Провадження № 22-ц/803/10212/25 Справа № 201/8840/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
16 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації в рахунок виплати вартості частки в об'єкті спільної сумісної власності подружжя,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Олександр Валерійович,
на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 13 серпня 2025 року, -
25.07.2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації в рахунок виплати вартості частки в об'єкті спільної сумісної власності подружжя, в якому позивач просив стягнути з відповідачки грошову компенсацію за вартості частини сумісного майна - транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ ML 55» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який було зареєстровано на ім'я відповідача у розмірі 210 155 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 13 серпня 2025 року позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошову компенсацію у праві спільної сумісної власності на майно - транспортний засіб «Мерседес Бенц МЛ 55», 2007 року випуску, об'єм двигуна 5461 см.куб. в розмірі 1/2 частини середньої ринкової вартості даного транспортного засобу в сумі 210 155 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 17 вересня 2025 року заяву представника ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.
15.09.2025 року від ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Олександр Валерійовичнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 13 серпня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги пояснення відповідачки. Яка суду пояснила, що автомобіль Мерседес, державний номер НОМЕР_1 дійсно був оформлений на відповідачку, але фактично їм користувався позивач. У січні 2014 року, коли сторони вже не проживали разом відповідачці зателефонував позивач, який просив приїхати до нотаріуса. Приїхавши до нотаріусу відповідачка підписала всі документи по переоформленню автомобілю на прохання позивача. При цьому гроші вона не отримувала. При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги, що при посвідченні правочинів по відчуженню майна повинна бути згода іншого подружжя, а позивач який також знаходився у нотаріуса таку згоду надавав.
Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Усенко Аліна Олександрівна надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.
Оцінка транспортного засобу проведена відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Про порушення своїх прав позивач дізнався лише у 2024 році, а тому строки давності на момент звернення до суду не пройшли.
Попередній розрахунок судових витрат за апеляційний розгляд справи 50 000 грн.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.2 а.с.129-132).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції треба скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції взагалі встановлені наступні обставини справи.
08 серпня 2008 року позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у Жовтневому відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 558. Від цього шлюбу і спільного мешкання мають одну неповнолітню дитину: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перебуваючи у шлюбі, вказаним подружжям 02 вересня 2008 року за спільні кошти було придбано транспортний засіб марки «MERSEDES-BENZ ML 55» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який було зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_7 .
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 вересня 2011 року їх шлюб було розірвано. Рішення набрало законної сили. Питання утримання і виховання спільної дитини, майна не вирішувалося, оскільки на той час спору з приводу цього не було. Автомобіль залишився у відповідачки.
Позивач з представником на офіційну юридичну адресу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області направив адвокатський запит з метою отримання підтверджуючої інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів та належним чином завірених документів, на підставі яких було здійснено відповідні реєстраційні дії щодо транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску.
Відповіддю на адвокатський запит № 31/29/14/267-аз/10-2024-258-2024 від 22 липня 2024 року повідомлено, що згідно з Єдиним держаним реєстром транспортних засобів автомобіль марки «MERSEDES-BENZ ML 55» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 , 20 вересня 2008 року на підставі біржової угоди № 317054 від 02 вересня 2008 року, Кредит ВАТ КБ «Надра», зареєстровано за ОСОБА_7 , 09 січня 2014 року вищевказаний транспортний засіб знято з обліку для реалізації.
13 березня 2014 року Дніпропетровським ВРЕР-2 на підставі довідки-рахунку серії НОМЕР_5 від 13 березня 2012 року (ПП ОСОБА_8 ) вищевказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_9 .
З метою встановлення дійсної ринкової вартості автомобіля, на замовлення позивача, було проведено експертизу, яка складена судовим експертом Пилипенко О.С. (свідоцтво № 1062 від 27 листопада 2006 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України). Відповіддю № 74С24 на запит про середню ринкову ціну транспортного запиту від 22 липня 2024 року середня по Україні ціна продажу транспортного засобу, який був у використанні, «MERSEDES-BENZ ML 55», 2007 року випуску, об'єм двигуна 5461 см3, становить 420 310 грн..
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку, що стягненню з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 підлягає грошова компенсація у праві спільної сумісної власності на майно: транспортний засіб «MERSEDES-BENZ ML 55» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску (відчужений ОСОБА_3 без згоди позивача) в розмірі 1/2 частини середньої ринкової вартості даного транспортного засобу, що складає 210 155.00 грн.
Але колегія суддів апеляційного суду погодитись з таким висновком не може з огляду на таке.
Правовідносини по справі, це поділ спільного майна подружжя, оскільки позивач просив стягнути з відповідачки частку вартості спільного майна подружжя.
Як вбачається з копії рішення про розірвання шлюбу (т.1 а.с.18) від 12 вересня 2011 року, спір між сторонами про поділ майна відсутній.
Відповідачкою було зазначено у судовому засіданні, що вона підписала нотаріальну довіреність на вимогу позивача на право розпорядження спірним автомобілем.
На виконання ухвали суду Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лоян Тетяною Станіславівною надано листа (т.1 а.с.219). Відповідно до змісту якого довіреність на розпорядження транспортним засобом MERSEDES-BENZ ML 55» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, з метою відчуження транспортного засобу на користь третьої особи укладено 07 грудня 2013 року, за номером в реєстрі нотаріальних дій 1387.
Оскільки строк зберігання закінчився всі документи були вилучені та знищені на підставі Акту № 5 від 23.03.2023 року.
Тож апеляційний суд виходить із загального принципу правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить стаття 368 ЦК України.
Зміст наведених положень свідчить про те, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Щодо наявності згоди іншого із подружжя.
За змістом частин першої, другої та четвертої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Можна дійти висновку, що законодавець у наведеній нормі передбачив як загальне правило презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, які потребують обов'язковому нотаріальному посвідченню (частина третя статті 65 СК України).
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо правовстановлюючий документ оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.
Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення.
За змістом статей 34 та 36 Закону України "Про нотаріат", у редакції від 06 квітня 2006 року, приватний нотаріус засвідчується справжність підпису на документах.
Відповідно до статті 78 Закону України "Про нотаріат", у редакції від 06 квітня 2006 року, нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.
Нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України "Про нотаріат" запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
Отже, згода подружжя на вчинення іншим з подружжя правочину є за своєю правовою природою окремим одностороннім правочином, що має бути складений письмово, а у визначених законом випадках - нотаріально посвідчений. (Висновки Верховного Суду у справі № 643/6453/15).
Предметом цього правочину за частиною першою та другою статті 369 ЦК України є передання права розпорядження спільним майном одним співвласником іншому.
На односторонні правочини поширюються положення статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Це означає, що кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Наведене дає підстави для висновку, що згода одного з подружжя на вчинення іншим з подружжя правочину щодо розпорядження спільним майном, як односторонній правочин, є чинною, до моменту її скасування (відкликання).
Тож виходячи із принципу правомірності правочину та наведеного правового обґрунтування апеляційний суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 був присутній при наданні відповідачкою довіреності на розпорядження транспортним засобом «MERSEDES-BENZ ML 55» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, з метою відчуження транспортного засобу на користь третьої особи від 07 грудня 2013 року та надавав свою письмову згоду на вчинення відповідачкою цього правочину, а тому був належним чином обізнаний про цей правочин.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду 25 липня 2024 року, тобто більше ніж через 10 років після укладення правочину на відчуження автомобілю «MERSEDES-BENZ ML 55» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення заяви представника відповідачки (т.1 а.с.127-128) для застосування строків позовної давності.
Посилання позивача у позові, що про відчуження автомобілю «MERSEDES-BENZ ML 55» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, що він дізнався у 2024 році з відповіді на адвокатський запит, не може бути прийнято до уваги, бо не відповідає дійсності, оскільки в силу наведеного правового обґрунтування, нотаріус, яка посвідчила довіреність від 07 грудня 2013 року на відчуження автомобіля на користь третьої особи, не надала б такої довіреності без письмової згоди позивача. А тому є всі підстави вважати, що позивач був обізнаний про відчуження автомобілю з 07.12.2013 року.
Строк загальної позовної давності (с.257 ЦК України) становить 3 роки. Спеціальна позовна давність до цих правовідносин не застосовується.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду поза межами строків позовної давності, є заява представника відповідачки про застосування строків позовної давності, апеляційний суд вважає необхідним застосувати строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що застосування строків позовної давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав. Такі строки мають кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (Stubbings Nd Others v. The United Kingdom, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ).
При таким обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскільки рішення суду першої підлягає скасуванню, то підлягає скасування й додаткове рішення, оскільки за загальними правилами судові витрати несуть сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Олександр Валерійович задовольнити.
Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 13 серпня 2025 року і додаткове рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 17 вересня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації в рахунок виплати вартості частки в об'єкті спільної сумісної власності подружжя залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 3152 (три тисячі сто п'ятдесят дві) гривні 33 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 16.12.2025 року.
Судді: