печерський районний суд міста києва
Справа № 757/60747/25-к
02 грудня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи означене клопотання слідчий вказує наступне.
Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023110000000258 від 14.08.2023 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_9 , будучи громадянином України, достеменно знаючи про факт окупації території Донецької області збройними силами російської федерації, знаючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, що Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що Донецька область та селище Мангуш є невід'ємною складовою частиною України, а також будучи обізнаний із діяльністю поліції в Донецькій області, оскільки є колишнім інспектором відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Донецькій області, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.07.2025, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, діючи всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету та територіальній цілісності, підтримуючи агресію російської федерації на території України, погодився на пропозицію представників держави-агресора - російської федерації добровільно зайняти посаду «оперативного дежурного дежурной части» у незаконному правоохоронному органу, створеному на тимчасово окупованій території Донецької області «омвд рф «Мангушський» по донецкой народной республике».
Надавши добровільну згоду на виконання функцій працівника правоохоронного органу у незаконно створеному правоохоронному органі, ОСОБА_9 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у не встановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 12.07.2025, висловив підтримку держави-агресора, її збройних формувань та уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, інформуючи суспільство про свою діяльність та зайняття посади у незаконному правоохоронному органу, створеному на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме оперативного чергового чергової частини вмвс рф «Мангушський» по донецькій народній республіці.
В ході розслідування кримінального провадження 21.10.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Мангуш Першотравневого р-ну Донецької обл., громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Однак його не вручено ОСОБА_6 внаслідок не встановлення його місцезнаходження, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений ст. ст. 278, 111, 135 КПК України, для вручення повідомлень, шляхом публікації повідомлення про підозру від 21.10.2025 на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий Кур'єр»).
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, достатньо доведені доказами наявними в матеріалах досудового розслідування, а саме:
- показання свідка ОСОБА_10 ;
- показання свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом огляду веб-ресурсу за участі свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом огляду веб-ресурсу за участі свідка ОСОБА_11 , а також іншими доказами в їх сукупності, які доводять факт вчинення злочину.
Підозрюваний ОСОБА_9 неодноразово викликався прокурором для допиту в якості підозрюваного та участі в інших процесуальних діях, однак останній на виклики не з'явився.
У зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_9 перебуває на тимчасово окупованій території України та не з'являється без поважних причин на виклик прокурора, останнього 20.11.2025 органом досудового розслідування оголошено в розшук.
Враховуючи викладене, в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 умисно переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_9 тричі викликався до органу прокуратури для вручення повідомлення про підозру та допиту в статусі підозрюваного, шляхом публікації повістки про виклик на вебсайті Офісу Генерального прокурора та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий Кур'єр»), однак, у зазначений в повістці час до органу прокуратури не з'явився та про причини неявки слідчого або прокурора не повідомив.
Таким чином, про виклики та про підозру ОСОБА_9 був поінформований з дотриманням вимог КПК України для таких випадків, органом прокуратури вжито всіх необхідних та передбачених заходів для вручення йому повідомлення про підозру, а тому у відповідності до ст. 42 КПК України він набув статусу підозрюваного.
Згідно інформації Державної міграційної служби України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що на даний час територія Першотравневого та Маріупольського районів Донецької області окупована російською федерацією, підозрюваний ОСОБА_9 , має змогу вільно виїжджати з тимчасово окупованої території до російської федерації.
На даний час, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 не виконує та не буде належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, та, зокрема, переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду.
ОСОБА_9 підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а тому, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, щодо неї може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі доведення, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вбачається, що більш м'які, передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків підозрюваного та не дадуть можливості запобігти ризикам його переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, продовження кримінального правопорушення у якому він підозрюється, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, виходячи з наступного.
Так, на даний час є достатньо доказів, що ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, ухиляється від органу досудового розслідування та не виконує процесуальні рішення слідчого, прокурора, тобто в його діях фактично реалізувався - ризик переховування.
В обґрунтування цього сторона обвинувачення вказує на наступні обставини: переховування у даний час від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв'язку з чим, постановою слідчого від 20.11.2025 підозрюваного оголошено у державний розшук, який доручено оперативним підрозділам Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
З огляду на викладене, підозрюваний ОСОБА_9 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, активно переховується від органу досудового розслідування, що зумовлює підвищені ризики невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків з метою уникнення власної кримінальної відповідальності.
Слід також взяти до уваги і сьогоднішню стадію провадження, де досудове розслідування не закінчено, триває збирання доказів. Зокрема, з огляду на дані про особу ОСОБА_6 , наявні в нього зв'язки колишнього працівника МВС України забезпечують йому додаткові можливості незаконного впливу на свідків, інших учасників процесу, які на даний час в межах досудового розслідування не допитані і відповідно їх показання не досліджені - ризик незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження.
Враховуючи значний обсяг процесуальних дій, які необхідно провести з підозрюваним, у слідства є достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, зможе ухилятися від їх проведення шляхом неявок до слідчого, тим самим перешкоджаючи проведенню всебічного та об'єктивного розслідування у розумний строк - ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Вищевикладене у сукупності, вказує на високі ризики того, що ОСОБА_9 , у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, здійснюватиме дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й надалі переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливатиме на свідків, інших учасників провадження, матиме змогу продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
Зазначені ризики є суттєвими і їм неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_6 будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, крім тримання під вартою.
Таким чином, потреба у застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим, винятковим запобіжним заходом, зумовлюється переліченими ризиками у сукупності з тяжкістю інкримінованому їй злочину, а також у зв'язку із переховуванням від органів досудового розслідування.
Зазначені обставини виправдовують потребу у ізоляції підозрюваного ОСОБА_6 на час досудового розслідування, що є можливим лише у разі тримання його під вартою, а інші запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив, просить відмовити так як, воно є необґрунтованим та безпідставним.
Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення захисника, вивчивши клопотання з доданими до нього документами, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023110000000258 від 14.08.2023 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, є серед іншого забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. При чому застосування концепції належної правової процедури являє собою складну багатоелементну систему. Він включає в себе якісне законодавство з вичерпним переліком випадків обмеження прав людини та чіткими умовами таких обмежень; компетентнісну складову - діяльність суб'єктів процесуальної діяльності, яка має відповідати нормам кримінального процесуального кодексу; процедури, спрямовані на вирівняння викривлень процесу, пов'язаних з недобросовісним виконанням процедурних приписів.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,встановлених законом.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри ОСОБА_9 слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказів.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_9 буде продовжувати переховуватися від органу досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обов'язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме статтею 575 КПК України передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Разом з цим, зазначена вимога міститься і у ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Так, згідно Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону, Державної митної служби України від 09.01.1997 року №3/1/2/5/2/2, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу надісланий до НЦБ. НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни. Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов'язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.
Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статей Конвенції випадків до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, так як матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжких злочинів, та наявність ризиків, а саме, те що підозрюваний має можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та фактично вже переховується від слідства; може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; має можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; схильний вчинити інше кримінальне правопорушення, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою обрання більш м'якого запобіжного заходу та наряду з вказаним доведено, що підозрювана перебуває у міжнародному розшуку.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1