17 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/2102/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» (далі - ТОВ «ППЛ 33-35», відповідач, скаржник)
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 (головуючий - суддя Гут С.Ф.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 (головуюча - суддя Богацька Н.С., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)
у справі за позовом Антимонопольного комітету України (далі - АМК, позивач)
до ТОВ «ППЛ 33-35»
про стягнення 3 200 000 грн та зобов'язання вчинити певні дії.
Предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для повернення зустрічної позовної заяви.
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. АМК звернувся до суду з позовом до ТОВ «ППЛ 33-35» про стягнення 3 200 000 грн штрафу та пені, а також про зобов'язання виконати пункт 6 резолютивної частини рішення АМК від 12.09.2019 № 625-р (припинити порушення).
1.2. Позов мотивований прийняттям АМК 12.09.2019 рішення № 625-р за результатами розгляду матеріалів справи № 143-26.13/97-17 про порушення ТОВ «ППЛ 33-35» законодавства про захист економічної конкуренції, котрим на останнього накладено штраф у сукупному розмірі 1 600 000 грн та зобов'язано припинити порушення. Накладений штраф у передбачені законодавством строки своєчасно та остаточно не сплачено. Поряд із цим, за результатами розгляду справи № 910/16728/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ППЛ 33-35» про оскарження рішення АМК України від 12.09.2019 № 625-р. Відтак, за посиланням позивача, наявні правові підстави для стягнення з ТОВ «ППЛ 33-35» в судовому порядку накладеного штрафу, нарахованої пені (у зв'язку із несвоєчасною сплатою штрафу), а також зобов'язання ТОВ «ППЛ 33-35» припинити порушення.
1.3. ТОВ «ППЛ 33-35» 14.07.2025 звернулося до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить зобов'язати АМК та Міністерство економіки України (далі - Міністерство) прийняти рішення про запровадження державного регулювання ціни реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування Інформаційної системи портового співтовариства.
1.4. В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «ППЛ 33-35» покликається на те, що однією із позовних вимог АМК визначено зобов'язання ТОВ «ППЛ 33-35» виконати пункт 6 резолютивної частини рішення АМК від 12.09.2019 № 625-р, а саме припинити порушення. При цьому, відповідна діяльність ТОВ «ППЛ 33-35» припинена з 01.01.2023. У той же час, як зазначає останній, відповідна вимога не може бути виконана без вчинення Міністерством з АМК дій щодо прийняття відповідного нормативно-правового акта. В силу нормативно-правового регулювання відповідні дії із прийняття рішень про державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень приймається на загальнодержавних ринках Міністерством з АМК.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Господарський суд Одеської області ухвалою від 18.07.2025, яку Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.10.2025 у цій справі залишив без змін, повернув ТОВ «ППЛ 33-35» зустрічну позовну заяву на підставі частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка таку, що подана з порушенням вимог частини другої цієї статті.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ «ППЛ 33-35» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просить, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 про повернення зустрічної позовної заяви, а також постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі №916/2102/25, а справу передати до Господарського суду Одеської області для вирішення питання щодо прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісною позовною заявою для продовження судового розгляду.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі ТОВ «ППЛ 33-35» з посиланням на посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що попередні судові інстанції:
- порушили положення пункту 7 частини першої статті 20, частину шосту статті 175, частини другу та шосту статті 180 ГПК України;
- неправильно застосували приписи Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1995 № 135;
- не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду відносно підсудності спорів, що виникають із правовідносин, що пов'язані із захистом економічної конкуренції, викладених зокрема у постановах від 24.04.2019 у справі №820/2953/18, від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, від 13.11.2019 у справі №640/2475/19 та інших, а також не врахували висновків Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 22.12.2022 у справі №640/26359/21;
- не врахували висновків Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.12.2019 у справі №826/7422/18, що зроблені у судовій справі за участю тих самих сторін (ТОВ «ППЛ 33-35» та АМК), та, на думку скаржника, фактично стосуються тих самих спірних правовідносин між ними, тобто у спорі, що пов'язаний із захистом економічної конкуренції (у тому числі, в розрізі спірних правовідносин у справі №916/2102/25);
- не врахували вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), що на думку скаржника, мало наслідком фактичне позбавленням права на захист порушеного права належним судом.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. АМК та Міністерство у відзивах на касаційну скаргу заперечують проти доводів скаржника та просять оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Верховний Суд ухвалою від 20.11.2025 відкрив касаційне провадження у справі № 916/2102/25 за касаційною скаргою ТОВ «ППЛ 33-35» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6.2. Від ТОВ «ППЛ 33-35» надійшли додаткові пояснення на відзиви АМК та Міністерства, які суд долучає з огляду на статт.ю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
6.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви на підставі частини шостої статті 180 ГПК України та постанова апеляційного суду, якою вказана ухвала залишена без змін.
7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права (див. пункти 4.1 цієї постанови) при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
7.3. Перевіряючи правильність застосування судами норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.
7.4. Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в цьому випадку - норм ГПК України.
7.5. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
7.6. Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
7.7. Пунктом 3 частини другої статті 46 ГПК України визначено, що, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
7.8. Порядок пред'явлення зустрічного позову врегульовано положеннями статті 180 ГПК України.
7.9. Відповідно до статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
7.10. Згідно з вимогами частин першої - шостої вказаної вище статті відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
7.11. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
7.12. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
7.13. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
7.14. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
7.15. Верховний Суд звертає увагу, що висновки про наявність умов за яких зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом неодноразово викладались Верховним Судом та є усталеними у практиці суду касаційної інстанції.
7.16. У пунктах 5.15 - 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
7.17. Також Велика Палата Верховного Суду у пункті 45 постанови від 20.03.2019 у справі №910/2987/18 вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
7.18. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у пунктах 26 - 28 постанови від 27.01.2021 у справі № 908/1688/20 зазначив, що зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або залік, або спростування його частково чи повністю, або розгляд в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.
7.19. Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.
7.20. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:
а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;
б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;
в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним
7.21. З огляду на викладене, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 та постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/3310/21, від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21, від 17.05.2021 у справі № 910/18778/20 тощо.
7.22. Колегія суддів зауважує, що у постанові від 07.08.2023 у справі №909/161/23 Верховний Суд зазначив, що конструкція частини другої статті 180 ГПК України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у цьому випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
7.23. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди, зокрема, виходили з відсутні правових підстав для прийняття зустрічного позовну до спільного розгляду з первісним позовом, у зв'язку із відсутністю взаємопов'язаності. Також суди застосовуючи частину шосту статті 180 ГПК України зазначили, що заявлена вимога не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
7.24. Верховний Суд виходить з того, що суд першої інстанції повернув відповідачу зустрічну позовну заяву на підставі частини шостої статті 180 ГПК України, тобто через відсутність взаємопов'язаності позовів, а не на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.
7.25. Отже, ключовим у цьому випадку є саме встановлення судами чи є обидва позови взаємопов'язаними і чи є їх спільний розгляд доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
7.26. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, зазначив про очевидну відмінність предметів заявлених позовних вимог. Предметом первісного позову у цій справі є матеріально правова вимога про стягнення з відповідача штрафу та пені, а також про зобов'язання останнього виконати пункт 6 резолютивної частини рішення АМК, а саме припинити порушення. Первісний позов спрямований на захист економічної конкуренції шляхом зобов'язання суб'єкта господарювання припинити зловживання домінуючим становищем. При цьому предметом зустрічного позову є вимога про зобов'язання АМК та Міністерство прийняти рішення про запровадження державного регулювання ціни реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС (Інформаційної системи портового співтовариства). Тобто, зустрічний позов фактично має на меті зобов'язати органи державної влади ухвалити певні акти, що визначали б правила ціноутворення чи методику розрахунку тарифів.
7.27. За висновками апеляційного господарського суду, задоволення зустрічного позову не може виключити задоволення первісного позову, а виконання рішення АМК не залежить від ухвалення будь-яких додаткових актів органів державної влади. Натомість, зустрічний позов не стосується обов'язків відповідача, як суб'єкта господарювання, і не спрямований проти позивача у первісному спорі. Його предметом є вимога про зобов'язання органів державної влади прийняти рішення про запровадження державного регулювання, що будь-якому разі не належить до господарської юрисдикції.
7.28. Верховний Суд зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 14 ГПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 13 ГПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)].
7.29. В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «ППЛ 33-35» посилається на те, що однією із позовних вимог АМК визначено зобов'язання ТОВ «ППЛ 33-35» виконати пункт 6 резолютивної частини рішення АМК від 12.09.2019 № 625-р, а саме припинити порушення, при цьому, відповідна діяльність ТОВ «ППЛ 33-35» припинена з 01.01.2023, у той же час, як зазначає останній, відповідна вимога не може бути виконана без вчинення Міністерством з АМК дій щодо прийняття відповідного нормативно-правового акта. В силу нормативно-правового регулювання відповідні дії із прийняття рішень про державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень приймається на загальнодержавних ринках Міністерством з АМК.
7.30. Колегія суддів зазначає, що обов'язок припинити порушення виникає безпосередньо зі статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та з рішення АМК, яким таке порушення встановлено та покладено відповідні обов'язки. Зміст цього обов'язку полягає у зміні поведінки суб'єкта господарювання на ринку та усуненні дій, що порушують конкуренцію.
7.31. Таким чином, задоволення зустрічного позову не може вплинути на виконання первісного позову, оскільки реалізація вимог останнього не ставиться у залежність від ухвалення додаткових рішень державних органів. Зустрічний позов не стосується прав та обов'язків відповідача у первісному спорі, а його предмет не спрямований на усунення чи заперечення вимог АМК. У зв'язку з цим задоволення одного позову не може виключити або обмежити задоволення іншого.
7.32. Задоволення зустрічного позову не впливає на правовий статус відповідача у первісному спорі та не змінює зміст його зобов'язань перед позивачем. Взаємозв'язок між позовами відсутній: первісний позов спрямований на захист економічної конкуренції шляхом виконання відповідачем конкретних обов'язків, покладених рішенням АМК. Тоді як зустрічний позов фактично адресований органам державної влади та стосується ухвалення ними регулюючих актів.
7.33. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що між первісним і зустрічним позовами відсутній взаємозв'язок у розумінні статті 180 ГПК України, а також про відсутність підстав для їх спільного розгляду позовів, виходячи з реальної мети, якої прагне досягнути позивач, а також із необхідності забезпечити ефективний розгляд справи.
7.34. Щодо висновків судів про підсудність, колегія суддів зауважує, що у цьому випадку ключовим і достатнім для повернення зустрічного позову є відсутність взаємопов'язаності і доцільності спільного розгляду (див. пункт 7.11 цієї постанови) з первісним позовом, що передбачено частиною шостою статті 180 ГПК України, що суди й встановили. При цьому питання порушення правил підсудності та можливі правові наслідки для сторін регулюються іншими нормами ГПК України, зокрема пунктом 1 частини першої статті 175.
7.35. Відповідно до частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
7.36. Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі «Волчлі проти Франції», ТОВ «Фріда» проти України»).
7.37. Аналіз наведеного свідчить про те, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
7.38. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення є нічим іншим ніж проявом правового пуризму.
7.39. Верховний Суд виходить з того, що питання підсудності з огляду на правову конструкцію частини шостої статті 180 ГПК України, не впливає на висновок щодо належності / неналежності господарській юрисдикції у цій справі при відсутності як взаємопов'язаності позовів, так і доцільності їх спільного розгляду. Відсутність взаємопов'язаності між первісним та зустрічним позовами і виключає доцільність спільного розгляду та є підставою для повернення зустрічної позовної заяви.
7.40. Відтак, посилання суддів на те, що заявлена у зустрічному позові вимога не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, так само як і міркування щодо юрисдикції суду, не можуть розцінюватися як обставини, що спростовують законність і обґрунтованість судових рішень, оскільки не впливають на встановлений судами визначальний критерій - відсутність взаємопов'язаності позовів і не доцільності їх спільного розгляду.
7.41. Щодо посилання скаржника на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо підсудності спорів, викладених зокрема у постановах від 24.04.2019 у справі №820/2953/18, від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, від 13.11.2019 у справі №640/2475/19, висновків Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 22.12.2022 у справі №640/26359/21 та від 26.12.2019 у справі №826/7422/18 (зроблені у судовій справі за участю тих самих сторін (ТОВ «ППЛ 33-35» та АМК)), колегія суддів зазначає про їх нерелевантність, оскільки у означених скаржником справах розглядалося питання оскарження рішень та дій АМК, тобто перевірка правомірності вже ухвалених актів антимонопольного органу у межах конкретної справи. Натомість у цій справі зустрічний позов відповідача спрямований не на перегляд рішення АМК, не на перевірку його висновків у конкретній справі, а на зобов'язання АМК та Міністерство прийняти рішення про запровадження державного регулювання ціни реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування Інформаційної системи портового співтовариства.
7.42. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
7.43. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
7.44. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу ТОВ «ППЛ 33-35» слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі №916/2102/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов