І інстанції: Колесник О.М.
провадження №22-ц/824/15825/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
10 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гусака Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 як законний представник неповнолітньої ОСОБА_5 про визнання заповіту нікчемним, визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просила: визнати нікчемним заповіт ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т. В. 26 квітня 2019 року та зареєстрований 17 травня 2019 року; визнати відсутнім у ОСОБА_2 права на спадкування за заповітом ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т. В. 26 квітня 2019 року та зареєстрований 17 травня 2019 року; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09 грудня 2019 року, складене на бланку серії НОЕ № 654288, зареєстроване у спадковому реєстрі під № 65197555, видане ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09 грудня 2019 року, складене на бланку серії НОЕ № 654289, зареєстроване у спадковому реєстрі під № 65197689, видане ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_6 , який на момент смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Під час перевірки 03 травня 2019 року приватним нотаріусом Гречаною Р.Т. встановлено відсутність у спадковому реєстрі заповіту ОСОБА_6
03 грудня 2019 року приватним нотаріусом Гречаною Р.Т. в процесі оформлення права на спадщину за закономзроблено повторний запит до спадкового реєстру та виявлено запис про заповіт померлого ОСОБА_6 , посвідченим приватним нотаріусомЗмисловською Т.В. 26 квітня 2019 року, який зареєстровано 17 травня 2019 року.
ОСОБА_1 зазначала, що її батько за життя жодних заповітів не складав, такого наміру не мав.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказувала, що заповіт ОСОБА_6 складено з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення. Відомості про заповіт внесено до спадкового реєстру більш ніж через 20 днів з моменту його посвідчення, лише 17 травня 2019 року.
Позивач вважала, що приватним нотаріусом неправомірно виданосвідоцтвопро право на спадщину ОСОБА_2 на підставі оспорюваного заповіту.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду від 13 липня 2023 року залишено без змін.
У рішенні суду від 13 липня 2023 року та у постанові суду від 16 липня 2024 року суди посилались на обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 761/49151/19, які, за висновком суду, мають преюдиційне значення для цієї справи.
Постановою Верховного Суду від 29 січня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій посилались у судових рішеннях на правову оцінку, надану Верховним Судом у справі № 761/49151/19 про визнання заповіту недійсним, та не зробили власних правових висновків щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у справі № 761/49151/19 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та відмовляючи ОСОБА_1 у позові, чітко зазначив, що позивачем не пред'явлено позов про недійсність заповіту із посиланням, у тому числі на непідписання заповідачем заповіту. Проте зазначене свідчить про нікчемність заповіту. Таких позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі не заявляла, а інші її доводи не свідчать про нікчемність заповіту.
У названій справі ОСОБА_1 заявила вимогу про нікчемність заповіту із посиланням на непідписання заповідачем заповіту і застосування наслідків нікчемності заповіту (визнання недійсними свідоцтв).
Враховуючи, що у справі № 761/49151/19 не заявлялися вимоги про нікчемність заповіту та про застосування правових наслідків нікчемності заповіту, відтак, посилання судів на преюдиційність висновків постанови Верховного Суду від 20 липня 2022 року є безпідставним.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
21 жовтня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Василенко Анни Володимирівни, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що приватним нотаріусом Гречаною Р.Т. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на законних підставах та без будь-яких порушень діючого законодавства. Відсутні рішення суду щодо визнання заповіту ОСОБА_6 від 26 квітня 2019 року недійсним, заповіт не має ознак нікчемності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_6 , спадкоємцями якого є його дружина - ОСОБА_2 та діти - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3
03 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за заявою ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 4/2019.
21 червня 2019 року позивач звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
Інші спадкоємці в установлений строк подали заяви про прийняття спадщини за законом.
Позивач зазначала, що під час перевірки 03 травня 2019 року приватним нотаріусом Гречаною Р.Т. встановлено відсутність у спадковому реєстрі заповіту ОСОБА_6
03 грудня 2019 року приватним нотаріусом Гречаною Р.Т. в процесі оформлення права на спадщину за закономзроблено повторний запит до спадкового реєстру та виявлено запис про заповіт померлого ОСОБА_6 , посвідченим приватним нотаріусомЗмисловською Т.В. 26 квітня 2019 року, який зареєстровано 17 травня 2019 рокуо 17 год 18 хв.
Згідно відомостей Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів для реєстрації нотаріальних дій та копії заповіту, нотаріальна дія № 544 з посвідчення заповіту вчинена на бланку серії ННЕ № 876227 .
Відповідно до копії дубліката заповіту від 26 квітня 2019 року ОСОБА_6 заповів все своє майно ОСОБА_2 .
На підставі заповіту ОСОБА_2 видано два свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 грудня 2019 року, складені на бланках серії НОМЕР_2 та серії НОЕ № 654289.
У грудні 2019 року позивач звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту, складеного 26 квітня 2019 року від імені ОСОБА_6 та посвідченого приватним нотаріусом Змисловською Т.В., недійсним (справа № 761/49151/19).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним заповіт, укладений ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т. В. 26 квітня 2019 року та зареєстрований у спадковому реєстрі 17 травня 2019 року.
У задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Т.В. відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що її батько за життя жодних заповітів не складав, намірів таких не мав. Оспорюваний заповіт складено з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення, а саме: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. не надано оригіналу примірника заповіту, який мав зберігатись в матеріалах нотаріальної справи, такий оригінал відсутній, що вказує на порушення вимог щодо його форми та посвідчення, заповіт не вносився до реєстру для реєстрації нотаріальних дій під реєстровим № 544 та не вчинявся на нотаріальному бланку серії ННЕ № 876277 , станом на 26 квітня 2019 року не існувало нотаріального бланку, на якому нотаріус могла посвідчити заповіт.
Відомості щодо бланку серії ННЕ № 876227 змінені на заповіт в реєстрі бланків лише 17 травня 2019 року (на бланку 26 квітня 2019 року посвідчено заяву іншої фізичної особи).
Інформацію про заповіт внесено до спадкового реєстру лише 17 травня 2019 року (через 20 днів з моменту його посвідчення).
У час складання заповіту ОСОБА_6 перебував у зовсім іншому місці, а не у офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Т.В. Платіж «Реєстрація/зміна/скасування/дублікат заповіту» ОСОБА_6 здійснено 17 травня 2019 року, тобто після смерті заповідача.
ОСОБА_1 вважала, що приватним нотаріусом неправомірно видано ОСОБА_2 свідоцтво на спадщину за заповітом.
Частинами 1-5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.
Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251-1252 ЦК України.
За ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Частиною 1 статті1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначала, що заповіт ОСОБА_6 є нікчемним, оскільки його складено з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення, а саме: оригінал заповіту відсутній, що вказує на порушення вимог щодо його форми та посвідчення; заповіт не внесено до реєстру для реєстрації нотаріальних дій під реєстровим № 544 та не вчинявся на нотаріальному бланку серії ННЕ № 876277 , станом на 26 квітня 2019 року не існувало нотаріального бланку, на якому нотаріус могла посвідчити заповіт; відомості щодо бланку серії ННЕ № 876227 були змінені на заповіт в реєстрі бланків лише 17 травня 2019 року, в той час як на вказаному бланку 26 квітня 2019 року посвідчено заяву іншої фізичної особи; відомості про заповіт внесено до спадкового реєстру лише 17 травня 2019 року, тобто більш ніж через 20 днів з моменту його посвідчення; у період складання заповіту ОСОБА_6 не перебував у офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Т.В.; платіж «Реєстрація/зміна/скасування/дублікат заповіту» ОСОБА_6 здійснено 17 травня 2019 року, тобто після смерті заповідача.
Так, оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що обгунтування вимог ОСОБА_1 не є підставами для визнання заповіту ОСОБА_6 нікчемним.
Несвоєчасне здійснення державної реєстрації посвідченого заповіту в спадковому реєстрі не зумовлює його нікчемність та не є підставою для оскарження заповіту, оскільки невчасна сплата державного мита за посвідчення заповіту та несвоєчасне подання приватним нотаріусом, після смерті заповідача, до державного підприємства «Національні інформаційні системи» заяви про реєстрацію заповіту ОСОБА_6 у спадковому реєстрі є порушенням, яке не впливає на волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження власним майном.
Апеляційний суд вважає, що підстави позовної заяви ОСОБА_1 не є підставами для визнання заповіту ОСОБА_7 26 квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. та зареєстрованого 17 травня 2019 року, нікчемним, відтак, судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій під час судового розгляду оригінал заповіту ОСОБА_7 не було витребувано.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року витребувано оригінал заповіту ОСОБА_6 від 26 квітня 2019 року з Київського державного нотаріального архіву.
Згідно відповіді державного нотаріуса Київського державного нотаріального архіву Гуль Л.О. від 02 травня 2025 року вих. 1347/01-21, оригінал заповіту ОСОБА_6 та документів, на підставі яких був посвідчений заповіт, були вилучені слідчим СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Писанця В.А. від 10 серпня 2020 року у справі № 757/30376/20-к.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року витребувано інформацію: чи вилучався оригінал заповіту ОСОБА_6 слідчим СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Писанця В.А. від 10 серпня 2020 року; чи знаходить оригінал заповіту ОСОБА_6 в матеріалах кримінального провадження № 14019648029007219?
Листом Печерського УП ГУ НП в м. Києві від 08 травня 2025 року повідомлено суд першої інстанції про те, що ОСОБА_8 ніколи не перебував на посаді слідчого. У провадженні слідчого відділу відсутні матеріали кримінального провадження № 14019648029007219.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вжито усіх необхідних заходів для виконання вимог Верховного Суду, викладених у постанові від 29 січня 2025 року. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що факт вилучення оригіналу заповіту ОСОБА_6 із Київського державного нотаріального архіву, підтверджує існування та посвідчення такого заповіту.
Розв'язуючи спір, судом першої інстанції правильно взято до уваги відсутність підстав для визнання заповіту ОСОБА_7 нікчемним та обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Посилання, якими ОСОБА_1 обгунтовувала свої позовні вимоги, не є підставами для визнання заповіту ОСОБА_6 нікчемним.
Враховуючи, що заповіт ОСОБА_7 не має ознак нікчемності, відтак, приватним нотаріусом Гречаною Р.Т. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 на законних підставах без будь-яких порушень діючого законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що реєстраційні дії нотаріуса щодо оформлення заповіту ОСОБА_6 були вчинені вже після його смерті, колегія суддів відхиляє, оскільки допущені порушення нотаріусом Змисловською Т.В. під час реєстрації відомостей у Спадковому реєстрі не свідчить про нікчемність заповіту.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 09 липня 2025 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Гусака Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «15» грудня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко