Справа №592/12859/25
Провадження №2/592/2829/25
16 грудня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Костенка В.Г., за участю секретаря судового засідання Леоненко К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
з участю представника відповідача - адвоката Якименко О.І.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20 830 грн 40 коп. та понесені витрати у розмірі 3 028 грн 00 коп..
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28.10.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 29665-10/2024 на суму 8 000 грн 00 коп., строком на 120 днів, зі сплатою процентів у розмірі 361,35 % річних. Також, вказаним договором передбачено штрафи за невиконання зобов'язання. Договір укладений з відповідачем через електронний кабінет у електронній формі та набував чинності з моменту переказу кредитних коштів. Кредитор виконав свої зобов'язання, а саме згідно платіжного доручення кошти у сумі 8000 грн перерахува відповідачу на банківську карту № НОМЕР_1 у банку АТ «Універсал Банк» та/або «Monobank».
22.01.2025 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено договір факторингу №22012025/2, у відповідності до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 20 830 грн 40 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - загальна сума боргу по тілу кредиту; 6 890 грн 40 коп. - сума заборгованості за відсотками, 5 940 грн 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 22.01.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідач та представник відповідача подали відзив на позовну заяву, в якому позов не визнали та просили відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивували тим, що позивач не надав доказів укладення договору та отримання коштів з відповідачем. Також вважав, що під час дії воєнного стану звільнений від сплати заборгованості.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому підтримав заявлені вимоги та повністю відхилив заперечення відповідача. Також вказав, що кредитний договір укладений з відповідачем у належний спосіб у електронній формі. Крім того, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач повинен був звернутись до первинного кредитора..
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.08.2025 призначено судове засідання у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про судове засідання о 09-10 год. 09.10.2025.
В подальшому судовий розгляд відкладено на 09-30 год. 10.11.2025.
10.11.2025 ухвалою суду відкладено судове засідання на 11.12.2025 о 09-30. Вказаною ухвалою також зобов'язано АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» у строк до 01.12.2025 надати Ковпаківському районному суду м. Суми інформацію про рахунки які були відкриті й використовувалися на ім'я ОСОБА_1 по картці з № НОМЕР_1 у період 28.10.2024-02.11.2024, номери банківських карт, номери рахунків, фінансовий номер телефону, електронну пошту та рух коштів з реквізитами контрагентів та призначення платежів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у відповіді на відзив просив розгляд справи провести без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, підтримала заперечення викладені у відзиві на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного:
Суд встановив, що 28.10.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 29665-10/2024 на суму 8 000 грн 00 коп., строком на 120 днів, зі сплатою процентів у розмірі 361,35 % річних. Також, вказаним договором передбачено штрафи за невиконання зобов'язання. Договір укладений з відповідачем через електронний кабінет у електронній формі та набував чинності з моменту переказу кредитних коштів. Кредитор виконав свої зобов'язання, а саме згідно платіжного доручення кошти у сумі 8000 грн перерахував відповідачу на банківську карту № НОМЕР_1 у банку АТ «Універсал Банк» та/або «Monobank».
22.01.2025 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено договір факторингу №22012025/2, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 29665-10/2024 від 28.10.2024 в сумі 20 830 грн 40 коп.
Згідно з п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників від 22.01.2024 до договору факторингу № №22012025/2 від 22.01.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 830 грн 40 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - загальна сума боргу по тілу кредиту; 6 890 грн 40 коп. - сума заборгованості за відсотками, 5 940 грн 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями.
Відповідач скористався кредитними коштами, однак всупереч умовам договору, належним чином не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 22.01.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 29665-10/2024 від 28.10.2024 в сумі 20 830 грн 40 коп..
Факт отримання кредитних коштів також підтверджується інформацією витребуваною у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Так у період з 28.10.2024 по 02.11.2024 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . Контактні дані (фінансовий номер телефону, адреса електронної пошти): НОМЕР_4 . Вказана платіжна картка та фінансовий номер телефону вказаний відповідачем при укладенні кредитного договору. Також з інформації про рух грошових коштів по картці № НОМЕР_3 вбачається, що 28.10.2024, тобто на день укладення кредитного договору, відбулося поповнення картки на суму 8 000 грн.
Із встановленого вбачається, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст. 509, 526, 549, 550, 551, 572, 584, 587, 592, 626, 628, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно частини 12 та 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведеними положеннями закону передбачено укладення договорів у електронній формі, що відповідає письмовій формі правочину. Таким чином суд вважає, що сторони у належний спосіб уклали договір.
Положеннями ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Аналізуючи наведений зміст положень Кодексу суд констатує, що кредитний договір може буди укладений шляхом приєднання до згідно умов встановлених у відповідних формулярах. Такі формуляри зокрема мають містити умови надання кредиту, відповідний розмір кредитної ставки, умови повернення тощо.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами. Моментом його підписання є використання електронного підпису.
З встановлених обставин вбачається, що між первісним кредитором та відповідачем був укладений кредитний договір. Вказаний договір містив умови надання кредиту, розмір процентної ставки, порядок повернення коштів та сплати процентів, штраф за невиконання зобов'язання. Відповідач наклав цифровий підпис на зазначені документи. Таким чином суд вважає, що між сторонами був укладений договір у належний спосіб.
Наведеними положеннями закону передбачено таке зобов'язання як кредит. Так передбачено, що кредитор зобов'язується надати кошти боржнику, а останній зобов'язується повернути його та сплатити проценти за користування. При цьому боржник має виконати свої зобов'язання належним чином та у строк. Боржник коли не виконав свої обов'язки порушив права кредитора.
За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України судовим способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі. Тобто заявлена сума боргу може бути стягнута за рішенням суду.
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач та представник відповідача вважали, що під час дії воєнного стану штраф підлягає списанню. Крім того, зазначили, що на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нарахована позивачем заборгованість за процентами, а також за штрафом в тому числі і з цієї підстави, не підлягає стягненню.
На це слід зазначити таке.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом дію воєнного стану продовжено.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 доповнено розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 6-1, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.
Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Водночас, вказана норма Закону діяла до 24.12.2023, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX пункт 6-1 розділу IV виключено.
Проте між сторонами склалися відносини згідно з умовами кредитного договору від 28.10.2024, тобто за межами дії наведених нормативних актів.
Отже, борг по процентам за користування кредитом та штраф позивачем нараховані вже після припинення дії пункту 6-1 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин вимоги позивача про стягнення штрафу ґрунтуються на нормі права.
Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-ІХ від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як вбачається з наданої відповідачем довідки він перебуває на військовій службі. Разом з тим, зазначена довідка не містить відомостей про те, що відповідач є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, чи є військовослужбовцем під час дії особливого періоду, який брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, який перебував або перебуває безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Таким чином відповідачем не доведено, що на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його перебування на військовій службі. У зв'язку з наведеним слід відхилити заперечення відповідача у цій частині.
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.
На підставі аналізу зазначених положень суд констатує, що доведеність обґрунтованості вимог та заперечень покладається на сторони. Так кредитний договір був укладений між сторонами на умовах приєднання відповідача до запропонованого договору. Сам кредитний договір містив усі істотні умови договору. Відповідач знав про умови та наклав свій цифровий підпис на зазначені правочини, тобто підписав його. З цього вбачається, що договір був укладений до його підписання, а відповідач ознайомився зі змістом правочину. В подальшому позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором. Позивач подав усі докази на підтвердження правовідносин з відповідачем. Відповідач та представник відповідача у відзиві на позовну заяву не спростували факт отримання кредитних коштів відповідачем. Також не спростовано розмір заборгованості по процентам, заявлених позивачем, не надано розрахунку такої заборгованості, доказів на підтвердження чи відсутності заборгованості. За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вказаним вище договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.
З наведених положень закону та встановлених обстави вбачається, що відповідач отримав кошти у кредит, але не повернув їх належним чином та не сплатив проценти. Відтак суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому необхідно стягнути заявлену суму заборгованості за договором кредиту у загальному розмірі 20 830 грн 40 коп..
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати в розмірі 3 028 грн 00 коп. судового збору.
На підставі зазначеного і керуючись ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 89, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, код ЄДРПОУ 35625014) 20 830 грн 40 коп. заборгованості, 3 028 грн 00 коп. відшкодування витрат, а всього 23 858 грн 40 коп..
Рішення суду може бути оскаржено до Сумської апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 16.12.2025.
Суддя Владислав КОСТЕНКО