Провадження № 22-ц/803/11397/25 Справа № 210/5351/25 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
16 грудня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/5351/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'ю при виконанні трудових обов'язків.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , у період з 01.03.2004 по 10.06.2024 працював на ПАТ «АрселорМітталКриявий Ріг».
Під час виконання своїх трудових обов'язків підпадав під шкідливу дію виробничих факторів, що призвело до виникнення у нього професійного захворювання з наступним діагнозом: радикулопатія попереково-крижова з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на фоні екструзій дисків у сегментах, стенозу каналу, стійким поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), больовим та м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня).
Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (Номер витягу 74/25/1554/В. Дата прийняття рішення 16.07.2025. Номер рішення 74/25/1554/Р) позивачу (первинно) було встановлено 25% втрати професійної працездатності, безстроково. Захворювання професійне.
Для того, щоб не отримати ще більш тяжких наслідків для стану здоров'я, лікарі заборонили позивачу виконувати роботи за його професією в умовах тяжкої фізичної праці.
Від вищезазначених наслідків позивач зазнає моральних страждань, переживання, фізичні болі та інші негативні наслідки, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача в порядку відшкодування моральної шкоди - 380 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та без утримання інших обов'язкових платежів.
Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 50000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'ю при виконанні трудових обов'язків, без утримання податку з доходів фізичних осіб та без утримання інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що ним оцінено свої моральні страждання, виходячи з критеріїв розумності і справедливості, тоді як суд першої інстанції безпідставно занизив розмір моральної шкоди. При цьому, просить суд апеляційної інстанції врахувати ступінь втрати ним професійної працездатності та причини виникнення професійного захворювання.
У відзиві на апеляційну скаргу, до яких додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - адвоката Єфремову Т.О., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював у період з 01.03.2004 по 10.06.2024 на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Спочатку в ремонтно-монтажному цеху ГОКу дільниці №2 монтажником по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій фабрик, a з 24.07.2006 працював водієм автотранспортних засобів гірничотранспортного цеху гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в умовах впливу шкідливих факторів, що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та копії трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.20-24, а.с.25-26).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення захворювання від 15.05.2025 року хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи водієм автотранспортних засобів гірничотранспортного цеху гірничого Департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 24.07.2006 по 10.06.2024 ОСОБА_1 виконував роботи з перевезення різноманітних вантажів та технологічного персоналу в кар'єрі: керував вантажопідіймальним краном, який здійснює підйом, переміщення та опускання вантажів при виконанні ремонту технологічного обладнання в кар'єрі.
Під час виконання своїх трудових обов'язків (враховуючи професійний маршрут на підприємстві та існуючий технологічний процес) умови праці ОСОБА_1 характеризувалися фізичним навантаженням, рівні якого перевищували допустимі (а.с.6-10).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення захворювання від 15.05.2025 року хронічне професійне захворювання виникло по причині важкості праці, а саме: робоча поза- незручна становила від 30,6 до 68,5% при нормативному значенні 25%, статистичне навантаження утримання вантажу, прикладанні зусиль: двома руками - 91 600 кг/с при нормативному значенні 70 000 кг/с; за участю м'язів тулуба і ніг - становила 119 280 кг/с при нормативному значенні 100.000 кг/с; нахили корпусу - становили 110 разів за зміну при нормативному значенні 51-100 разів за зміну (а.с.9).
16.04.2025 року Відокремленим підрозділом «Науково практичний медичний центр професійного здоров'я Національного університету охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика» позивачу було встановлено такі професійні захворювання: Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з помірно вираженими статико- амичними порушеннями хребта на фоні екструзій дисків у сегментах L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4- 15-S1, стенозу каналу, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів Rd-II ст., 5-Іст (ПФ другого ступеня). Захворювання професійне 16.04.2025 (а.с.13-14).
16.07.2025 року Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (Комунальне некомерційне підприємство «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради) було прийнято рішення 74/25/1554/Р про визначення ОСОБА_1 ступеню втрати професійної працездатності в розмірі 25% безстроково по радикулопатії. Професійне захворювання у розмірі 25% встановлено з 16.04.2025 року (а.с.11-12).
Згідно виписного епікризу та виписок із медичної картки хворого основним діагнозом ОСОБА_1 є: Радикулопатія попереково-крижова L4-L5-S1 з 2-х сторін, грубіше справа, стадія загострення, виражений больовий синдром з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на фоні екструзії дисків у сегментах LI-L2, L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1, стенозу каналу, стійким больовим та м'язово - тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів R d-II в Іст. (ПФ другого ступеня). (Захворювання професійне від 16.04.2025р.) (а.с.15-19).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманим ним на виробництві відповідача професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення захворювання від 15 травня 2025 року причинами виникнення професійного захворювання є: робота з фізичним навантаженням, рівні якого перевищували допустимі.
Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Суд першої інстанції, при ухваленні рішення, встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, відсоток втрати ним професійної працездатності, безстроково.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 25% безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров'я у повному обсязі неможливе.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом більш ніж 20 років (з 01.03.2004 по 10.06.2024) в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 25% безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача,вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 50 000,00 грн. до 170 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1 211,20 грн. до 1 700,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави підлягає стягненню судовий збір 2 550,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1 700,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 50 000 гривень 00 копійок до 170 000 (ста сімдесяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1 211,20 гривень до 1 700 (однієї тисячі семисот) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: