15 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13055/23
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С., Волковицька Н. О., Дроботова Т. Б., Зуєв В. А., Мачульський Г. М., Міщенко І. С., Могил С. К., Рогач Л. І., Случ О. В., Чумак Ю. Я.,
перевіривши наявність підстав розгляду Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 (колегія суддів: Шапран В. В., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" (далі - ТОВ "ВКТС", позивач) звернулося з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", відповідач), у якому просило заборонити відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствам, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагонів (за наведеним переліком), у зв'язку з їх курсуванням шляхами загального користування залізницями України у навантаженому стані та зобов'язати відповідача видалити з Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного строку (дати) експлуатації вагонів і привести дані щодо цих вагонів у відповідність до параметрів, визначених у технічних рішеннях.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття Міністерством інфраструктури України наказу від 30.11.2021 № 647 "Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів" (далі - наказ № 647) відповідач не допускає вагони позивача для їх використання на шляхах загального користування у навантаженому стані.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 позовні вимоги задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ № 647 набрав законної сили 01.01.2022 і в ньому прямо не встановлено застосування його положень зі зворотною силою, а тому він не поширюється на спірні правовідносини щодо граничного строку (дати) експлуатації залізничних вантажних вагонів на коліях загального користування. Оскільки відповідно до виданих позивачеві технічних рішень строк служби належних йому вагонів продовжено до 2029 - 2032 років, у відповідача не було правових підстав для зміни строку їх використання з посиланням на наказ № 647.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 скасовано та ухвалено нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд з посиланням на постанову Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 910/3992/23, зазначив, що позовні вимоги не можуть бути задоволені за жодних умов, адже перша сформульована узагальнено, спрямована на втручання у поточну діяльність залізниці, яка може не допускати вагони позивача з багатьох причин, а не тільки через закінчення граничних строків експлуатації. Натомість, друга вимога є намаганням ототожнити граничний строк експлуатації вагонів зі строком продовження експлуатації, які не є рівнозначними й одне одного не підміняють, так як граничний строк експлуатації вантажних вагонів технічними рішеннями не встановлюється.
26.11.2025 Верховний Суд постановив ухвалу про передачу цієї справи на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
За змістом частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Підставою передачі справи № 910/13055/23 на розгляд палати колегія суддів визначила необхідність відступити від висновків, викладених судовою палатою у справі № 910/3992/23, оскільки такі висновки набули ознак неузгодженості, необґрунтованості та помилковості, оскільки не враховують, що:
- чинне законодавство України не забороняє власникам ще придатного вагонного парку використовувати його понад нормативний строк у разі, якщо він відповідає вимогам технічних регламентів;
- процедура продовження строку експлуатації вантажних вагонів після проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій може бути запроваджена виключно шляхом внесення змін до законів України;
- можливість запровадження Кабінетом Міністрів України будь-яких обмежень чи заборон у здійсненні господарської діяльності чинними законами не передбачено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025 у справі № 910/13055/23 визначено склад суду: Краснов Є. В. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С., Волковицька Н. О., Дроботова Т. Б., Зуєв В. А., Мачульський Г. М., Міщенко І. С., Могил С. К., Рогач Л. І., Случ О. В., Чумак Ю. Я.
Перевіривши наявність підстав для розгляду Судовою палатою касаційної скарги Суд доходить висновку про відсутність підстав для прийняття її до свого розгляду з огляду на наступне.
Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частинами першою-п'ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що:
1. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
2. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
4. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
5. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 910/13055/23 надійшла до Касаційного господарського суду 06.01.2025 та, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена 13.01.2025.
Ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2025 було відкрито касаційне провадження та призначено перегляд постанови у відкритому судовому засіданні 12.03.2025.
Ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 квітня 2025 року було постановлено про передачу справи № 910/13055/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду (у справі № 910/3992/23) у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04.06.2025 повернула справу № 910/13055/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду зазначивши, що прийняття постанови у справі № 910/3992/23 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, тобто в межах однієї юрисдикції, виключає можливість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а питання відступу від висновків, викладених в ній має розглядатися судовою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до частини першої статті 302 ГПК України
Ухвалою від 30.07.2025 колегія суддів Касаційного господарського суду повторно передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення наступної виключної правової проблеми: 1) Чи може держава, опікуючись необхідністю забезпечення безпеки та/або охорони навколишнього середовища, покладати тягар несення витрат на таке забезпечення та/або охорону на добросовісні підприємства приватного сектору? 2) Чи може такий тягар полягати не у покладенні обов'язку сплачувати певні податки чи збори, а у скороченні строків використання підприємствами приватного сектору власного придатного для експлуатації майна, що позбавило їх законних очікувань щодо такого використання? 3) Чи можливе таке скорочення строків використання майна за умови, якщо державою не передбачено попереднє відшкодування збитків постраждалих осіб, примусовий викуп майна для державних потреб чи подібні заходи?
Велика Палата Верховного Суду своєю ухвалою від 03.09.2025 з посиланням на відсутність процесуальної можливості щодо прийняття справи (оскільки повторна передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у разі якщо вона попередньо поверталася на розгляд колегії касаційного суду, незалежно від обґрунтування підстав такої передачі, прямо суперечить положенням частини шостої статті 303 ГПК України) повернула справу № 910/3992/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвалою від 26.11.2025 колегія суддів Касаційного господарського суду передала справу № 910/13055/23 на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Обґрунтовуючи підстави передачі колегія суддів врахувала клопотання позивача, який зазначив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 640/4396/22 позов Об'єднання підприємств "Укрметалургпром" до Міністерства інфраструктури України задоволено: визнано протиправним та нечинним наказ Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 "Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів". В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 640/4396/22 залишено без змін.
З огляду на викладене колегія суддів зазначила, що з часу ухвалення Судовою палатою 12.09.2024 постанови у справі № 910/3992/23 щодо застосування наказу № 647 відбулись певні зміни правового регулювання, зважаючи на скасування нормативно-правового акту судовим рішенням у справі № 640/4396/22, що унеможливлює подальше застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 910/3992/23.
Отже вказана обставина є підставою для відступу від висновків, викладених Судовою палатою у справі № 910/3992/23, оскільки такі висновки набули ознак неузгодженості, необґрунтованості та помилковості, оскільки не враховують, що:
- чинне законодавство України не забороняє власникам ще придатного вагонного парку використовувати його понад нормативний строк у разі, якщо він відповідає вимогам технічних регламентів;
- процедура продовження строку експлуатації вантажних вагонів після проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій може бути запроваджена виключно шляхом внесення змін до законів України;
- можливість запровадження Кабінетом Міністрів України будь-яких обмежень чи заборон у здійсненні господарської діяльності чинними законами не передбачено.
Водночас, розглянувши зазначені матеріали Судова палата наголошує на наступному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 дійшла висновку про те, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
Отже, необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
За своїми предметом та підставами позову, змістом спірних правовідносин справи № 910/3992/23 та № 910/13055/23 є подібними.
Судова палата розглядаючи справу № 910/3992/23 сформувала ряд правових висновків щодо застосування правових норм від яких пропонує відступити колегія суддів. Водночас підставою відступу зазначено фактично обставини пов'язані з рішенням у справі № 640/4396/22 від 19.05.2025, яке залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 та яким визнано протиправним та нечинним наказ Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 "Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів".
Зазначене судове рішення набрало законної сили 28.10.2025.
При цьому спірні правовідносини у справі, яка передана для розгляду Судовою палатою виникли задовго до зазначеної дати.
Так провадження у справі № 910/13055/23 було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКТС» до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якій позивач просив заборонити АТ «Укрзалізниця» та/або його структурним підрозділам та/або підприємствами, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагону № 52815750 з 31.12.2025 у зв'язку з його курсуванням шляхами загального користування залізницями України у навантаженому стані; зобов'язати АТ «Укрзалізниця» видалити з Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного строку (дати) експлуатації вагона № 52815750 і привести дані щодо цього вагону у відповідність до параметрів, визначених у технічному рішенні № 4701 від 18.08.2020 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва 18.01.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" було задоволено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 було задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/13055/23 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" відмовити повністю.
Касаційна скарга була подана 06.01.2025, а касаційне провадження відкрито 03.02.2025.
Таким чином, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду судами першої та апеляційної інстанції, а також відкриття касаційного провадження їх нормативно-правове регулювання було аналогічним, не змінювалось та повністю відповідало застосуванню норм права, яке було застосовано Верховним Судом у справі № 910/3992/23.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
В такий спосіб, визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства інфраструктури України від 30.11.2021 № 647 "Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів" створює правові наслідки наперед з 28.10.2025 коли його норми не підлягають застосуванню та не змінює правового регулювання відносин які виникли до цього.
Судова палата зазначає також, що справа з фактично ідентичними предметом позову, підставами позовних вимог вже була предметом її розгляду, доводи, якими обґрунтовано підстави передачі були викладені як у відповідній ухвалі, так і в окремій думці суддів, які є у складі колегії, яка ініціювала її передачу на розгляд палати в цей раз, а отже були предметом розгляду судовою палатою, а також враховує неодноразове повернення цієї справи на розгляд колегії суддів Великою Палатою Верховного Суду, відсутність істотних змін у законодавстві щодо спірних правовідносин на час їх виникнення та розгляду.
З огляду на викладене Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи вважає, що колегією суддів не обґрунтовано мотиви необхідності відступу від правової позиції та висновків, викладених Судовою палатою у справі № 910/3992/23 з урахуванням критеріїв, які напрацьовані у практиці Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду
Справу № 910/13055/23 разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКТС» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі № 910/13055/23 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Н. О. Багай
Суддя І. С. Берднік
Суддя Н. О. Волковицька
Суддя Т. Б. Дроботова
Суддя В. А. Зуєв
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя І. С. Міщенко
Суддя С. К. Могил
Суддя Л. І. Рогач
Суддя О. В. Случ
Суддя Ю. Я. Чумак
Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України ухвалу оформив суддя Зуєв В. А.
З окремим думками суддів Краснова Є.В., Рогач Л.І., Мачульського Г.М.