Справа №:755/23877/25
Провадження №: 1-кс/755/4634/25
"12" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025102040000077 від 07.11.2025 року про арешт майна,
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду із клопотанням, у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025102040000077 від 07.11.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України про арешт майна.
Клопотанням обґрунтоване тим, що Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, під процесуальним керівництвом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025102040000077, у ході якого встановлено, що
на сьогодні посадовими особами Спільного підприємства у формі ТОВ «Київське науково-виробниче підприємство-ХХІ» разом із невстановленими слідством особами за відсутності на те законних підстав та правоустановчих документів, самочинно здійснюють будівництво приміщень на двоповерховій будівлі за адресою м. Київ, вул. Кибальчича, 13-а, в результаті чого здійснено прибудову, що являє собою третій поверх вказаної будівлі.
Як вбачається з інформації Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департамент не видавав документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на вул. Кибальчича, 13а та на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:034:0044 у Дніпровському районі, у тому числі замовникові будівництва, спільному підприємству у формі ТОВ «Київське науково-виробниче підприємство-ХХІ».
Департамент не реєстрував документів, що надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на вул. Кибальчича, 13а та на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:034:0044 у Дніпровському районі, у тому числі замовникові будівництва, спільному підприємству у формі ТОВ «Київське науково-виробниче підприємство-ХХІ».
Крім того, згідно інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) містобудівні умови та обмеження для проектування обєкта будівництва за адресою: вул. Миколи Кибальчича, 13а у Дніпровському районі м. Києва на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:034:0044 не надавались.
Також, у листі Департаменту територіального контролю міста Києва Київської міської ради (КМДА) зазначено, що відповідно до Правил, підставою на порушення існуючого благоустрою та його відновлення у місті Києві є контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою.
Департамент не видавав контрольну картку на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення за вказаною адресою.
У свою чергу головним спеціалістом - інспектором з благоустрою управління (інспекції) контролю за благоустроєм Департаменту здійснено обстеження території за вищевказаною адресою та внесено приписи №№ 202417719, 202417731, 2411491, 202506963, 202514227, 202522617 щодо усунення порушень Правил.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Кибальчича, 13а зареєстровані нежилі приміщення на першому та другому поверсі.
Так, відповідно до вказаних вище реєстрів, нежилі приміщення загальною площею 476,7 кв.м., які знаходяться на другому поверсі побутового комплексу за адресою м. Київ, вул. Кибальчича, 13-а, на праві власності належить Спільному підприємству у формі ТОВ «Київське науково-виробниче підприємство-ХХІ».
Оглядом місця події від 20.11.2025 встановлено, що на двоповерховій будівлі за адресою м. Київ, вул. Кибальчича, 13а, здійснюється будівництво з газоблоків та облаштування нежитлового приміщення третього поверху по всьому периметру другого поверху.
При цьому, інших шляхів доступу до третього поверху будівлі №13а по вул. Кибальчича у м. Києві, окрім як через другий поверх не встановлено.
Вивченням інформації, розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет, а саме порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, встановлено, що містобудівні умови та обмеження за адресою здійснення будівельних робіт не видавалися. Крім того, у системі відсутня декларація про початок будівельних робіт.
Постановою слідчого, об'єкти нерухомого майна, а саме приміщення, що розташоване на третьому поверсі будівлі №13а по вул. Миколи Кибальчича у м. Києві визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, як такі що самовільно побудовані та є предметом кримінального правопорушення.
Також нежилі приміщення загальною площею 476,7 кв.м, які знаходяться на другому поверсі побутового комплексу за адресою м. Київ, вул. Кибальчича, 13а постановою слідчого були визнані речовими доказами, оскільки вказане приміщення використовувалось з метою вчинення злочину.
Отже встановлено, що невстановленими особами за попередньою змовою із посадовими особами Спільного підприємства у формі ТОВ «Київське науково-виробниче підприємство-ХХІ» за відсутності правоустановчих та дозвільних документів у сфері будівельної діяльності за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 13а, самовільно побудували нежитлові приміщення на третьому поверсі вказаної будівлі площею приблизно 476,7 кв.м, використовуючи при цьому нежилі приміщення загальною площею 476,7 кв.м, які знаходяться на другому поверсі побутового комплексу за адресою м. Київ, вул. Кибальчича, 13а.
У кримінальному провадженні перебуває на розгляді питання про призначення судової будівельно - технічної експертизу.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення на третьому поверсі будівлі за адресою м. Київ, вул. Кибальчича, 13а на праві власності та користуванні не зареєстровані. Нежилі приміщення загальною площею 476,7 кв.м, які знаходяться на другому поверсі побутового комплексу за адресою м. Київ, вул. Кибальчича, 13-а, на праві власності належить Спільному підприємству у формі ТОВ «Київське науково-виробниче підприємство-ХХІ».
Прокурор у судове засідання не з'явився, клопотав про задоволення клопотання у його відсутність.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного.
Відповідно до ст.172 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, про необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, оскільки є необхідність забезпечення арешту майна, так як існують ризики відчуження майна до прийняття судом рішення.
Згідно норми ч.1 ст.107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Крім того, п.1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами, згідно ч.1 ст.98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, ч.2 ст.64-? КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Частиною 10 ст.170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме: на приміщення (групи приміщень) площею приблизно 476,7 кв.м на третьому поверсі будівлі за адресою м. Київ, вул. Кибальчича, 13-А , яке на праві власності не зареєстровані; нежилі приміщення загальною площею 476,7 кв.м., які знаходяться на другому поверсі побутового комплексу за адресою м. Київ, вулиця Кибальчича Миколи, будинок 13а, що на праві власності належить Спільному підприємству у формі ТОВ «Київське науково-виробниче підприємство-ХХІ», шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі із забороною проведення будь-яких будівельних робіт.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1