10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 131/1549/23
провадження № 61-13278св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визначити йому додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
На обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Тягун помер його рідний дядько ОСОБА_3 .
Він є спадкоємцем другої черги, оскільки за правом представлення має право спадкувати ту частку спадщини, яка б за законом належала його батькові, якби він був живий на час відкриття спадщини.
Однак, у шестимісячний строк він не зміг звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з тим, що не знав про смерть ОСОБА_3 , так як тривалий час не спілкувався з ним і проживав у іншому місті, яке значно віддалене від місця проживання ОСОБА_3 .
Крім того, він не знав про наявність у ОСОБА_3 земельних ділянок, які увійшли до складу спадщини.
Оскільки він лише 13 грудня 2023 року дізнався про смерть свого дядька ОСОБА_3 і отримав свідоцтво про смерть, причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з недоведеності поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не надав належні та достатні докази на підтвердження того, що пропуск цього строку пов'язаний з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 тривалістю два місця з дня набрання постановою законної сили.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не спілкувався зі своїм дядьком, останнього разу вони бачились на похороні батька позивача - рідного брата ОСОБА_3 . Позивач проживав у різних населених пунктах зі спадкодавцем.
ОСОБА_2 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , проживала зі спадкодавцем в одному селі і, з її слів, вона його доглядала та поховала в 2018 році. Незважаючи на ці обставини вона звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем та про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини лише в 2023 році.
ОСОБА_1 не був обізнаний про смерть ОСОБА_3 , докази зворотного в матеріалах справи відсутні, про вказану обставину позивач дізнався 13 грудня 2023 року і в цей же день отримав свідоцтво про смерть дядька. Ця обставина виключала можливість вчасного подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини.
Апеляційний суд також врахував, що іншому спадкоємцю ОСОБА_3 - ОСОБА_2 за місяць до звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом також було визначено додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.
ОСОБА_1 з 2015 року зловживав спиртними напоями, що явно вплинуло на його поведінку при оформлені своїх спадкових прав.
Зі змісту пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, можна стверджувати про його абсолютну необізнаність у юридичних питаннях, в тому числі, які стосуються спадкування.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2024 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року та залишити в силі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 травня 2024 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 та у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року в справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року в справі № 450/1383/18, від 17 березня 2021 року в справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року в справі № 361/8259/18, від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував лише незнанням про факт смерті спадкодавця та незнання про наявність у спадкодавця майна, що входить до спадкової маси, однак апеляційний суд, задовольняючи позов, зазначив також інші підстави для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, а він не використав своє право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Іллінецького районного суду Вінницької області.
30 жовтня 2024 року справа № 131/1549/213 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Сторони не заперечують, що батько позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були рідними братами, відтак позивач ОСОБА_1 є племінником спадкодавця ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 за життя на праві власності належали дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Тягунської сільської ради Вінницького (Іллінецького) району Вінницької області.
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2023 року в цивільній справі №131/1221/23, яке набрало законної сили 11 грудня 2023 року, визнано поважною причину пропуску ОСОБА_2 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено їй додатковий строк у два місяці з моменту набрання рішення суду законної сили, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата.
12 грудня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Таранюдка Т. Є. із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_3 згідно рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2023 року у справі № 131/1221/23.
На підставі вказаної заяви 12 грудня 2023 року було заведено спадкову справу № 139/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 свої вимоги мотивував тим, що він не знав про смерть ОСОБА_3 , так як тривалий час не спілкувався з ним і проживав у іншому місті, яке значно віддалене від місця проживання ОСОБА_3 . Крім того, він не знав про наявність у ОСОБА_3 земельних ділянок, які ввійшли до складу спадщини.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем визначеного статтею 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, тимчасові несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши, що позивач не навів та не обґрунтував поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які були б пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення таких дій, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції й залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу задоволено, скасовано постанову апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, витрати ОСОБА_2 на сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 2 147,20 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 на її користь.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року скасувати, рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 травня 2024 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 147,20 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:М. Є. Червинська А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов