г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4878/25
Номер провадження 2/213/2134/25
17 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,
за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,
за відсутності сторін,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулося Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач надає послуги постачання теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідач у повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснював, у результаті чого за період з 01 листопада 2016 року по 31 травня 2025 року виникла заборгованість. Також позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 135 527,56 грн.
У судове засідання сторони не з'явилися. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно і належним чином за зареєстрованим місцем проживання, однак повторно не з'явився в судове засідання, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань не направив. Відзив на позов до суду не надходив.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.
18 вересня 2025 року позовна заява надійшла до суду.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29 жовтня 2025 року витребувано докази.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені такі обставини.
ОСОБА_1 з 15 листопада 2021 року є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» за цією адресою. Відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 .
Як видно із копії договору купівлі-продажу, який укладений 15 листопада 2021 року між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 , відповідачем придбано квартиру АДРЕСА_2 . У пункті 5 договору зазначено, що продавець свідчить, що у неї існує заборгованість з оплати комунальних та інших обов'язкових платежів, які покупець зобов'язується оплатити повністю за свій рахунок у строки, узгоджені з компетентними органами, за умови одержання згоди відповідних кредиторів.
Проте відповідач заборгованість перед позивачем не погасив та оплату за надані послуги в повному обсязі не здійснює.
Позивачем відповідно до тарифів на теплову енергію постачалася теплова енергія до житла відповідача, однак зобов'язання з оплати за надані послуги ним здійснюються не належним чином.
Згідно з наданим розрахунком заборгованість з оплати за постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 листопада 2016 року по 31 травня 2025 року становить 99 554,17 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року становить 748,50 грн. Правильність нарахування суми боргу підтверджується розрахунком.Розмір заборгованості відповідачем не спростовано.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають з неналежного виконання споживачем зобов'язань з оплати наданих послуг.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказаною статтею встановлено презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
Як видно з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини з надання, з одного боку, та споживання, з іншого боку, комунальних послуг з централізованого опалення, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила), які діяли станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 18 Правил (що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Згідно з пунктом 21 Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Виходячи з п.12, 21 Правил, нарахування оплати за послуги централізованого опалення квартири не залежало від кількості зареєстрованих осіб в квартирі, а визначається відповідно до розміру опалювальної площі.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача (п.1 ч.3 ст.20 зазначеного Закону).
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Тому споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Відповідно до змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», внесених Законом України №1060-ІХ від 03.12.2020 (набрав чинності 01.05.2021), плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Після опублікування позивачем 01.10.2021 Типового індивідуального договору про надання послугу з постачання теплової енергії та відсутності заперечень споживачів щодо обрання такої моделі договірних відносин, з 01.11.2021 вважається, що такий договір укладено між позивачем і відповідачами. Тому з листопада 2021 року позивачем здійснено нарахування плати за абонентське обслуговування.
За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Отже уклавши договір купівлі-продажу квартири та зобов'язавшись оплатити заборгованість продавця квартири по комунальним платежам, ОСОБА_1 був зобов'язаний виконати умови договору.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як видно із матеріалів справи, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних втрат у розмірі 25 179,93 грн, 3% річних у розмірі
7 064,79 грн та надав розрахунок. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, на яку відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України та підлягають стягненню з відповідача.
Пунктом 42 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
У зв'язку з невиконанням відповідачкою обов'язку з оплати комунальних послуг позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 2 980,17 грн.
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, враховуючи, що відповідач не виконує належним чином покладені на неї законом обов'язки з утримання житла, оплату за надані житлово-комунальні послуги не здійснює, своїми неправомірними діями завдає позивачеві збитків, згідно з п.5 договору купівлі-продажу взяв на себе зобов'язання погасити заборгованість з оплати комунальних послуг, відзиву на позов та доказів на його підтвердження суду не надав, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позову, повністю знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Виходячи з того, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 319, 322, 509, 525, 526, 529, 625 ЦК України, ст. 162 ЖК України, ст.ст. 1, 5, 7, 9, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 279, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2016 року по 31 травня 2025 року у розмірі 99 554,17 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року у розмірі 748,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 179,93 грн, 3% річних у розмірі 7 064,79 грн, пеню у розмірі 2 980,17 грн, а всього 135 527 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складення повного судового рішення - 17 грудня 2025 року.
Суддя С.М. Хмельова