10 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/10/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства ?Тернопільводоканал?
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 (колегія суддів: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.), рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2025 (суддя Шумський І. П.) та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 (колегія суддів: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.)
за позовом Комунального підприємства "Тернопільводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд - Тер"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тернопільська міська рада
про усунення порушень режиму користування охоронними зонами інженерних мереж
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Конкорд - Тер? (далі - Товариство), у якому просило усунути порушення режиму користування охоронними зонами інженерних мереж на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:05:001:0054 шляхом демонтажу споруд (торгових кіосків), що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 16.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при обстеженні водопровідної мережі, яка проходить на земельній ділянці виявлено розташування споруд (магазинів) на відстані не більше 3 - ох метрів до водогону з порушенням будівельних норм, тому порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025, у задоволені позову відмовлено.
2.2 Судові рішення мотивовано тим, що позивач не довів тих обставин з якими пов'язував свої вимоги, що виключає правові підстави для задоволення позову.
2.3 Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що заявлені витрати на оплату послуг адвоката в суді апеляційної інстанції відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі, з урахуванням її доповнення, позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, а у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги, з урахуванням її доповнення, позивач посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на те, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 201/15019/14-ц, від 08.05.2023 у справі № 755/17829/18, суд не дослідив зібрані у справі докази, безпідставно відмовив у проведенні повторної експертизи, та доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, відповідач не надав.
3.3 Товариство у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм чинного законодавства, зазначило про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв'язку з чим просив закрити касаційне провадження.
3.4 02.12.2025 Товариство подало до Верховного Суду засобами електронного зв'язку "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні через перебування його у відрядженні за межами України, що підтверджується залізничним квитком від 17.11.2025 сполученням Перемишль Головний - Центральна Варшава.
3.5 Колегія суддів, розглянувши наведене клопотання Товариства, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на те, що Товариством до цього клопотання не долучено документів, які б свідчили про оформлення адвокатом Авдєєнко В. В., який є представником Товариства, свого відрядження за наведеним залізничним маршрутом та основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому, явка представників у судове засідання касаційної інстанції не визнавалася обов'язковою.
3.6 Також, 08.12.2025 Підприємством подано до Верховного Суду засобами електронного зв'язку "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що Товариство подало клопотання про відкладення розгляду справи і Підприємство не має можливості отримати відповіді від його представника під час судового засідання.
3.7 Колегія суддів не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для його задоволення, оскільки доводи заявника не узгоджуються із положеннями статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо порядку розгляду касаційної скарги, який є відмінним від розгляду справи судами попередніх інстанцій та явка учасників справи до суду касаційної інстанції не визнавалася обов'язковою.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що основними видами діяльності Підприємства згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є: 36.00 забір, очищення та постачання води (основний); 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 37.00 каналізація, відведення й очищення стічних вод.
4.2 Відповідно до інвентарної картки обліку основних засобів Підприємства, з 1975 року на його балансі перебуває водогін від н/с Верхнього - Івачівського водозабору до м. Тернополя, вул. 15 Квітня, d=800 мм, сталь L-17000 м.
4.3 При цьому встановлено, що земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 6110100000:05:001:0054 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка), є власністю територіальної громади міста Тернополя.
4.4 Рішенням Тернопільської міської ради (далі - Рада) від 22.02.2019 № 7/32/118 Товариству надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10-ть років для обслуговування нежитлового приміщення, за рахунок земель комунальної власності та перебувають у постійному користуванні Управління житлово - комунального господарства, благоустрою та екології Ради.
4.5 Рішенням Ради від 06.06.2019 № 7/35/101 Товариству затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано її в оренду на 10-ть років для обслуговування нежитлового приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 16а.
4.6 За даними з витягу за № НВ-6110653552019 від 12.06.2019 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 20.05.2019 на підставі проєкту землеустрою Відділом у м. Тернополі Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області здійснено реєстрацію земельної ділянки з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання: для обслуговування нежитлового приміщення.
