Справа № 706/991/25
2/706/645/25
17 грудня 2025 року Христинівський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючого - судді Орендарчука М.П.,
за участі секретаря судового засідання Пізняк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 6169465 від 14.11.2021 року у розмірі 69 918 грн.; збитки завдані інфляцією у розмірі 5744,11 грн.; три проценти річних у розмірі 1159,55 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
В обґрунтування позову позивач посилався на такі обставини.
14.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» та позичальником, яким є ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 6169465 (далі - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 3000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на якийвидавався кредит.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 3000 грн, шляхом перерахування грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_1 позичальника, що підтверджується інформаційною довідкою-підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, в рамках Договору про надання фінансових послуг з переказу коштів №ПГ-19 від 04.01.2021
Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий персональний ідентифікатор №UA359557 направлено відповідачу на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці/Анкеті на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 та введено Позичальником у відповідне поле на сайті.
Відповідно до кредитного договору, підписуючи цей договір, позичальник засвідчує, що він до підписання договору ознайомлений із Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту , повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання кредиту, повний текст яких розміщений на сайті кредитодавця: https://creditpro.com.ua.
Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена.
Загальна сума заборгованості станом на момент звернення до суду за кредитним договором становить - 69 918,00 грн., яка складається з наступного:
3000,00 грн. - розмір заборгованості за тілом кредиту;
66918,00 грн. - сума нарахованих відсотків.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання становить:
5744,11 грн. - збитки завдані інфляцією за період із 01.03.2022 по 01.04.2025 року;
1159,55 грн. - три проценти річних від простроченої суми за період із 24.02.2022 по 01.04.2025 року.
Відповідач через свого представника ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, покликаючись на те, що довідка ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів від 04.01.2021 на суму 3 000 грн. на картку НОМЕР_1 не є належними доказами в розумінні чинного законодавства для підтвердження факту надання ТОВ «Арагон» і отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №6169465. Розрахунки заборгованості, складені позивачем, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Положення частини 2 стаття 625 ЦК України до відповідача не можуть бути застосовані, а всі нараховані відсотки, інфляційні, у зв'язку із чим, кредитор не мав право нараховувати штраф на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Постановленою 11.07.2025 ухвалою відкрите провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду і призначений її судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами повідомлений належним чином.
За таких обставин суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, як передбачено ст. 279 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 14.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 6169465.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 3 000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та всі інші платежі на умовах, визначених цим длоговором.
Кредит надається строком на 30 днів до 14.12.2021 від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів (п. 3.1. кредитного договору).
Згідно з п. 4.2. кредитного договору стандарна процентна ставка - 2,3% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий персональний ідентифікатор №UA359557 направлено відповідачу на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці/Анкеті на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 та введено Позичальником у відповідне поле на сайті.
Відповідно до кредитного договору, підписуючи цей договір, позичальник засвідчує, що він до підписання договору ознайомлений із Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту, повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання кредиту, повний текст яких розміщений на сайті кредитодавця: https://creditpro.com.ua (п. 11.4.5. кредитного договору).
На підтвердження виконання ТОВ «ФК «Арагон» зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, в рамках Договору про надання фінансових послуг з переказу коштів №ПГ-19 від 04 січня 2021 року, в якому зазначено: платник - ТОВ ФК АРАГОН, код 42014911, номер транзакції - 33684-16440-99333, дата / час здійснення переказу коштів - 2021-11-14 00:14:07, сума переказу, грн. 3000, 00, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача Monobanк, код авторизації 859250, код RRN 003012984031, призначення переказу «Выдача кредита по договору 6169464».
Вказане підтвердження ТОВ «ПрофітГід», яке надане суду позивачем, не є доказом перерахування коштів, оскільки є неналежним доказом, передбаченим ст. 76, 77 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідач та його представник факт отримання грошових коштів за кредитним договором заперечують.
При цьому, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов'язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного договору.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Належних та допустимих документів, які підтверджують переказ позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним, суду не надано.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредитів, користування ними, а, отже, не є достовірним доказом наявності заборгованості.
Надані позивачем документи факт існування у позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором не підтверджують, а інші докази у справі відсутні.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 20 травня 2022 року у справі №336/4796/18 та від 30 серпня 2022 року у справі №509/2976/19.
За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу за кредитним договором та існування у позичальника заборгованості за ним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів перед судом заявлені вимоги, а тому вони не можуть бути задоволені.
На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою «Фінансова компанія «АРАГОН» (03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, 1, прим. 1028/3, код ЄДРПОУ 42014911) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги.
Суддя Михайло ОРЕНДАРЧУК