12 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/468/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г. О. - головуюча, Кондратова І. Д., Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Херсонобленерго"
на рішення Господарського суду Одеської області (Щавинська Ю. М.)
від 19.05.2025
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Діброва Г. І., Принцевська Н. М., Поліщук Л. В.)
від 10.11.2025 (повний текст складений 10.11.2025)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Тата Груп"
до Акціонерного товариства "Херсонобленерго"
про стягнення 128 112,80 грн,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Тата Груп" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 128 112,80 грн, з яких: основний борг у сумі 96 000 грн, 3% річних у сумі 7 148,72 грн, та інфляційні втрати у сумі 24 964,08 грн.
2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Тата Груп" основний борг у сумі 96 000,00 грн, 3% річних у сумі 1 000,00 грн, інфляційні втрати у сумі 24 964,08 грн, судовий збір у сумі 3 027,63 грн. Відмовлено у задоволенні решти позову.
3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/468/25 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції, а його резолютивну частину наступним чином:
- позовні вимоги задовольнити частково;
- стягнути з Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Тата Груп" основний борг у сумі 96 000 грн, 3% річних у сумі 7 132,93 грн, інфляційні втрати у сумі 24 964,08 грн, судовий збір у сумі 3 027,63 грн;
- відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Тата Груп" до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення з Акціонерного товариства "Херсонобленерго" 3% річних у сумі 15,79 грн;
- в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/468/25 залишити без змін;
- стягнути з Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Тата Груп" судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 1000 грн.
4. 01 грудня 2025 року Скаржник, із використанням підсистеми "Електронний суд", подав касаційну скаргу на вищезазначені рішення, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025, а справу №916/468/25 направити на новий розгляд до суду першої інстанції;
- відстрочити оплату судового збору до ухвалення судом рішення.
5. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
6. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 12 ГПК України).
7. Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
8. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
9. За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розрахунку на місяць становить 3028 грн.
10. Предметом позову в цій справі є стягнення 128 112,80 грн що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2025 рік (100 х 3028,00 грн = 302 800,00 грн).
11. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
12. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на Скаржника.
13. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних, обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки інакше принцип правової визначеності буде порушено.
14. У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
15. При цьому, варто враховувати, що використання судом касаційної інстанції оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.
16. У тексті касаційної скарги обґрунтовуючи можливість касаційного оскарження судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Скаржник посилається на підпункти "а", "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
17. В обгрунтування підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що йому було відмовлено у проведенні експертизи, у зв'язку з тим, що дана справа розглядадась за правилами
спрощеного позовного провадження, у якому відсутня стадія підготовчого засідання, що виключає призначення експертизи. На думку Скаржника, фундаментальне значення у вирішенні цього спору полягає в тому, що у справах такої категорії обсяг засобів доказування, визначений статтею 73 ГПК України, звужений порівняно із засобами доказування при розгляді справ за правилами загального позовного провадження.
18. При цьому, Скаржник не навів обґрунтувань, які б свідчили, що при перегляді оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції підлягає усуненню невизначеність на нормативному рівні правових питань, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (з урахуванням кількісного та якісного критеріїв) або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права.
19. Таким чином, Суд дійшов висновку про те, що Скаржник аргументовано не довів наявність у справі № 916/468/25 випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
20. Зазначення у касаційній скарзі загальної вказівки на те, що Скаржник позбавлений можливості оскаржити таке рішення саме внаслідок процесуальної малозначності справи без належного обґрунтування є недостатнім для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень згідно з підпунктом "б" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
21. Надаючи оцінку "винятковості справи", суд досліджує мотиви, відповідно до яких сам учасник справи вважає справу такою, що має для нього виняткове значення. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. При цьому термін "винятковий" означає ознаку предмета або явища, що полягає в її особливості, надзвичайності, виокремлення із загального правила.
22. З огляду на вищезазначене, Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги в цій частині обмежуються загальними вказівками, що проведення експертизи в частини встановлення підпису особи на видатковій накладній, впливатиме на подальше стягнення зі скаржника коштів за товар або послуги.
23. Крім того, Скаржник не довів, яке виняткове значення для нього матиме стягнення спірної суми в розмірі 128 112,80 грн.
24. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст постанови суду апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів її законність лише тому, що Скаржник вважає постанову незаконною. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для Скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
25. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
26. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
27. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France", заява №21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежена перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
28. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі №916/468/25, оскільки вони не підлягають касаційному оскарженню.
29. Оскільки Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про відстрочення оплати судового збору, яке викладене у прохальній частині касаційної скарги, не розглядається.
Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі №916/468/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді І. Кондратова
Н. Губенко