Справа № 523/19063/24
Провадження №2/523/130/25
"09" грудня 2025 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі
головуючого - судді Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.,
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 (адреса проживання ВПО: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (адреса місцезнаходження: 85400, Донецька область, Покровський район, м. Селидове, вул. Миру, буд. 34) про визнання незаконним та скасування наказу в частині припинення трудових відносин, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Установив
ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" № 112 від 01.07.2024 року в частині припинення з ОСОБА_1 трудових відносин з 01.07.2024 року. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2024 року по 10.07.2024 року у розмірі 9742.50 гривень.
В обґрунтування вимог позову позивач посилається на те, що починаючи з 01.01.2002 року по 10.07.2024 рік, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.06.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2024 року у справі № 200/116/24 ОСОБА_1 була призначена пенсія на пільгових умовах.
10.07.2024 року, позивачка була звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України, про що свідчить запис у трудовій книжці НОМЕР_1 за № 11 (аркуш 6-7).
Оскільки відповідач не виплатив позивачці усіх належних сум при звільненні, ОСОБА_1 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про стягнення заробітної плати (справа № 523/16796/24).
Під час розгляду справи № 523/16796/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" 20.10.2024 року подало відзив на позов та зі змісту такого відзиву позивачу стало відомо про наявність наказу відповідача № 112 від 01.07.2024р. відповідно змісту якого пункту 1 та 2, ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» призупинило трудові відносини з працівниками ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» з 01 липня 2024 року та оголосило про призупинення трудових відносин з працівниками ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», зокрема з ОСОБА_1 .
Призупинити трудові відносини не можливо та не передбачено законодавством, трудові відносини можна лише припинити шляхом звільнення працівника, а призупинити можливо дію трудового договору та враховуючи що відповідач не призупинив з позивачкою дію трудового договору, а призупинив трудові відносини, такий наказ на думку позивачки підлягає скасуванню.
Оскільки наказ відповідача від 01.07.2024 року № 112 підлягає скасуванню, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 01.07.2024 року по 10.07.2024 рік у розмірі 9742.50 грн. (974.25 грн. середньоденний заробіток * 10 днів вимушеного прогулу).
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 22 листопада 2024 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 30,31).
Представником відповідача ОСОБА_2 12 грудня 2024 року надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .
Відповідач просив відмовити у задоволенні позову оскільки у зв'язку з призупиненням роботи ТОВ «ЦЗФ «СЕЛИДІВСЬКА» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 з подальшими змінами, неможливістю забезпечити працівників роботою через постійні обстріли з важкого озброєння російськими загарбниками території підприємства та фактичного зруйнування основних виробничих потужностей 29.06.2024 року, керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022року № 2136-ІХ 01.07.2024 року директором ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «СЕЛИДІВСЬКА» підписано наказ № 112 «Про призупинення дії трудового договору з працівниками».
Даним наказом призупинено дію трудових договорів з працівниками відповідача, оскільки у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, а саме знищення основного виробництва підприємства, забезпечити працівників роботою стало неможливо.
Призупинення дії трудового договору та призупинення трудових відносин - поняття тотожні. У спірному наказі № 112 від 01.07.24р. про припинення дії трудового договору або трудових відносин жодним чином не йдеться.
Про наявність такого наказу директором фабрики було оповіщено всіх працівників, які були присутні 01 липня 2024 року у адміністративно-побутовому комбінаті ТОВ «ЦЗФ «СЕЛИДІВСЬКА» в кабінеті директора.
Відсутність позивачки на робочому місці з 01.07.2024р. по день звільнення 10.07.2024р. у зв'язку з призупиненням дії трудового договору у зв'язку з неможливістю забезпечити її роботою. Тобто, ОСОБА_1 з 01.07.24р. по 10.07.24р. не працювала.
У період з 01.01.2002 року по 10.07.2024 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «СЕЛИДІВСЬКА» (код ЄДРПОУ 31714629) на посаді апаратника вуглезбагачення «основного виробництва». Робоче місце позивачки: Основне виробництво - Головний корпус, робота у виробничих змінах.
29 червня 2024 року близько 22 години 30 хвилин ранку у результаті ракетного обстрілу з важкого озброєння з використанням авіаційної бомби "ФАБ-500" з УМПК російськими загарбниками відбулося влучання з подальшим виникненням пожежі на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська», розташованого за адресою: місто Селидове, вулиця Миру, будинок 34.
У відповідності з Технічним звітом № ТО-41/24-2 Аналіз результатів виконаних досліджень попереднього обстеження будівельних конструкцій та інженерних систем будівлі - головного корпусу з прибудовою електропідстанції ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська", розташованого за адресою: вул. Миру, 34, м. Селидове, Покровський район, Донецької області, дозволяє зробити наступні висновки: Об'єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйновані об'єкти). Враховуючи чисельні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій будівлі, руйнування технологічного обладнання внаслідок дії ударної хвилі та пожежі що виникла після ракетного обстрілу, економічно доцільно прийняти рішення щодо демонтажу будівлі в цілому. На момент видачі цього «Звіту…» експлуатація будівлі по своєму функціональному призначенню неможлива. Фізичний знос головного корпусу, електропідстанції, мостів… складає більше 84,75%.
У відповідності з Технічним звітом № Т0-41/24-3 подальша нормальна експлуатація нежитлової будівлі «будівля акумулючих бункерів з підріблювальним відділенням» неможлива та підлягає демонтажу. Враховуючи довгостроковий термін експлуатації та чисельні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій будівлі, руйнування технологічного обладнання внаслідок дії ударної хвилі після ракетного обстрілу, економічно доцільно прийняти рішення щодо демонтажу будівлі в цілому. На момент видачі цього «Звіту…» експлуатація будівлі по своєму функціональному призначенню неможлива. До прийняття рішення щодо проведення робіт з демонтажу будівлі, обмежити доступ людей до будинку, шляхом встановлення огородження по периметру будівлі з вивішуванням і встановленням запобіжних знаків. На момент видачі цього «Звіту…» експлуатація будівлі по своєму функціональному призначенню неможлива. Фізичний знос складає більше 81,74%.
Згідно технологічного процесу підприємства будівлі радіальних згущувачів, головного корпусу та будiвля акумулюючих бункерiв з подрiблювальним вiддiленням мають замкнутий цикл виробництва. Сполучення відбувається завдяки трубного мосту, галереї мосту стрічкового конвейєру поз. 115 та галереї мосту стрічкового конвейєру поз. 287,289. Знищення цих об'єктів призвело до повної зупинки роботи збагачувальної фабрики.
Таким чином, робоче місто позивачки було повністю знищене, забезпечити роботою працівників Основного виробництва, а саме у Головному корпусі, зокрема ОСОБА_1 з 29 червня 2024 року стало неможливим. У відповідністю з чим директором відповідача був прийнятий та підписаний наказ № 112 від 01.07.2024р. «Про призупинення дії трудового договору з працівниками». (а.с. 36-48).
25.04.2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", відповідно до якого Суворовський районний суд міста Одеси змінено на Пересипський районний суд міста Одеси.
Представника сторін надано заяви та клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
З'ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2002р. по 10.07.2024р. перебувала в трудових відносинах з ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» на посаді апаратника вуглезбагачення «основного виробництва». Робоче місце позивачки: Основне виробництво - Головний корпус, робота у виробничих змінах.
У зв'язку з призупиненням роботи ТОВ «ЦЗФ «СЕЛИДІВСЬКА» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 з подальшими змінами, неможливістю забезпечити працівників роботою через постійні обстріли з важкого озброєння російськими загарбниками території підприємства та фактичного зруйнування основних виробничих потужностей 29.06.2024 року, керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022року № 2136-ІХ 01.07.2024 року директором ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА «СЕЛИДІВСЬКА» підписано наказ № 112 «Про призупинення дії трудового договору з працівниками».
Наказом ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» від 10.07.2024р. була звільнена із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за статтею 38 КЗпП України.
29 червня 2024 року близько 22 години 30 хвилин ранку у результаті ракетного обстрілу з важкого озброєння з використанням авіаційної бомби "ФАБ-500" з УМПК російськими загарбниками відбулося влучання з подальшим виникненням пожежі на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська», розташованого за адресою: місто Селидове, вулиця Миру, будинок 34.
У відповідності з Технічним звітом № ТО-41/24-2 Аналіз результатів виконаних досліджень попереднього обстеження будівельних конструкцій та інженерних систем будівлі - головного корпусу з прибудовою електропідстанції ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська", розташованого за адресою: вул. Миру, 34, м. Селидове, Покровський район, Донецької області, дозволяє зробити наступні висновки: Об'єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйновані об'єкти). Враховуючи чисельні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій будівлі, руйнування технологічного обладнання внаслідок дії ударної хвилі та пожежі що виникла після ракетного обстрілу, економічно доцільно прийняти рішення щодо демонтажу будівлі в цілому. На момент видачі цього «Звіту…» експлуатація будівлі по своєму функціональному призначенню неможлива. Фізичний знос головного корпусу, електропідстанції, мостів… складає більше 84,75%.
У відповідності з Технічним звітом № Т0-41/24-3 подальша нормальна експлуатація нежитлової будівлі «будівля акумулючих бункерів з підріблювальним відділенням» неможлива та підлягає демонтажу. Враховуючи довгостроковий термін експлуатації та чисельні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій будівлі, руйнування технологічного обладнання внаслідок дії ударної хвилі після ракетного обстрілу, економічно доцільно прийняти рішення щодо демонтажу будівлі в цілому. На момент видачі цього «Звіту…» експлуатація будівлі по своєму функціональному призначенню неможлива. До прийняття рішення щодо проведення робіт з демонтажу будівлі, обмежити доступ людей до будинку, шляхом встановлення огородження по периметру будівлі з вивішуванням і встановленням запобіжних знаків. На момент видачі цього «Звіту…» експлуатація будівлі по своєму функціональному призначенню неможлива. Фізичний знос складає більше 81,74%.
Згідно технологічного процесу підприємства будівлі радіальних згущувачів, головного корпусу та будiвля акумулюючих бункерiв з подрiблювальним вiддiленням мають замкнутий цикл виробництва. Сполучення відбувається завдяки трубного мосту, галереї мосту стрічкового конвейєру поз. 115 та галереї мосту стрічкового конвейєру поз. 287,289. Знищення цих об'єктів призвело до повної зупинки роботи збагачувальної фабрики.
Таким чином, робоче місто позивачки було повністю знищене, забезпечити роботою працівників Основного виробництва, а саме у Головному корпусі, зокрема ОСОБА_1 з 29 червня 2024 року стало неможливим. У відповідністю з чим директором відповідача був прийнятий та підписаний наказ № 112 від 01.07.2024р. «Про призупинення дії трудового договору з працівниками».
Відповідно до ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», передбачено, що:
- призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором,
- дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи,
- призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин,
- відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. (ст. 21 КЗпП). Трудові відносини виникають на підставі угоди (трудового договору або контракту) між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Таким чином, призупинення дії трудового договору та призупинення трудових відносин - поняття тотожні. У спірному наказі № 112 від 01.07.24р. про припинення дії трудового договору або трудових відносин жодним чином не йдеться.
Про наявність такого наказу директором фабрики було оповіщено всіх працівників, які були присутні 01 липня 2024 року у адміністративно-побутовому комбінаті ТОВ «ЦЗФ «СЕЛИДІВСЬКА» в кабінеті директора.
Наказ № 112 від 01.07.2024р. «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» є абсолютно законним.
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131, 141, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса проживання ВПО: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (адреса місцезнаходження: 85400, Донецька область, Покровський район, м. Селидове, вул. Миру, буд. 34) про визнання незаконним та скасування наказу в частині припинення трудових відносин, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Пересипський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя