16 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11665/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Дешунін С. В. (адвокат)
відповідача - Чернюшок М. І. (самопредставництво),
Агєєва А. О. (самопредставництво)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа Ланет"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа Ланет"
до Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа Ланет" (далі - позивач, ТОВ "Мережа Ланет") звернулося до суду з позовними вимогами до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, АМК, Комітет) про визнання недійсним і скасування рішення АМК, викладеного у формі листа від 25.07.2024 № 130-26.13/03-7256е про відмову в розгляді справи за заявою ТОВ "Мережа Ланет" про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем медіагрупами "1+1 Media", "Медіа Група Україна", "StarLightMedia" та "Inter Media Group" (вх. № Комітету 8-01/109-АМ від 07.04.2021).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 (суддя Підченко Ю. О.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 (колегія суддів: Алданова С. О., Корсак В. А., Сулім В. В.) у задоволенні позову ТОВ "Мережа Ланет" відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Мережа Ланет" з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої, пункту 5 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-ІІІ).
4.3. Скаржник у своїй касаційній скарзі також зазначає про порушення судами норм процесуального права, а також про те, що тлумачення правової норми судами попередніх інстанцій призвело до неправильного застосування норми закону, що мало наслідком позбавлення позивача права на "ефективний засіб юридичного захисту".
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АМК просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Мережа Ланет" та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом встановлено, що ТОВ "Мережа Ланет" є провайдером програмної послуги у розумінні Закону України "Про електронні комунікації" (на час звернення із заявою до АМК чинним законодавчим актом був Закон України "Про телекомунікації").
6.2. Для наповнення пакетів послуг для кінцевих споживачів програмами телебачення, позивач з 2016 року щорічно укладав ліцензійні (субліцензійні) договори про надання права на ретрансляцію каналів телебачення з наступними суб'єктами господарювання, що володіли правами на ретрансляцію найбільш популярних каналів телебачення України:
- ТОВ "Старлайт Діджитал",
- ТОВ "1+1 Інтернет",
- ТОВ "Національний контент центр",
- ТОВ "Медіа Група Україна".
6.3. Істотною умовою всіх договорів був розмір винагороди, що переглядався Медіагрупами щорічно, перед укладанням чергового договору на наступний рік. Так само, всі без виключення договори з Медіагрупами включали умову про односторонню дострокову відмову від договору, яка застосовувалась незалежно від наявності порушень умов договору.
6.4. Наприкінці 2020 року позивач уклав річні договори з Медіагрупами, які мали діяти у 2021 році.
6.5. Однак, 5, 1, 2 і 19 березня 2021 року ТОВ "Мережа Ланет" отримала від 4-х Медіагруп повідомлення про односторонню відмову від договорів з посиланням на відповідні умови договорів, що дозволяли дострокове розірвання договорів без зазначення причин.
6.6. ТОВ "Мережа Ланет" звернулося до АМК із заявою від 06.04.2021 № 05-0604/21 (далі - Заява) про порушення чотирма провідними Медіагрупами України - "1+1 Media", "Медіа Група Україна", "StarLightMedia" та "Inter Media Group" (далі - Медіагрупи) законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді вчинення дій, які полягають в обмеженні можливості здійснення позивачем діяльності з розповсюдження програм, які в підсумку призвели до одночасного одностороннього розірвання Медіагрупами ліцензійних договорів з позивачем.
6.7. З огляду на подання Заяви без додержання вимог, викладених у пункті 18 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Комітету від 29 червня 1998 року № 169-р; зі змінами) (далі - Правила розгляду справ), і перешкоджання цього розгляду Заяви державний уповноважений Комітету листом від 30.04.2021 № 130-26.13/01-6825 залишив Заяву без руху.
6.8. ТОВ "Мережа Ланет" листом від 27.05.2021 № 01-2705/21 (вх. Комітету від 28.05.2021 № 8-01/798-кі) надало відповідь на зазначений лист про залишення Заяви без руху.
6.9. У зв'язку з не усуненням ТОВ "Мережа Ланет" недоліків заяви листом від 04.06.2021 № 130-26.13/01-8522 Комітет залишив заяву без розгляду, про що повідомив ТОВ "Мережа Ланет".
6.10. Заявник звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про визнання протиправним і скасування рішення від 04.06.2021 № 130-26.13/01-8522. Позов було задоволено (справа № 910/13222/21).
6.11. Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 28.04.2023 № 09/69-р розгляд Заяви зупинено до вирішення органом Комітету пов'язаного з нею іншого питання, а саме дослідження становища Медіагруп на ринку телевізійного мовлення (далі - Дослідження), про що повідомлено ТОВ "Мережа Ланет" листом Комітету від 28.04.2023 № 130-26.13/09-2840.
6.12. Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 25.07.2024 № 03/186-р поновлено розгляд Заяви у зв'язку із завершенням Дослідження.
6.13. Листом від 25.07.2024 № 130-26.13/03-7256е Комітет повідомив Заявника про відмову в розгляді Заяви з огляду на невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
6.14. ТОВ "Мережа Ланет" з обставинами, викладеними у Листі від 25.07.2024 № 130-26.13/03-7256е не погодилося та звернулося до суду із позовом про визнання та скасування рішення АМК, викладеного у формі листа.
6.15. В обґрунтування заявленого позову ТОВ "Мережа Ланет" посилається, зокрема, на наступне:
- позивачем подана заява про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у формі зловживання монопольним становищем Медіагрупами передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-ІІІ. Зокрема, в заяві позивача стверджується, що Медіагрупи, які займають монопольне становище на ринку прав на ретрансляцію телеканалів, користуючись (зловживаючи) монопольним становищем, відсутністю можливостей для придбання рівноцінних (за глядацьким рейтингом) телеканалів, розірвали в односторонньому порядку договори з позивачем, чим завдали йому істотних майнових збитків, створило загрозу для усунення позивача з ринку програмних послуг;
- загальний строк розгляду заяви позивача АМК становить більше 3-х років;
- під час розгляду заяви позивача АМК проведено дослідження ринкового становища Медіагруп, за результатами якого встановлено, що: Медіагрупи в односторонньому порядку, достроково розірвали договори на право ретрансляції телеканалів; Медіагрупи займали монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на ретрансляцію телеканалів; частка Медіагруп на відповідному ринку становила 100 %; провайдери, зокрема, позивач, не мали можливості для придбання рівноцінних (за глядацьким рейтингом) телеканалів з інших джерел (відсутність альтернативних джерел придбання товару); позивачу завдані істотні майнові збитки внаслідок розірвання з ним ліцензійних договорів;
- незважаючи на встановлені вище обставини, АМК дійшов висновку про відсутність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Медіагруп;
- позивач вважає, що висновок відповідача "про відсутність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях медіагруп" повністю не відповідає фактичним обставинам, встановленим під час розгляду справи в суді.
6.16. Відповідач проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, наголошував, що оскаржуване рішення (лист) прийнято в межах наданих Комітету повноважень та з урахуванням чинного на момент прийняття законодавства. Свої доводи відповідач виклав у письмовому відзиві та надавши усні пояснення, безпосередньо в судових засіданнях.
6.17. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
6.18. За висновками місцевого господарського суду, ТОВ "Мережа Ланет" не доведено підстав для визнання недійсним та скасування рішення АМК, викладеного у формі листа від 25.07.2024 № 130-26.13/03-7256е про відмову в розгляді справи за заявою ТОВ "Мережа Ланет" про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним становищем медіагрупами "1+1 Media", "Медіа Група Україна", "StarLightMedia" та "Inter Media Group" (вх. № Комітету 8-01/109-АМ від 07.04.2021).
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.4. Причиною звернення до суду є наявність / відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення АМК, викладеного у формі листа від 25.07.2024 № 130-26.13/03-7256е про відмову в розгляді справи за заявою ТОВ "Мережа Ланет" про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним становищем медіагрупами "1+1 Media", "Медіа Група Україна", "StarLightMedia" та "Inter Media Group".
8.5. Верховний Суд виходить з того що, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
8.6. Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель;
6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
8.7. Відповідно до статті 13 Закону № 2210-ІІІ зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
8.8. Частиною другою статті 13 Закону № 2210-ІІІ передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
8.9. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина третя статті 13 Закону № 2210-ІІІ).
8.10. Верховний Суд, з огляду на матеріально-правовий аспект спірних правовідносин та в контексті доводів касаційної скарги звертає увагу на висновки, висловлені Верховним Судом у постановах:
- від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19 такого змісту:
"У застосуванні відповідної статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб'єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті";
- від 11.06.2019 у справі № 907/162/17 такого змісту:
" …правомірні дії, навіть якщо вони ущемлюють права споживачів, не свідчать про наявність порушення антимонопольно-конкурентного законодавства";
- від 07.06.2022 у справі № 910/3603/21 такого змісту:
"Верховний Суд під час оцінки доводів сторін також враховує виключні повноваження органів АМК України щодо встановлення наявності/відсутності в діях суб'єктів господарювання ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оцінки та кваліфікації цих дій/бездіяльності/рішення, повноваження проводити розслідування за цими заявами і справами, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції".
8.11. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, що:
- відповідно до пункту 1.8.2 листа від 25.07.2024 № 130-26.13/03-7256е, за результатами оцінки ринкового становища Медіагруп у межах заявлених ТОВ "Мережа Ланет" вимог, з огляду на зібрану в межах дослідження інформацію вбачається, що Медіагрупи мають ознаки таких, що в період з січня 2019 року по червень 2021 року займали монопольне становище на ринку надання прав на ретрансляцію телеканалів у межах держави Україна;
- з огляду на те, що товарні межі ринку утворюють права на ретрансляцію Телеканалів, сукупна частка Медіагруп (4 суб'єкти господарювання) на визначеному ринку складає 100%, тобто перевищує 70%. Відтак, згідно матеріалів справи фактичні дані підтверджують, що Медіагрупи в період з січня 2019 року по червень 2021 року займали монопольне становище на ринку надання прав на ретрансляцію Телеканалів у межах держави України. В свою чергу, факт зайняття монопольного (домінуючого) становища Медіагрупами сторонами не заперечується;
- позивач як на порушення Медіагрупами законодавства про захист економічної конкуренції, наводив про безпідставне дострокове розірвання договорів;
- порушення ТОВ "Мережа Ланет" умов договорів з Медіагрупами, а також переддоговірна поведінка ТОВ "Мережа Ланет" у сукупності, за повідомленням окремих Медіагруп, спричинило припинення з ТОВ "Мережа Ланет" договірних відносин. Тобто, дії Медіагрупи щодо дострокового розірвання договорів з ТОВ "Мережа Ланет" вчинялися з урахуванням неналежного виконання останнім зобов'язань за ліцензійними договорами, а не через зловживання Медіагрупами монопольним (домінуючим) становищем;
- доказів зловживання Медіагрупами монопольним (домінуючим) становищем матеріали справи не містять, а Комітет у листі 25.07.2024 № 130-26.13/03-7256е обґрунтовано повідомив про відмову в розгляду справи, посилаючись на абз. 1 п. 20 Правил розгляду справи.
8.12. З урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, відмова АМК в розгляді справи, оформлена листом (а не розпорядженням), по своїй суті є рішенням АМК, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку.
8.13. Верховний Суд виходить з того, що ні нормами Закону, ані приписами Правил розгляду справ не регламентовано структуру рішення АМК (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 03.02.2022 у справі №910/15183/20).
8.14. Втім, рішення АМК, у тому числі про відмову у розгляді справи, має містити обґрунтування.
8.15. Верховний Суд зазначає, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК про відмову у відкритті справи в контексті застосування статті 13 Закону № 2210-ІІІ, а також пункту 20 Правил розгляду справ має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень. Близький за змістом висновок щодо обґрунтованості рішень АМК, викладено Верховним Судом у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі №908/540/19.
8.16. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ТОВ "Мережа Ланет" не доведено підстав для визнання недійсним та скасування рішення АМК, викладеного у формі листа від 25.07.2024 № 130-26.13/03-7256е про відмову в розгляді справи за заявою ТОВ "Мережа Ланет" про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним становищем медіагрупами "1+1 Media", "Медіа Група Україна", "StarLightMedia" та "Inter Media Group".
8.17. Аргумент скаржника щодо позбавлення скаржника права на ефективний захист Судом відхиляється, адже за результатами розгляду заяви АМК не виявив у діях Медіагруп у вигляді надання провайдерам програмної послуги прав на ретрансляцію у вигляді сформованих пакетів, дострокового розірвання договорів з ТОВ "Мережа Ланет", нав'язуванні невигідних умов співпраці з провайдерами програмної послуги, можливості усунути з ринку конкурентів ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченою частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. А під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позивачем не доведено підстав для визнання недійсним та скасування рішення АМК.
8.18. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Скаржник наводить власне викладення обставин, які, на його думку, мали бути встановлені, що не узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України, оскільки, касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.19. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен обґрунтувати в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
8.20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
8.21. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.22. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій досліджували та оцінювали доводи учасників справи скрізь призму предмету, підстав позову та кола доказування, які входять у такій категорії справ.
8.23. Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у подібних правовідносинах.
8.24. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.
8.25. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.
8.26. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.27. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку доказам наданим сторонами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
8.28. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог відсутні.
8.29. Доводи, викладені у відзиві, беруться до уваги Верховним Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
8.30. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
8.31. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
10. Судові витрати
10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа Ланет" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі № 910/11665/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова