Справа № 706/1517/25
2/706/906/25
17 грудня 2025 року Христинівський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого судді Орендарчука М.П., за участю секретаря Пізняк Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Христинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних, ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача на його користь 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та понесені ним в межах цієї справи судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі рішення Христинівського районного суду від 31 грудня 2014 року у справі № 706/92/138 позовні вимоги задоволено стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 14 400 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 227088 грн., а також судові витрати в сумі 1162,53 грн. В решті у задоволенні позову відмовлено.
Сповіщений у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилася. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву ним не подано.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності відповідача.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю, з підстав зазначених у позові.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази з точки зору їх, належності, допустимості, достовірності, а в сукупності достатності, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Христинівського районного суду від 31 грудня 2014 року у справі № 706/92/13 позовні вимоги задоволено стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 14 400 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 227088 грн., а також судові витрати в сумі 1162,53 грн. В решті у задоволенні позову відмовлено.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
На виконання вищевказаного рішення суду 16.06.2015 року Христинівським районним судом видано виконавчий лист №706/92/13, який перебуває на виконанні Христинівського відділу ДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Спірні правовідносини між учасниками справи виникли із захисту прав позикодавця у грошовому зобов'язанні та регулюються ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони за допущене нею правопорушення.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики не припиняє грошового зобов'язання боржника та не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов'язання, внаслідок чого у кредитора наявне передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на нарахування 3 % річних за весь час прострочення зобов'язання до моменту його фактичного виконання.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З урахуванням положень чинного законодавства суд доходить висновків про підставність позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за грошовим зобов'язанням, за 10 років з моменту відкриття виконавчого провадження тобто із 18.06.2015 року.
Відтак, саме з 18.06.2015, виходячи з наведених вище правових норм, починається період, з якого судове рішення підлягає виконанню боржником. Відповідно, право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникло у позивача саме з цієї дати.
Таким чином, на відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідач наданий позивачем розрахунок не спростував, контррозрахунку не подав.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями частин 1 та 3 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 ЦПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Виходячи із закріпленого статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності, суд задовольняє позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних від построченої суми боргу в межах заявленої позовної вимоги 4320 доларів США.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції позивач сплатив 1 792 грн. судового збору за звернення до суду із вказаним позовом.
Згідно договору про надання правничої допомоги від 12.06.2025, розрахунку вартості правничої допомоги від 12.06.2025 та квитанції на оплату юридичних послуг від 12.06.2024 позивач сплатив адвокату Кулиничу О.І. 3000 грн за надання юридичних послуг, а саме: підготовку позовної заяви.
Таким чином, позивачем документально підтверджені витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.
При цьому, суд враховує, що дані витрати пов'язані з розглядом справи і клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати в справі, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 1 792 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 3000 грн, підлягають стягненню із відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 4320 дол. США 3% річних у зв'язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання за період із 18.06.2015 року по 18.06.2025.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 1 792 грн у відшкодування витрат на сплату судового збору та 3 000 гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст судового рішення складений 17.12.2025 року.
Суддя: Михайло ОРЕНДАРЧУК