Житомирський апеляційний суд
Справа №296/12471/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/800/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
09 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції, в м. Житомирі матеріали судового провадження №296/12471/25 в межах кримінального провадження №12023060000000318 від 16.06.2023 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 05.11.2025,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 . Продовжено застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 січня 2026 року (включно) без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну (порушення ст.81, 315, 331 КПК України), та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора. При цьому, зазначає, що в межах кримінального провадження № 12023060000000318 обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 був скерований до Бердичівського міськрайонного суду, та 06.11.2025 року призначено підготовче судове засідання. Наголошує, що незважаючи на те, що провадження вже перебувало у компетенції суду на стадії підготовчого провадження, прокурор 05.11.2025 звернувся до слідчої судді ОСОБА_1 з клопотанням про продовження строку тримання під вартою. Звертає увагу, що стороною захисту було подано заяву про відвід судді ОСОБА_1 , посилаючись на обґрунтовані сумніви у її неупередженості та наявність ознак порушення принципу автоматизованого розподілу судових справ, проте суддя самостійно відмовила у відводі, не передавши заяву іншому судді, що суперечить вимогам ч.3 ст.81 КПК України, і після цього суддя постановила ухвалу про продовження строку тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до положень ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Приписами ч.6 ст.199 КПК України визначено, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, вирішуючи клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 (т.1 а.п.40), дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, 03.03.2025 року обвинувальний акт, складений у межах кримінального провадження №12023060000000318 від 16.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.321, ч.1 ст.369 та ч.2 ст.369 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255, ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст. 321, ч.1 ст.368 та ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 та ч.4 ст.28, ч.3 ст.321 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч. 3 ст. 307 та ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 321 КК України надісланий до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.
В подальшому, 12.06.2025 року Бердичівським міськрайонним судом задоволено клопотання сторони захисту та повернуто обвинувальний акт за обвинуваченнях ОСОБА_8 та інших у кримінальному провадженні №12023060000000318 від 16.06.2023 року прокурору для усунення недоліків.
У зв'язку із надходженням апеляційної скарги Бердичівський міськрайонний суд 23.06.2025 направив провадження (справа № 274/1846/25) з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , до Житомирського апеляційного суду.
25 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд надіслав до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду подання про направлення вищевказаної справи № 274/1846/25 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 12.06.2025 з одного суду апеляційної інстанції до іншого, відповідно до вимог ст.ст.32, 34 КПК України у зв'язку з неможливістю утворити склад суду для судового розгляду зазначеного провадження.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30.06.2025 подання виконувачки обов'язків голови Житомирського апеляційного суду задоволено, матеріали судової справи № 274/1846/25 направлені до Вінницького апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 12.06.2025.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні задоволена, ухвала Бердичівського міськрайонного суду від 12.06.2025 скасована та зі стадії підготовчого судового засідання провадження призначено до нового судового розгляду.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 22.10.2025 призначено підготовче судове засідання у вищезазначеному кримінальному провадженні на 06 листопада 2025 року - тобто за день до закінчення строку тримання під вартою ОСОБА_8 .
Враховуючи, що станом на 30.10.2025 року підготовче судове засідання щодо поданого обвинувального акту проведено не було, а строк дії попередньої ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 09.09.2025 у справі №296/10017/25, якою ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід - тримання під вартою без визначення застави, строком до 07.11.2025 включно, слідчим суддею законно, відповідно до вимог ч.6 ст.199 КПК України, розглянуто відповідне клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
В даному випадку, апеляційний суд звертає увагу, що прокурором при поданні клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 дотримано процесуального механізму та порядку звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням в порядку ч.6 ст.199 КПК України, за вище зазначених (об'єктивних) підстав неможливості розгляду відповідного клопотання щодо міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №2023060000000318 від 16.06.2023. Апеляційні посилання захисника в цій частині є безпідставними, такими, що протирічать положенням КПК України за встановлених обставин.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу і на те, що апеляційні посилання сторони захисту на не належне процесуальне вирішення питання відводу слідчому судді, котрим постановлено оскаржуване рішення, є не відповідним, як матеріалам судового провадження №296/12471/25, так і відповідним вимогам КПК України.
Так, у відповідності до матеріалів провадження №296/12471/25, адвокатом ОСОБА_7 05.11.2025 в судовому засіданні було подано заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_1 (т.2 а.п.65-67).
05.11.2025 заяву захисника ОСОБА_7 про відвід слідчого судді в порядку ст.81 КПК України, було направлено на відповідний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно визначено суддю, котрим заяву про відвід було розглянуто та постановлено ухвалу від 05.11.2025 про відмову у задоволенні заяви захисника ОСОБА_7 про відвід слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 (т.2 а.п.75-81).
Таким чином заяву захисника ОСОБА_7 про відвід слідчого судді ОСОБА_1 було розглянуто у відповідності до вимого ст.81 КПК України. Жодних доказів протилежного суду апеляційної інстанції стороною захисту не надано, відсутні такі докази і в матеріалах провадження.
В подальшому, того ж дня - 05.11.2025 під час судового розгляду провадження №296/12471/25, стороною захисту було повторно подано фактично аналогічну заяву про відвід слідчого судді (т.2 а.п.90-123). Після відповідного обговорення її доводів (заяви про відвід) між учасниками провадження, слідчим суддею в порядку ч.4 ст.81 КПК України залишено заяву без розгляду. Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді, оскільки фактично аналогічна попередня заява про відвід була вирішена в порядку ст.81 КПК України, повторна ж заява про відвід сторони захисту явно має ознаки зловживання процесуальними правами. Апеляційні посилання захисника в цій частині є безпідставними.
В свою чергу, згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Як вважає апеляційний суд, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів у своїй ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне судове рішення.
Перевіряючи доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого з огляду на наступне.
Апеляційний суд звертає увагу, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Рішенням Європейського суду з прав людини «Клоот проти Бельгії» (Cloot v. Belgium, § 40) визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
На переконання апеляційного суду, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 321, ч. 1 ст. 369 та ч. 2 ст. 369 КК України, найтяжчий з яких відноситься до особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна,
Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду, який на момент розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею та апеляційний судом не зменшився та продовжує існувати.
Апеляційний суд також погоджується з висновком слідчого судді про продовження існування ризику вчинення ОСОБА_8 інших кримінальних правопорушень чи продовження злочинної діяльності та вважає, що сама поведінка та особа обвинуваченого ОСОБА_8 свідчить про можливість та високий ризик вчинення ним нового злочину чи продовження злочинної діяльності, виходячи з того, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, пов'язаних з створеннях злочинної організації, керівництвом такою організацією та її структурними частинами особою, яка здійснює злочинний вплив, наданням неправомірної вигоди, незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням та пересиланням з метою збуту, передачею у місце позбавлення волі та збутом наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів, будучи при цьому раніше судимим, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких злочинів. Конкретні обставини та характер обвинувачень свідчать, що ОСОБА_8 має очевидну здатність до організації або участі у протиправній діяльності навіть у місцях, де встановлено підвищені заходи контролю, здатність залучати до злочинної діяльності інших осіб, обходити встановлені обмеження та правила режиму, що виключає можливість забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 без тримання під вартою.
Апеляційний суд також погоджується з висновками суду про наявність ризику впливу на свідків цього кримінального провадження. При встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин, враховуючи, що усі учасники кримінального провадження судом ще не допитані станом на теперішній час на стадії судового розгляду, ризик впливу на них існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від учасників провадження та дослідження їх судом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції відповідно до ст.178 КПК України, врахував фактичні обставини цього кримінального провадження, їх характер, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винним, дані про його особу, який обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, взяв також до уваги наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Оскаржуване рішення суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15.12.2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Наявність постійного місця проживання, дружини, на що посилалась сторона захисту, з урахуванням фактичних обставин, характеру, тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та встановлених ст.177 КПК України ризиків, які не зменшилися, недостатньо для доведення як відсутності ризиків, так і того, що ОСОБА_8 виконуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ці обставини існували і на час подій, які інкримінуються ОСОБА_8 і вони не стали стримуючим фактором для обвинуваченого. Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Апеляційний суд приймає до уваги, що жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_8 на вказаній стадії кримінального процесу, а ні слідчому судді, а ні апеляційному суду надано не було.
Відповідно до правової позиції викладеної у рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотання про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження слідчим суддею при продовженні обвинуваченому строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.
Тому, суд першої інстанції на підставі всебічно з'ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого суддю Корольовського районного суду м.Житомира від 05.11.2025, якою продовжено застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 січня 2026 року (включно) без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :