Провадження № 22-ц/803/8751/25 Справа № 201/555/25 Суддя у 1-й інстанції - Куць О. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
16 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Куць О.О.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про стягнення недоотриманої пенсії в розмірі 63 400,66грн; визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 січня 2016року по 25 вересня 2021року в розмірі 101 201,00грн; та зобов'язання нарахувати та виплатити в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію за період з 01 січня 2016року по 25 вересня 2021року в розмірі 101 201,00грн.
Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_2 . Йому було відомо, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як внутрішньо переміщена особа та отримувала мінімальну пенсію за віком.
З 01 січня 2016року виплату пенсії було припинено з невідомих причин і з того часу відповідач не виплачував пенсію його матері, тому після її смерті залишилась спадщина, яка складається з недоотриманої пенсії.
Для оформлення спадщини він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шабінської А.В. На запит нотаріуса відповідачем було надано відомості щодо наявності недоотриманої пенсії за період з 26 вересня 2021року по 31 жовтня 2023року в розмірі 63 400,66грн з вказівкою, що нарахування здійснювалося відповідно до вимог ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно, які виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, після чого нотаріусом було видано позивачеві свідоцтво про право на спадщину за законом на цю суму.
Позивач звернувся із заявою про виплату недоотриманої пенсії на підставі свідоцтва про право на спадщину, але до теперішнього часу виплата здійснена не була.
Водночас, заявник стверджував, що виплата пенсії спадкодавцеві безпідставно була призупинена з 01 січня 2016року з чого виснував, що інформація, надана нотаріусу з приводу загальної суми заборгованості по пенсії, яка мала бути успадкована позивачем, не відповідала дійсності.
16 грудня 2024року на адресу відповідача був направлений адвокатський запит з вимогою надати інформацію щодо того чи була нарахована та виплачена пенсія померлій за період з 01 січня 2016року по 01 вересня 2021року та вимога вказати суму невиплаченої пенсії за цей період. У своїй відповіді відповідач зазначив, що померла дійсно перебувала на обліку в цьому управлінні та отримувала пенсію за віком та те, що пенсія померлій була призупинена з 01 січня 2016року. Жодного рішення про припинення виплати пенсії померлої не приймалось. Суму невиплаченої пенсії за період з 01 січня 2016року по 01 вересня 2021року відповідач не вказав.
Враховуючи той факт, що матір позивача отримувала мінімальну пенсію за віком та використовуючи інформацію, яка міститься на офіційних сайтах Пенсійного фонду в мережі інтернет, позивач здійснив розрахунок суми невиплаченої пенсії за цей період. Відтак, розмір недоотриманої пенсії за період з 01 січня 2016року по 25 вересня 2021року складає 101 201,00грн, яка входить до складу спадщини.
На вказану суму недоотриманої пенсії відповідачем відомостей нотаріусу не надано, без чого нотаріус був позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012року № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє, крім іншого, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
Позивач вважав такі дії відповідача неправомірними, оскільки він у встановленому законом порядку набув право власності на недоотриману пенсію, розмір якої визначений свідоцтвом про право на спадщину за законом, а саме в сумі 63 400,66грн, а також до спадщини перейшла сума пенсії, що належала ОСОБА_2 й залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень, в сумі 101 201,00грн та повинна бути виплачена спадкоємцю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 63 400,66грн відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 листопада 2023року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шабінською А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1879. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію за період з 01 січня 2016року по 25 вересня 2021року в розмірі 111 242,84грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 січня 2016року по 25 вересня 2021року в розмірі 111 242,84грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що сума пенсії, що належала пенсіонерові, але не була ним одержана за життя, передається членам його сім'ї у повному обсязі. Усі надані позивачем докази свідчать про те, що він на законних підставах набув право власності на грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії, що належали його померлій матері та частина яких увійшла до складу спадщини, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, інша частина яких не була включена до складу спадщини саме у зв'язку із тим що нотаріусу на запит були надані неповні відомості. Відповідач відмовляючи у виплаті коштів перешкоджає в реалізації його прав та інтересів регламентованих чинним законодавством.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
18 липня 2025року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову повністю.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за життя померла ОСОБА_2 не виявляла бажання поновити виплату пенсії, із заявою про поновлення виплати пенсії до пенсійного фонду не зверталася, тому пенсійні виплати починаючи з 01 січня 2016року не отримані з вини отримувача пенсії. Вказує, що нарахована сума пенсії не увійшла до складу спадщини, право на яку має позивач, у зв'язку з тим, що відповідно до вимог діючого законодавства до складу спадкового майна входить лише нарахована пенсія, таким чином не нараховані за життя суми пенсії, не можуть увійти до складу спадщини.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
23 липня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Соборного районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 07 серпня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2025року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025року.
09 жовтня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 15?? год 16 грудня 2025року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26 березня 2024року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.20 том І/.
Родинний зв'язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого відділом ЗАГС Київського облвиконкому міста Донецька, від 25 листопада 1980року, батьками в якому вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 /а.с.18 том І/.
Згідно листа № 0400-010405-8/193908 від 26 вересня 2024року, наданого Управлінням з питань витрат відділом опрацювання документації № 5 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шабінської А.В., за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 залишилася недоотримана пенсія за період з 26 вересня 2021року по 31 жовтня 2023року в сумі 63 400,66грн. Також лист містить посилання на ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії /а.с.14 том І/.
27 листопада 2023року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шабінською А.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_2 , 1949року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії, що знаходиться у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в розмірі 63 400,66грн /а.с.19 том І/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
При частковому задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що наявні підстави для покладення на відповідача обов'язку сплатити суму недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії за відповідний період, з урахуванням положень статті 1227 ЦК України та статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які узгоджуються з положеннями частини 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розумінні яких, суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися неодержаними, у зв'язку з його смертю, входять до складу спадщини.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов'язки, суб'єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Тож, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім'ї, бажаючих їх отримати. В такому належить застосовувати статті 1227 ЦК України.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналізуючи, наведені правові норми вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
У розумінні положень статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
За таких обставин, позивач має право на спадкове майно - недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(Закон № 1058-IV), який є спеціальним у цих правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2022року у справі № 428/10113/20, провадження № 61-14299св21; від 23 вересня 2020року у справі № 428/6685/19, провадження № 61-7985св20; від 09 червня 2022року у справі № 200/12094/18-а, провадження № К/9901/10098/19; від 06 квітня 2022року у справі № 200/10136/20-а.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з яким погоджується апеляційний суд, про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 у встановлений законом строк прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувшись у встановлені законом строки до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим має право на спадкове майно, а саме недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27 листопада 2023рокуприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шабінською А.В. на теперішній час є дійсним та жодним чином не оскаржене, не скасоване та не піддано сумніву.
З огляду на наявність дійсного документу, що посвідчує право позивача на суму недоотриманої пенсії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виплаті підлягає сума недоотриманої пенсії померлої пенсіонерки ОСОБА_2 , розмір якої визначено зазначеним вище свідоцтвом про право на спадщину за законом в розмірі 63 400,66грн. Також вірні висновки суду про те, що до складу спадкової маси входить і сума недоотриманої спадкодавицею позивача суми пенсії в розмірі 111 242,84грн, яка не включена до складу свідоцтва про право на спадщину. Відтак, суд правильно виснував, що за позивачем підлягає визнанню як право на вказану суму, яка належала померлій, так і право на стягнення вказаної суми з відповідача.
Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку встановленому законодавством, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами Цивільного кодексу України про спадкові відносини.
Крім того, слід звернути увагу на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 листопада 2023рокуне оспорено та є чинним, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськійобласті у виплаті пенсії спадкодавця спадкоємцю, є безпідставною.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув право на спадщину у вигляді недоотриманої пенсії, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 ,успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Доводи апеляційної скарги про те, що померла ОСОБА_2 за життя не виявила бажання поновити виплату пенсії, яку з 01 січня 2016року було призупинено на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, тому пенсійні виплати з 01 січня 2016року не отримані з вини пенсіонера, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки не звернення особи, яка є внутрішньо переміщеною особою, про поновлення виплати пенсії не є підставою для її невиплати. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18), від 17 грудня 2018року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18), від 22 липня 2019року у справі № 418/2434/18 (провадження № 61-10590св19), від 21 вересня 2020року у справі № 428/2426/18 (провадження 61-7829св19), від 22 вересня 2020року у справі № 408/9430/18-ц (провадження № 61-18830св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Посилання відповідача на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.
До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2020року у справі № 428/5418/18 (провадження № 61-48756св18).
Крім того, відповідач в своїй апеляційній скарзі фактично не заперечує наявність заборгованості, однак зазначає що її виплата буде проведена пізніше, за умови виділення бюджетних коштів та посилається на положення Порядку Кабінету Міністрів України № 1165. Однак ним не враховано, що спадкоємець має право на спадкове майно з моменту відкриття спадщини, та його право не залежить від виділення коштів на відповідні виплати.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що положення Порядку Кабінету Міністрів України № 1165 не регулюють спадкові правовідносини.
Отже аргументи апеляційної скарги про неналежність невиплаченої пенсії до складу спадщини є безпідставними.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення -без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025року.
Судді: