Справа № 524/11292/24 Номер провадження 22-ц/814/3187/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
02 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Універсал Банк" Македона Олександра Андрійовича
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2025 року, ухвалене суддею Андрієць Д.Д.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 118912,81 грн. та судового збору у сумі 3028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 08.02.2020 року.
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на 11.07.2024 року становить 118912,81 грн., та яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2025 року позов Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 08.02.2020 в розмірі 91174,66 грн. та судові витрати в сумі 2321.57 грн.
В іншій частині вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що сторонами не було погоджено розмір відсотків та порядок їх сплати, проте вони були включені позивачем у тіло кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому внесені відповідачем кошти, які позивач зараховував для погашення відсотків підлягають зарахуванню в рахунок погашення боргу.
За заявлений позивачем період з 10.06.2022 до 11.07.2024 загальний розмір коштів, що були внесені відповідачем (поповнення рахунку) становив 16191,25 грн; розмір витрат (придбання товарів, переказ коштів, оплата в інтернеті, поповнення мобільного рахунку та ін.) складає 107365,91 грн. , тому суд прийшов до висновку, що стягненню підлягає сума заборгованості у розмірі 91174,66 грн. (107365,91 грн -16191,25 грн.).
Не погодившись з даним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржив представник АТ "Універсал Банк" Македона О.А., просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та отримав їх примірники в мобільному додатку. Відповідач висловив свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Тобто сторонами було погоджено усі істотні умови договору.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Шевцової Л.В. до суду надійшли письмові пояснення, в яких посилається на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, оскільки між сторонами не було погоджено умов кредитування щодо оплати процентів.
Представник позивача будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Шевцової Л.В. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 08.02.2020 між АТ «Універсал Банк» в рамках проекту monobank та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг (а.с. 11).
У вказаній анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг зазначено, що ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов. Погоджується з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови. З зазначеними документами він ознайомлений, отримав їх примірник у мобільному додатку, вони йому зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення. Беззаперечно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком підпису. Дана заява містить підписи представника банку та відповідача.
На виконання умов договору ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 , спеціальним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою про наявність рахунку (а.с. 155).
З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що 10.02.2020 відповідачу встановлено кредитний ліміт у сумі 2000 грн.; 26.02.2020 - 5000 грн.; 05.03.2020 - 30000 грн.; 04.07.2020 - 50000 грн.; 03.11.2020 - 70000 грн.; 04.02.2021 - 100000 грн.; 28.02.2022 - 10427 грн.; 06.06.2022 - 100000 грн. (а.с. 156).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 11.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 08.02.2020 становить 118912,81 грн., що складається із тіла кредиту(а.с. 7-10).
Разом з тим, в даному розрахунку зазначено процентну ставку у розмірі 19,2 % та зазначені суми нарахуваних відсотків.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції приймаючи до уваги те, що сторонами не було погоджено розмір відсотків та порядок їх сплати прийшов до висновку, що внесені відповідачем кошти у розмірі 16191,25 грн., які позивач зараховував для погашення відсотків, підлягають врахуванню в погашення заборгованості.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Звертаючись до суду з даним позовом АТ «Універсал Банк» зазначило, що сторони обумовили всі істотні умови договору та відповідач був належним чином ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що 08.02.2020 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просить відкрити йому поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов договору.
При цьому, колегія суддів зазначає, що анкета-заява містить лише анкетні дані ОСОБА_1 та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування.
У долученому до матеріалів справи паспорті споживчого кредиту зазначено, що ліміт кредиту становить від 0 грн. до 500000 грн. (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит та відображена у мобільному додатку).
Окрім того, у паспорті споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Доводи АТ «Універсал Банк» про те, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту анкети-заяви, відповідач своїм підписом підтвердив, що просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором.
Також, відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.
Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, як передбачено п. 6.3 розділу 6 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», підписані клієнтом та/або банком документи, що пов'язані з укладеними правочинам, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта. Під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.
Разом з тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», витягу з Тарифів «Чорна картка Monobank», Паспорту споживчого кредиту «Чорна картка Monobank», Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, у суду відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог документами було ознайомлено відповідача.
Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту «Чорна картка Monobank», Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Тарифи за карткою «Чорна карта «Monobank» розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту станом на 11.07.2024 у сумі 118912,81 грн.
На підтвердження вказаних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що вказана сума заборгованості включає в себе заборгованість за нарахованими відсотками (колонка 9), процентна ставка - 19,2 % (колонка 6).
Разом з тим, оскільки анкета - заява підписана ОСОБА_1 не містить умов щодо розміру процентів, в матеріалах справи відсутні будь-які інші письмові докази які б містили узгодження між ним та позивачем розміру та порядку сплати процентів, тому підстави для їх стягнення відсутні.
Окрім того, поданий позивачем розрахунок не є достатнім доказом у розумінні приписів ст. 80 ЦПК України.
Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися відповідачу кредитні кошти, в зазначеному в позові розміру, на який строк, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору Monobank від 08.02.2020, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Долучений позивачем розрахунок взагалі не містить даних щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто складений з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому є неналежним доказом.
Відповідно до постанови Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду по справі № 200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року встановлено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Згідно із статтею 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши надану позивачем на виконання ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06.03.2025 виписку по рахунку ОСОБА_1 , суд першої інстанції встановив, що сума заборгованості відповідача за кредитним договором від 08.02.2020 становить 91174,66 грн., оскільки за період (заявлений позивачем) із 10.06.2022 по 11.07.2024 загальний розмір коштів, що були внесені відповідачем (поповнення рахунку) становив 16191,25 грн., а розмір витрат (придбання товарів, переказ коштів, оплата в інтернеті, поповнення мобільного рахунку та ін.) складає 107365,91 грн.
З огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено факту узгодження сторонами розміру та порядку стягнення процентів за користування кредитними коштами, проте з виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається списання відсотків, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про зарахування внесених позивачем коштів в рахунок погашення боргу.
Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права апеляційна скарга не містить.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував норми процесуального права та постановив рішення, яке відповідає закону, тому підстави для задоволення даної апеляційної скарги відсутні.
Отже, враховуючи вищевказане, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Універсал Банк" Македона Олександра Андрійовичазалишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук