ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21277/25
провадження № 3/753/8280/25
"16" грудня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Заруба П.І., за участю захисників Шамардіна В.М., Мілетич О.О., потерпілого ОСОБА_1 , особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_2 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої в КНП «ЦПМСД № 2 Дарницького району м. Києва», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 741203, 27 вересня 2025 о 17-й годині 00 хвилин в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 врізала замок в одну з дверей кімнат, викинула речі свого чоловіка ОСОБА_1 , з яким проживають разом, чим вчинила домашнє насильство.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнала, суду пояснила, що 27 вересня 2025 вона не врізала замок, і не викидала речі чоловіка. Шини з спільного автомобіля виніс на балкон син, а замок на двері також поставив син. Вказала, що з 2024 року у них триває процес розлучення та поділ майна за її заявою. З моменту подачі нею вказаної заяви, ОСОБА_1 постійно вчиняє конфлікти, з сином не спілкуєтеся, та не надає ніякі кошти.
Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 27.09.2025 він не міг зайти в кімнату в квартирі, яка належить йому на праві власності, оскільки ОСОБА_2 поставила замок на неї, та сказала, що ключі є тільки в неї і сина. Чи виносила речі на балкон саме ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не бачив. Конфлікт у них триває майже 2 роки, після того як ОСОБА_2 подала заяву на розірвання шлюбу та поділ майна.
Захисник потерпілого ОСОБА_3 вважала, що по справі зібрано достатньо доказів для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності.
Захисник Шамардін В.М. просив закрити відносно ОСОБА_2 адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Заслухавши думку захисників, потерпілих та свідка, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо) внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному потерплого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що приводить до активних дій, ускладнень боротьби, що супроводжуються колізіями, ситуація в якій кожна зі сторін намагається зайняти несумісну з інтересами іншої сторони.
Надані пояснення ОСОБА_1 з приводу того, що в квартирі врізали в замок в кімнаті, та того що потерпілий незнає хто переніс його речі, не дають можливості безумовно встановити, що діяння ОСОБА_2 можливо кваліфікувати як домашнє насильство, що інкриміновано протоколом, враховуючи зміст ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», адже в своїх поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказують, що причиною суперечок конфлікту є наявний між ними цивільно-правовий спір, який відбуваються з 2024 року (позов про розлучення та поділ майна).
Отже, з матеріалів справи встановлено, що 27.09.2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник побутовий конфлікт, сварка, в якій сторони разом приймали участь.
Те, що в результаті даного побутового конфлікту були викликані працівники поліції та написані заяви ОСОБА_1 на ОСОБА_2 та навпаки, складена форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, самі по собі не утворюють складу правопорушення у виді домашнього насильства.
Одночасно відеозаписи надані ОСОБА_1 зняті на особистий телефон та з бодікамери поліцейського свідчать саме про побутовий конфлікт внаслідок поділу майна, про що заявлять сторони особисто.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Перекладання такого обов'язку на суд не передбачено.
Враховуючи те, що до матеріалів справи не надано достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 173-2, 247, 253, 283-285 КУпАП,
постановив:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва протягом десяти днів.
Суддя П.І. Заруба