Провадження № 22-ц/803/10358/25 Справа № 202/4666/24 Суддя у 1-й інстанції - Маринін О.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
16 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог гаражний кооператив «КАШТАН-2»,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 22 серпня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Маринін О.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ОСОБА_2 в якому вимагав зобов'язати відповідача не перешкоджати йому у користуванні гаражем № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі "Каштан-2", який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, 11, шляхом зобов'язання відповідача звільнити гараж від належного йому майна та надання ключів від воріт гаражу.
Існування таких вимог позивач пов'язував з тим, що ОСОБА_2 є його колишнім зятем, який перебував зареєстрованому шлюбі з дочкою позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначав, що у 1978році він вступив в члени гаражного кооперативу "Каштан-2», який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, 11, ним був повністю внесено пайовий внесок та у 1978році збудовано гараж. З моменту закінчення будівництва він володіє гаражем № НОМЕР_1 . У зв'язку з тим, що він повністю сплатив пайові внески за гараж, вважає його своєю власністю та дозволяв користуватися гаражем своїй дочці ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_2 , так як вони мали автомобіль і їм було зручно використовувати гараж для його зберігання.
Вказував, що після смерті дочки взаємовідносини з відповідачем не склалися. Він попросив відповідача звільнити гараж та повернути комплект ключів від нього, але на його прохання відповідач не реагував. Позивач намагався потрапити в гараж, але відповідач змінив замки і тому він не зміг відчинити двері гаража, відповідач продовжує користуватися гаражем і не має наміру його звільняти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 22 серпня 2025року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні гаражем № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі "Каштан-2", який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, 11, зобов?язавши ОСОБА_2 звільнити гараж від належного йому майна та надати ОСОБА_1 ключі від воріт гаражу. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач є членом гаражного кооперативу, тобто особою, яка на відповідній правовій підставі володіє спірним майном, яке, у свою чергу, використовується відповідачем без відповідних на це правових підстав та порушує право позивача як володільця на користування ним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
19 вересня 2025року ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 22 серпня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що позивач не є власником спірного гаражу, право власності на нього не зареєстровано, а тому у нього відсутнє право на усунення перешкод у користуванні власністю. Вважає, що саме по собі членство в гаражному кооперативі не дає права власності на гараж.
Заявник стверджував, що він фактично успадкував половину спірного гаражу, як спадкоємець після смерті дружини, яка успадкувала цю частину гаражу після смерті її матері, а тому вважає, що він на законних підставах володіє та користується гаражем.
Крім того ОСОБА_2 заявив суду апеляційної інстанції клопотання про витребування з нотаріальної контори копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , дружини позивача, та іншої інформації про видачу свідоцтва про право на спадщину та клопотання про залучення в якості третьої особи у справі - Дніпровську міську раду.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
06 жовтня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі.
23 жовтня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 16 грудня 2025року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
ОСОБА_1 є членом гаражного кооперативу «Каштан-2», який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, 11. Ним було повністю внесено пайовий внесок та у 1978році збудовано гараж, що підтверджується довідкою гаражного кооперативу "Каштан-2» №27/4 від 27 лютого 2024року /а.с.3/.
Позивач має посвідчення на право користування кооперативним гаражем та йому надана земельна ділянка для будування гаражу, сплачено усі податки та членські внески /а.с.4-6/.
Право власності позивача на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано, проте позивач ОСОБА_1 є членом гаражного кооперативу з 1978року до теперішнього часу, докази про вихід з кооперативу чи передачу у користування майна іншим особам, відсутні.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивач є членом гаражного кооперативу, тобто особою, яка на відповідній правовій підставі володіє спірним гаражем, який використовується відповідачем без відповідних на це правових підстав та порушує право позивача як володільця на користування ним та перешкоди, які чинить відповідач позивачу, мають бути усунуті.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Визначальним для правильного вирішення даної справи є з'ясування питання про те, чи набув позивач право власності на спірний гараж, щоб мати можливість вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У статті 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною першою статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про кооперацію» кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу (частина перша статті 10 Закону України «Про кооперацію»).
Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (статті 11 Закону України «Про кооперацію»).
Частинами першою, другою статті 19-1 Закону України «Про кооперацію» визначено, що член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є членом гаражного кооперативу «Каштан-2», який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, 11. Ним було повністю внесено пайовий внесок та у 1978році збудовано гараж. Позивач має посвідчення на право користування кооперативним гаражем та йому була надана земельна ділянка для будування гаражу, сплачено усі податки та членські внески.
Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування вищевказаних обставин.
Так, відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦК України, яка закріплює загальне правило про дію цивільно-правових актів в часі, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Враховуючи, що позивач є членом гаражного кооперативу з 1978року та того ж року ним повністю внесено пайовий внесок та збудовано гараж, апеляційний суд вважає за можливе застосувати до вказаних правовідносин ЗУ «Про власність» від 1991року.
Частинами першою та третьою статті 15 Закону України «Про власність» визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» роз'яснено, що при вирішенні справ даної категорії судам належить керуватись Законом СРСР «Про кооперацію в СРСР», Законом України «Про власність», відповідним цивільним, шлюбно-сімейним і іншим законодавством, яке регулює правовідносини між гаражно-будівельними кооперативами, їх членами і іншими особами, а також статутами цих кооперативів. У тому разі, коли встановлені статутом гаражно-будівельного кооперативу правила суперечать законодавству, застосовується чинне законодавство.
Пунктом 8 указаної постанови роз'яснено, що у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (стаття 15 Закону України «Про власність»).
Тож зазначені обставини в сукупності вказують, що після повної сплати позивачем пайового внеску в гаражному кооперативі він набув право власності на спірний гараж згідно з чинним на той час законодавством.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вправі вимагати усунення йому перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Доводи скаржника про те, що позивач не є власником спірного гаражу, а тому у нього відсутнє право на усунення перешкод у користуванні власністю, а саме по собі членство в гаражному кооперативі не дає права власності на гараж не приймаються апеляційним судом до уваги з огляду на вищевикладені вимоги закону.
Посилання ОСОБА_2 на те, що позивач не є власником спірного гаражу, оскільки право власності на нього не зареєстровано є безпідставним так як державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він фактично успадкував половину спірного гаражу, як спадкоємець після смерті дружини, яка успадкувала цю частину гаражу після смерті її матері, а тому вважає, що він на законних підставах володіє та користується гаражем є необґрунтованими з огляду на те, що предметом спору у даній справі є усунення перешкод у користуванні майном, а не визнання права власності на частину гаражу за відповідачем та доказів, щоб стверджувати про законне користування гаражем, про успадкування половини спірного гаражу ОСОБА_2 суду не надає.
Щодо клопотання ОСОБА_2 про витребування з нотаріальної контори копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , дружини позивача, та іншої інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та клопотання про залучення в якості третьої особи у справі - Дніпровської міської ради, апеляційний суд зазначає, що такі клопотання вже були заявлені під час розгляду справи в суді першої інстанції та судом у їх задоволенні було відмовлено.
Необхідність дослідження копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , дружини позивача, та іншої інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину у даній справі відсутня з огляду на предмет позову, такі обставини могли бути предметом дослідження судом у спадковому спорі щодо права власності на майно тощо.
Водночас клопотання про залучення третьої особи у справі вирішується лише судом першої інстанції до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Тож за наведених вимог закону, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 22 серпня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025року.
Судді: