10 грудня 2025 року
м. Київ
Справа № 338/198/25
Провадження № 61-13548ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (далі - скаржник)
на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 9 жовтня 2025 року
у справі за позовом скаржника до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди та
1. У лютому 2025 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 2 120,00 грн відшкодування матеріальної шкоди.
2. 16 квітня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.
3. 9 жовтня 2025 року Івано-Франківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
4. 30 жовтня 2025 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).
5.5. Предметом спору є відшкодування матеріальної шкоди. Ціна позову становить 2 120,00 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90 840,00 грн = 30 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»). З огляду на це за законом справа є малозначною.
5.6. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Мотивував тим, що відсутня стала судова практика щодо розгляду таких спорів; «відповідні прогалини та суперечності створюють передумови для формування єдиної практики через вирішення цих питань на рівні вищих судових інстанцій».
5.7. Верховний Суд вважає, що скаржник не обґрунтував фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовної практики. Можливий вплив на самого скаржника бажаного для нього висновку щодо застосування норм права не підтверджує такий фундаментальний характер. Він не погодився з оскарженими судовими рішеннями. Однак це не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
5.8. У касаційній скарзі скаржник не зазначив інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких можливо оскаржити у касаційному порядку судове рішення, яке за загальним правилом Верховний Суд переглянути не може. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
5.9. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь його позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 9 жовтня 2025 року у справі за позовом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
2. Копію ухвали скерувати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко