Ухвала
16 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 520/3947/17
провадження № 61-12668ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року (повний текст судового рішення складений 13 жовтня 2021 року) в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про знесення за власний рахунок самовільно збудованого об'єкта нерухомості,
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 (треті особи: Одеська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області) про знесення за власний рахунок самовільно збудованого об'єкту нерухомості.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок знести самовільно добудовані приміщення: «3-3» - житлова кімната площею 26,6 кв. м, «3-4» - коридор площею 15,0 кв. м, «3-5» - кухня, площею 21,2 кв. м, «3-6» - санвузол площею 5,4 кв. м, «3-7» - житлова кімната, площею 26,6 кв. м, «3-8» - коридор площею 15,0 кв. м, «3-9» - кабінет, площею 17,8 кв. м, «3-10» - санвузол площею 4,1 кв. м, загальною площею 131,7 кв. м, жилою площею 71,0 кв. м, у споруді під літ. «А-1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси 29 листопада 2017 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області), про знесення за власний рахунок самовільно збудованого об'єкту нерухомості відмовлено. Вирішено питна япро розподіл судових витрат.
24 лютого 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Фомін А. І. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року повернуто.
10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року (повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року).
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема для надання доказів на підтвердження підстав пропуску строку подачі касаційної скарги, які передбачені у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
У статті 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
У клопотанні, яке подано на виконання ухвали Верховного Суду від 31 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на частину третю статті 394 ЦПК України. У клопотанні зазначено, що:
саме з 26 грудня 2024 року ОСОБА_1 стало відомо із позовної заяви у справі № 947/35741/24 про те, що 28 вересня 2021 року у справі № 520/3947/17 було ухвалено постанову Одеського апеляційного суду;
адвокат Харченко І. Є. не повідомляв ОСОБА_1 про засідання 28 вересня 2021 року о 11:15 та ухвалену оскаржувану постанову Одеського апеляційного суду у справі № 520/3947/17, а від суду апеляційної інстанції позивачу не надходило повісток про розгляд справи, призначений, зокрема, на 28 вересня 2021 року. В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу повістки у справі № 520/3947/17 на 28 вересня 2021 року, це випливає також і з відповіді Одеського апеляційного суду, а саме із довідкового листа Одеського апеляційного суду про сповіщення про засідання у справі № 520/3947/17, призначене на 28 вересня 2021 року о 11:15;
ні матеріали справи, ні відповідь Одеського апеляційного суду на адвокатський запит, що була долучена до касаційної скарги, не містить інформації про належне вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови Одеського апеляційного суду;
через те, що існує таємниця досудового розслідування, а ОСОБА_1 не є учасником кримінального провадження, він не має можливості надати більше пояснень щодо неможливості довгий час спілкуватися з адвокатом Харченком І. Є. через проблеми, які виникли в АО «Вірченко та партнери». Як стало пізніше відомо ОСОБА_1 голова вказаного АО ОСОБА_3 звинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 209 КК України у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03 жовтня 2016 року, а Харченко І. Є. був його захисником, а оскільки Харченко І. Є. був також і співзасновником та партнером ОСОБА_3 , то ймовірно також був фігурантом кримінальної справи. Адвокат Харченко І. Є. не виходив на зв'язок, не відповідав на дзвінки та не дзвонив. Неповідомлення або неналежне виконання вимог щодо неповідомлення документально ОСОБА_1 не мав можливості зафіксувати та надати до суду відповідні письмові докази, адже відсутність будь-яких повідомлень щодо ходу справи від адвоката Харченка І.Є. він не міг фіксувати, оскільки відсутні взагалі була відсутня з ним комунікація з цього приводу;
щодо невиконання вимог ухвали про залишення попередньої касаційної скарги без руху ОСОБА_1 вказує, що виконати вимогу суду на той момент не вбачалося за можливо, оскільки 10 денний строк наданий для цього був занадто короткий. ОСОБА_1 є літньою людиною, 1944 року народження, та в силу віку не має можливості самостійно без сторонньої допомоги у надто короткі строки, визначені для вчинення процесуальних дій, збирати інформацію та документи;
Дурбало В. В., як літня людина, перебував в зоні ризику зараження гострої респіраторної хвороби СOVID-19, що також створювало обмеження для нього, в тому числі і щодо можливості спілкування з адвокатом чи отримання інформації щодо руху справи, в якій він був позивачем;
для ОСОБА_1 , як для літньої людини, введення воєнного стану стало додатковою перешкодою у можливості отримання своєчасно інформації про справу. Крім того, він не володіє сучасними технологіями роботи з мережею інтернет. Навіть ця заява викладена лише завдяки сторонній допомозі своїх близьких, оскільки для позивача робота з комп'ютером незнайома.
До клопотання додано: копію довідкового листа Одеського апеляційного суду про повідомлення учасників справи (окрім позивача та його представника) про судове засідання, призначене на 28 вересня 2021 року; копію заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Фоміна А. І., про відкладення засідання у справі № 947/35741/24 та картка руху документа про його доставку в Електронний суд; копію позовної заяви ОСОБА_5 та картку руху документа; фотокопії матеріалів справи № 520/3947/17 (Т. № 2), зокрема: протоколу судового засідання від 06 квітня 2021 року а.с. 190-192; довідковий лист а.с. 193; довідковий лист а.с. 194; рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення а.с. 195-198; протоколу судового засідання від 28 вересня 2021 року а.с 206-207; постанови від 28 вересня 2021 року а.с. 209-213; супровідного листа апеляційного суду про направлення копії постанови від 13 жовтня 2021 року; супровідного листа апеляційного суду про повернення справи до суду першої інстанції.
Разом з тим, виключні випадки передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України для поновлення строку на касаційне оскарження у касаційній скарзі не зазначені та не обґрунтовані.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина третя статті 394 ЦПК України).
Касаційний суд вже зауважував, що положення частини третьої статті 394 ЦПК України мають імперативний характер і поширюються на будь-яких осіб, які подають касаційну скаргу (див. ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2024 року в справі № 760/17314/17 (провадження № 61-12604ск24)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 91-96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що:
«91. «Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
92. ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
93. Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
94. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
95. Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
96. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження».
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналіз судових рішень у цій справі, які оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить, що постанова Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року (повний текст складено 13 жовтня 2021 року) оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 листопада 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100723414).
Аналіз клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження свідчить, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, його представник приймав участь у суді апеляційної інстанції, зокрема брав участь у судових засіданнях, призначених на 06 квітня 2021 року та 28 вересня 2021 року.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (частина перша статті 64 ЦПК України).
Таким чином, Дурбало В. В. був повідомлений про розгляд справи, зокрема через представника.
Посилання позивача на те, що він довгий час був позбавлений можливості спілкуватися з адвокатом Харченком І. Є. та про не вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови апеляційного суду як на підставу для поновлення строку на касаційне оскарження відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України є необґрунтованим, оскільки не свідчить, що Дурбало В. В. був не повідомлений про розгляд справи.
Окрім цього, особа, яка подала касаційну скаргу, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не наводить та не обґрунтовує, що пропуск строку на касаційне оскарження зумовлено внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Указані у клопотанні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження (зокрема встановлення карантину, введення воєнного стану в Україні) не свідчать про його пропуск внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Таким чином, оскільки касаційна скарга подана після спливу одного року з дня ухвалення постанови Одеського апеляційного суду 28 вересня 2021 року, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року (повний текст судового рішення складений 13 жовтня 2021 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про знесення за власний рахунок самовільно збудованого об'єкта нерухомості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков