Справа № 683/2594/25
2/683/1486/2025
12 грудня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Бондарчук Л.А.
секретаря Поважнюк Т.В.
розглядаючи у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/2594/25, 2/683/1486/2025 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання права власності за набувальною давністю,
установив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на 1\2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . В обґрунтування поданого позову позивачі вказують, що в березні 2006 року за усним розпорядженням сільського голови Пеньківської сільської ради вони вселилися в 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , де були зареєстровані. До цього часу проживають у вказаному будинку. Право власності на вказану 1/2 частину будинку ні за ким не зареєстровано. Оформлення права власності на вищеназвану частку житлового будинку в установленому законом порядку у досудовому порядку є неможливим, через відсутність власника. Враховуючи, що вони відкрито, безперервно володіють та користуються 1/2 частиною житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , власника цієї частини будинку немає, тому вони мають право на визнання за ними права власності на зазначену частину будинку за набувальною давністю. Дана обставина спонукала позивачів звернутися до суду з названим позовом.
Представник позивачів - адвокат Віхерко Н.О. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та позивачів, позов підтримала та просила задоволити.
Відповідач та третя особа належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак в суд не з'явилися, будь-яких клопотань не подавали.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_2 в березні 2006 року поселилися в 1/2 частку житлового будинку за усною згодою сільського голови Пеньківської сільської ради, де були зареєстровані. До цього часу проживають в даному будинку.
З довідки, виданої Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради" №3333 від 04.06.2025 слідує, що на 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Пеньки зареєстровано право власності за ОСОБА_3 , а на 1\2 частку житлового будинку право власності не зареєстровано.
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади слідує, що позивачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 . З виписки з погосподарської книги виданої 16.02.2025 року старостою Пеньківського старостинського округу слідує, що головою двору за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1 .
В той же час з повідомленням міського голови Старокостянтинівської міської ради від 08.07.2025 слідує, що адреса будинку по АДРЕСА_1 не упорядковувалась. Тобто зазначений будинок не був поділений на квартири, що підтверджується довідкою, виданою КП "Бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради" № 3333 від 04.06.2025.
Тому позивачами ставиться питання про визнання за ними права власності за набувальною давністю на 1/2 частку житлового будинку, а не на квартиру.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Така правова позиція викладена у п. 6 Постанови спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.
Таким чином, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, прийшов до висновку, що виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести позивач, є такі: 1) майно може бути об'єктом набувальної давності; 2) добросовісність володіння; 3) відкритість володіння; 4) давність володіння та його безперервність; 5) відсутність інших осіб, які претендують на це майно; 6) відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Безтитульність володіння передбачає, що право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено. Тобто, під безтитульністю володіння слід розуміти фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18, від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 , від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 , від 05 квітня 2022 року у справі № 642/3930/20
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим, що право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано, Пеньківська сільська рада Старокостянтинівського району, а в послідуючому Старокостянтинівська міська рада не зверталась до суду із позовами про визнання права власності на частку вказаного будинку та не перешкоджала позивачам проживати у ньому, а навпаки позивачі зареєстровані у вказаному будинку та проживають по даний час.
Тому, оскільки позивачі більше десяти років добросовісно, відкрито і безперервно володіють 1/2 часткою житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , і продовжують це робити надалі, тому суд вважає за можливе визнати право власності за позивачами на 1/2 частку вказаного будинку за набувальною давністю.
Керуючись ст.ст.12, 13, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності за набувальною давністю на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Старокостянтинівська міська рада Хмельницького району Хмельницької області, вул. К.Острозького. 41 м. Старокостянтинів Хмельницької області, код ЄДРПОУ 36027760.
Третя особа: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 17 грудня 2025 року.
Суддя