4.7 У Державному земельному кадастрі зареєстровано обмеження у використанні цієї земельної ділянки, а саме охоронні зони навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи та об'єкта зв'язку.
4.8 Згідно з відомостями з поземельної книги земельної ділянки розділ 5 містить інформацію про постійне встановлення охоронної зони навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи на площу 0,0073 га, 0,0025 га та об'єкта зв'язку на площу 0,0040 га, 0,0036 га.
4.9 14.06.2019 Радою (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), за умовами пунктів 1, 2 якого, з урахуванням акта приймання - передачі від 24.06.2019, орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, у тому числі землі під соціально-культурними об'єктами, для обслуговування нежитлового приміщення, яке на ній знаходиться, терміном на десять років.
4.10 Пунктом 3 договору оренди передбачено, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення; інженерні мережі електрокабель 10 кв, лінія телефонного зв'язку, які передаються в оренду, у відповідності до пункту 4 договору, разом із земельною ділянкою.
4.11 Пунктом 26.1 договору оренди, сторони визначили обов'язкові обмеження для діяльності орендаря:
а) обмеження щодо "червоних ліній": ділянка площею 0,1000 га частково знаходиться в межах "червоних ліній" вул. 15 Квітня;
б) обмеження щодо інженерних зон: ділянка повинна використовуватись з врахуванням охоронних зон інженерних мереж;
в) обмеження щодо нового будівництва чи реконструкції: проведення капітального ремонту, нове будівництво проводити після отримання відповідних дозволів;
г) обмеження щодо суміжних землекористувачів: забезпечувати цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту, обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових.
4.12 З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.07.2019 № 172626547 вбачається, що 26.06.2019 за Товариством зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки.
4.13 Також встановлено, що згідно з висновком за № 5001/82-19 від 16.05.2019 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, висновку за № 495/14 від 23.04.2019 Управління містобудування, архітектури та кадастру про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пояснювальної записки, а також письмових пояснень Тернопільської міської ради, вбачається, що на земельній ділянці розміщено низку тимчасових споруд (малих архітектурних форм) відповідно до виданих Товариству у 2019 році паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, строк дії цих паспортів продовжувався.
4.14 Листом Управління містобудування, архітектури та кадастру Ради повідомлено про видачу Товариству містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва "Будівництво будівлі громадського призначення (офісу) за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 16а", затверджені наказом начальником Управління містобудування, архітектури та кадастру № 375 від 08.01.2020.
4.15 03.06.2020 Підприємством направлено Товариству лист № 1474/20 від 03.06.2020 з повідомленням про виявлене невиконання останнім вимог ДБН Б 2.2-12:2018 (додатку И-1 "Відстані від найближчих підземних інженерних мереж") та пункту 3.7 Порядку розміщення тимчасових споруд (ТС) для проведення підприємницької діяльності на території м. Тернополя, відповідно до яких забороняється розміщення тимчасових споруд на територіях, зайнятих інженерними мережами і в їх охоронних зонах. У цьому листі позивач просив відповідача невідкладно забезпечити нормативну відстань до інженерних мереж позивача.
4.16 10.12.2020 Підприємство надіслало Товариству лист № 4267/20 від 10.12.2020 з повідомленням про проведення 22.12.2020 обстеження інженерних мереж по вул. 15 Квітня на предмет виконання вищевказаних вимог.
4.17 У рамках здійснених Підприємством заходів контролю у сфері трубопровідного транспорту, 22.12.2020 його представниками без участі Товариства складено односторонній акт обстеження водопровідної мережі d = 800 мм за адресою: вул. 15 Квітня, м. Тернопіль на земельній ділянці шляхом проведення замірів відстаней від розташованих на земельній ділянці тимчасових споруд до водопровідної мережі. Цим актом зафіксовано, що тимчасові споруди розміщені на відстані до 3-х метрів до цієї мережі, тобто з порушенням охоронної зони та зони санітарної охорони водопровідної мережі. Таке розміщення тимчасових споруд не відповідає вимогам додатку И-1 ДБН 2.2 -12:2018 "Відстані від найближчих підземних інженерних мереж" та пункту 3.7 "Порядку розміщення тимчасових споруд (ТС) для проведення підприємницької діяльності на території м. Тернополя", а тому підлягає усуненню шляхом демонтажу цих тимчасових споруд. До акту долучено викопіювання з топографо-геодезичного плану ряду торгових павільйонів Товариства.
4.18 Підприємство зверталося до Товариства з листами № 325/21 від 09.02.2021, № 861/21 від 30.03.2021, у яких вимагало усунути зазначені порушення, але Товариство залишило їх без реагування.
4.19 Крім того встановлено, що висновком експерта Хмельницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз про проведення земельно - технічної експертизи від 05.11.2024 № 159/23-26 надано такі висновки:
1. Додаток № 1 до висновку експерта де на плані (схемі) відображені межі інженерних мереж їх охоронних зон, що проходять через земельну ділянку по відношенню до об'єктів торгових павільйонів (комерційних споруд), які належать Товариству станом на 24.05.2024.
Додаток № 2 до висновку експерта де на плані (схемі) відображені межі інженерних мереж їх охоронних зон згідно наданих на дослідження відомостей, що проходять через земельну ділянку по відношенню до об'єктів - торгових павільйонів (комерційних споруд), які належать Товариству.
2. Розташування об'єктів торгових павільйонів (комерційних споруд), які належать Товариству на земельній ділянці не відповідають положенням додатку И-1 ДБН 2.2-12:2019 "Відстані від найближчих підземних інженерних мереж" та п.3.7 "Порядку розміщення тимчасових споруд (ТС) для проведення підприємницької діяльності на території м. Тернополя".
3. Розміщені об'єкти - торгові павільйони (комерційні споруди), які належать Товариству на земельній ділянці не відповідають нормативній відстані від інженерних/водопровідних мереж.
На другу частину поставленого питання чи забезпечено безперешкодний та цілодобовий доступ до існуючих на території цієї ділянки інженерних водопровідних мереж для їх ремонту, обслуговування зі сторони Підприємства не надається за можливе тому, що дане питання виходить за межі компетенції судового експерта. Більш детально описано в дослідній частині висновку та зображено в Додатку № 1, № 2 до висновку експерта та фототаблиці № 1.
4. На поставлене питання чи можливе усунення порушень (обмежень) без повного демонтажу об'єктів - торгових павільйонів (комерційних споруд), які належать Товариству на земельній ділянці та зазначити можливі варіанти не надається за можливе у зв'язку з тим, що поставлене питання виходять за межі компетенції судового експерта.
4.20 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.21 Встановивши обставини справи та дослідивши подані сторонами докази, у їх сукупності, а також врахувавши наведений висновок експерта, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів тих обставин, з якими пов'язував свої вимоги, оскільки: висновок експерта не є достовірним доказом розташування тимчасових споруд відповідача на земельній ділянці з невідповідністю нормам, так як ці споруди не належать до об'єктів нерухомості, які знаходяться на фундаменті та по відношенню до якого мали б проводитись заміри; відтворення у висновку експерта орієнтовного проходження водопровідної мережі та охоронної зони цієї мережі, визначено з показів представників Підприємства під час проведення обстеження, що не можна вважати достатньо встановленим; оглядові колодязі інженерної водопровідної мережі в місці розташування земельної ділянки відсутні; акт обстеження земельної ділянки складений за відсутності точних даних щодо проходження водопровідної та каналізаційної мереж.
4.22 Зважаючи на викладене, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
4.23 Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та підстави касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
4.24 Касаційне провадження у справах згідно положень частини першої статті 300 ГПК України здійснюється судом виключно в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.25 При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
4.26 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, виходячи із наведених вимог статті 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.27 Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.28 Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
4.29 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
4.30 Як на одну з підстав касаційного оскарження заявник посилається на те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 201/15019/14-ц, від 08.05.2023 у справі № 755/17829/18/
4.31 Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, викладених у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, вважає, що правовідносини не є подібними.
4.32 Заявник посилаючись у касаційній скарзі на вказані постанови Верховного Суду лише цитує окремі положення їх мотивувальної частини та не наводить висновків щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах.
4.33 Суд касаційної інстанції відмічає, що цитування у касаційній скарзі інших висновків із наведених постанов Верховного Суду, взагалі не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, адже з урахуванням положень статті 290 ГПК України саме скаржник (у скарзі) зобов'язаний повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми, а Верховний Суд не наділений такими повноваженнями замість скаржника.
4.34 У касаційній скарзі заявник зазначає про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи.
4.35 За приписами частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч. 1). У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (ч. 2).
4.36 У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд, відмовляючи у проведенні повторної експертизи попри очевидну суперечність її висновків, відійшов від висновків Верховного Суду, зазначених в вищевказаних постановах, чим порушив вимоги статті 236 ГПК України, однак скаржник не вказує у чому полягає така суперечність її висновків, а зазначення скаржником того, що "відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про проведення повторної/додаткової експертизи, суд обмежується формулюванням, "що позивачем не доведено, у чому саме полягає необґрунтованість чи суперечність наявного у справі висновку експерта матеріалам та обставинам справи, а тому не вбачає доцільності у задоволенні вказаного клопотання позивача." У той же час погоджується з судом першої інстанції, "що висновок експерта №159/23-26 від 05.11.2024 за результатами проведення земельно-технічної експертизи не є достовірним доказом розташування тимчасових споруд відповідача на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:05:001:0054..." не дає підстав вважати, що така суперечність має місце.
4.37 Зважаючи на встановлені у цій справи обставини, із доводів, наведених у касаційній скарзі, та із судових рішень у цій частині касаційного оскарження, не вбачається, що суд необґрунтовано відхилив клопотання Підприємства про призначення повторної експертизи, оскільки заявник не зазначає та не розкриває в чому полягає суть такого процесуального порушення.
4.38 Колегія суддів зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено положеннями процесуального закону (стаття 300 ГПК України). Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
4.39 Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
4.40 Отже, доводи відповідача щодо порушення судами норм процесуального права та наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли підтвердження під час касаційного провадження.
4.41 Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення є не дослідження судом зібраних у справі доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, а інша підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, яка зазначена скаржником, визнана необґрунтованою, тому правові підстави для скасування судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження, як не дослідження судом зібраних у справі доказів відсутні.
4.42 Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження, а відповідно і на касаційний перегляд судових рішень, в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.
4.43 Враховуючи викладене, касаційне провадження у справі, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
4.44 Щодо доводів касаційної скарги про скасування додаткової постанови суду від 22.09.2025, якою вирішувалося питання стягнення професійної правничої допомоги, Суд зазначає, що за змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, постанови Верховного Суду від 02.09.2025 у справі № 910/9950/24, від 29.09.2025 у справі № 910/13912/23, від 23.10.2025 у справі № 910/12875/23).
4.45 Оскільки оскаржувані заявником рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалені за наслідками розгляду справи по суті, залишаються судом касаційної інстанції без змін, та зважаючи на відсутність підстав вважати незаконними оскаржуваної додаткової постанови, Верховний Суд не вбачає підстав для їх зміни чи скасування. Порушень норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310 та/або частиною другою статті 313 ГПК України, які допускають вихід за межі доводів і вимог касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України), не вбачається.
4.46 Подібний правовий висновок викладено у пункті 5.66 постанови Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 911/1718/24, за подібних правовідносин.
4.47 Доводи відповідача щодо порушення судами норм процесуального права не підтвердились.
4.48 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.49 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу в іншій частині слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
4.50 Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
4.51 За правилами статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
4.52 Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2025 зупинено виконання додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
4.53 Зробивши висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін і закриття касаційного провадження у вказаній частині, Верховний Суд вважає за необхідне поновити виконання додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025.
Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,
Касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства ?Тернопільводоканал? на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025, рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2025 у справі № 921/10/22 відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, закрити.
В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Поновити виконання додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач