ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22525/25
провадження № 2-о/753/763/25
17 грудня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Глазунова А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -
23.10.2025 року заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Глазунов А.Р., звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті його сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Андріївка Донецької області, під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
В обґрунтування заяви посилається на те, що його син - ОСОБА_2 19.09.2024 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 до лав Збройних Сил України за мобілізацією та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
03.01.2025 року молодшого лейтенанта ОСОБА_2 було призначено на посаду командира розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 16 год. 00 хв. розвідувальна група у складі трьох осіб, серед яких знаходився і його син ОСОБА_2 , на підставі бойового розпорядження № 217/1762/дск від 12.04.2025 року, перебувала в районі населеного пункту Андріївка Донецької області та приступила до виконання бойового завдання, а саме: недопущення просування противника в смузі оборони.
Приблизно о 15 год. 45 хв. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 доповів, що відбувся контакт з противником, у зв'язку з чим розвідувальна група відкотилася на безпечну відстань, та в подальшому, у місці їх перебування, почався ворожий артилерійський обстріл.
Після закінчення вогню, член розвідувальної групи старший матрос ОСОБА_3 побачив, що лейтенант ОСОБА_2 отримав поранення несумісні з життям та не маючи сил через поранення евакуювати загиблого лейтенанта ОСОБА_2 , почав відступати.
В подальшому, у ході розшукових заходів, тіло лейтенанта ОСОБА_2 знайти і евакуювати не вдалося. На даний час територія де загинув ОСОБА_2 контролюється противником.
Разом з тим, у витязі із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 зафіксовано, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 16 год. 00 хв. зник безвісти за особливих обставин. Загибель військовослужбовця в районі проведення бойових дій має наслідком неможливість оформлення лікарського свідоцтва та реєстрації факту смерті.
З огляду на викладене, просить суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Андріївка Донецької області, під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами окремого провадження з викликом учасників справи (а.с. 40).
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 адвокат Глазунов А.Р. підтримав заяву з підстав, викладених у ній та просив суд її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Дарницького ВДРАЦС стану у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій вона просить суд здійснювати розгляд справи без її участі.
Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання письмових пояснень щодо заяви не скористався.
Заслухавши представника заявника, дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 8 частини 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про народження №1593, на підставі якого 14.05.1985 року Відділом РАЦС Мінського РНК м. Києва видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 9).
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України № 24 від 21.01.2025 року, лейтенант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , командир розвідувального взводу розвідувальної роти вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків у службове відрядження зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання (бойових) завдань у складі тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 21.01.2025 року, на підставі рапорта капітана ОСОБА_4 (вх. №4155 від 21.01.2025 року) (а.с. 91).
Як вбачається із Журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 (реєстраційний номер по ЖОЖ № 9/205т), ІНФОРМАЦІЯ_3 о 16 год. 00 хв. в районі Андріївка Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу противника лейтенант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , командир 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти за особливих обставин (а.с. 92).
17.04.2025 року сім'ю (близьких родичів) ОСОБА_2 сповіщено про те, що їх син, лейтенант військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , зник безвісти 14.04.2023 року в населеному пункті Андріївка Донецька область, захищаючи суверенітет та незалежність України (а.с. 88).
23.04.2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) Міністерства оборони України № 1625 призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовців розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_2 командира 2 розвідувального взводу та матроса ОСОБА_5 , розвідника-оператора 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу (а.с. 93-94).
За результатами службового розслідування складено акт.
Так зі змісту витягу з акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовців розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_2 та матроса ОСОБА_5 вбачається, що факт зникнення безвісти за особливих обставин лейтенанта ОСОБА_2 , розвідника-оператора 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , мав місце внаслідок збройної агресії російської федерації під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Андріївка Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 96-100).
Лейтенанта ОСОБА_2 командира 2 розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 визнано особою, зниклою безвісти за особливих обставин в порядку набуття правового статусу осіб зниклих безвісти, згідно абз. 12 ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12.07.2018 року № 2505-VIII (пункт 3 розділу 5 витягу з акту службового розслідування).
Лейтенанта ОСОБА_2 командира 2 розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 визнано таким, що увільнений від займаних посад та виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 до повернення до місця проходження служби або до набрання чинності рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим (пункт 4 розділу 5 витягу з акту службового розслідування).
Як вбачається з розділу 3 витягу з акту службового розслідування, встановлено обставини та факти зникнення безвісти лейтенанта ОСОБА_2 .
Так, з пояснень командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 та сержанта ОСОБА_7 було встановлено, що відповідно до бойового розпорядження №217/1762/дск від 12.04.2025 року розвідувальна група з трьох військовослужбовців розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , в складі якої перебували лейтенант ОСОБА_2 та матрос ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 16:00 в районі населеного пункту Андріївка Донецької області приступила до виконання бойового завдання, а саме: недопущення просування противника в смузі оборони 35 обмп (а.с. 33-34).
14.04.2025 приблизно о 15:45 старший розвідувальної групи лейтенант ОСОБА_2 доповів, що під час зачистки втрачених позицій, відбувся контакт з противником. Після наказу командира розвідувальної роти розвід група відкотилася на безпечну відстань для роботи нашої артилерії по ворожим позиціям противника. Під час перебування у відкритті по розвід групі почався ворожий артилерійський обстріл, під час якого старший матрос ОСОБА_3 отримав контузію та поранення нижньої кінцівки. Після закінчення ворожого артилерійського вогню, старший матрос ОСОБА_3 прийшовши до тями, побачивши що лейтенант ОСОБА_2 та матрос ОСОБА_8 отримали поранення не сумісні з життям, не маючи сили через поранення евакуювати загиблих лейтенанта ОСОБА_2 та матроса ОСОБА_8 , почав відступати до дружніх сил та точки евакуації (а.с. 32).
У ході пошукових заходів не вдалося знайти і евакуювати тіла лейтенанта ОСОБА_2 та матроса ОСОБА_8 . На даний час територія, де загинули лейтенант ОСОБА_2 та матрос ОСОБА_8 , контролюється противником (п. 3.2.1-3.2.2 розділу 3 витягу з акту службового розслідування).
16.06.2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) Міністерства оборони України № 1458 службове розслідування вважається завершеним; лейтенанта ОСОБА_2 командира 2 розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 визнано таким, що зник безвісти за особливих обставин в порядку набуття правового статусу осіб зниклих безвісти, згідно абз. 12 ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12.07.2018 року № 2505-VIII; лейтенанта ОСОБА_2 командира 2 розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 визнано таким, що увільнений від займаних посад та виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 до повернення до місця проходження служби або до набрання чинності рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим (а.с. 103-104).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Заявник просить встановити факт того, що його син, військовослужбовець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Київ, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Андріївка Донецької області під час виконання ним своїх обов'язків по захисту Батьківщини від збройної агресії з боку збройних сил російської федерації.
Правовою підставою для звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту смерті фізичної особи зазначає п. 8 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 317 ЦПК України.
Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Разом з цим, Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02.04.2025 у справі №465/3147/22 було розмежовано конструкції встановлення факту смерті особи та оголошення фізичної особи померлою.
Особливістю справ про оголошення фізичної особи померлою є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Натомість відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Тобто за наявності беззаперечних доказів про смерть особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, правильним буде звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи.
Тобто, основним критерієм, який розмежовує встановлення факту смерті особи та оголошення фізичної особи померлою є доведеність обставин смерті.
Оголошення особи померлою засноване на презумпції її можливої смерті і відсутності яких-небудь доказів щодо цього, а встановлення факту смерті на беззаперечних доказах її смерті (письмові докази; речові докази, у тому числі звуко - і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини; заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю). За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі беззаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.
За частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» від 04 лютого 2016 року ЦПК України доповнено статтею 257-1 (стаття 317 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року).
Як наслідок законодавець передбачив, що прийняття вказаного Закону дозволить забезпечити реалізацію прав громадян, які проживають на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, щодо отримання свідоцтв про народження, про смерть у зв'язку з відсутністю належних медичних документів, передбачених законодавством України.
Отже, зверненню до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території в порядку статті 317 ЦПК України повинно передувати отримання документа про смерть від органу або особи, що створений, обраний чи призначений у порядку, не передбаченому законом України.
На наведене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2024 року у справі №204/10297/23.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2024 року у справі №204/7924/23 вказав, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що заявник просить суд встановити факт смерті його сина - ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час виконання бойового завдання, з метою забезпечення державної реєстрації смерті в органах РАЦСу.
Як на фактичні підстави звернення до суду заявник посилався на те, що ОСОБА_2 загинув під час бойових дій, що на його думку підтверджується доказами, що наявні в матеріалах справи, зокрема витягом з акту службового розслідування.
Згідно із положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.
Разом з тим, суд дійшов до висновку, що надані докази достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , а лише підтверджують, що останній зник безвісти під час виконання бойового завдання та дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.
Також, заявником не надано суду медичного свідоцтва про смерть або копії довідки про причини смерті, свідоцтва про смерть від органу або особи, що створений, обраний чи призначений у порядку, не передбаченому законом України, які б безпосередньо і достовірно підтверджували факт смерті його сина ОСОБА_2 , що є підставою для встановлення факту смерті відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України.
З огляду на відсутність достовірних доказів які можуть свідчити про смерть фізичної особи підстави для задоволення заяви про встановлення факту смерті військовослужбовця у певний час під час виконання бойового завдання, за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України, відсутні.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в заяві про встановлення факту смерті необхідно відмовити.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 у справі № 506/358/22, у постанові від 13.03.2024 року у справі № 204/724/23 у постанові 06.06.2024 року у справі № 188/56/24.
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 10, 13, 81 - 89, 263 - 265, 268, 315, 317, 319 ЦПК України, суд,-
У задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк апеляційної скарги з дня оголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено та проголошено 17.12.2025 року.
Суддя: Л.М. Осіпенко