Іменем України
16 грудня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/941/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нутрімін Україна»
юридична та поштова адреса: вул. Княгині Ольги, буд. 100/б, кв. 52, м. Львів, 79053, код 43053946
до відповідача: Фермерського господарства “Фортуна-Агро-V»
вул. Успенська, буд. 58, м. Носівка, Чернігівська область, 17100, код 43125418
про стягнення 977481,67 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
18.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Нутрімін Україна» надійшов позов до суду про стягнення з Фермерського господарства “Фортуна-Агро-V» 977481,67 грн, з яких 800622,96 грн боргу, 14617,59 грн 3% річних, 40875,85 грн інфляційних втрат та 121365,27 грн пені.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем договірних зобов?язань за Договором поставки №06/23 від 04.05.2023 в частині оплати вартості поставленого товару.
Крім того позивачем заявлено до стягнення 40000,00 грн за надання правової допомоги.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/941/25, підготовче засідання призначено на 28.10.2025, 12:30; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 22.09.2025, 15:14, 15:10, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
Ухвалою суду від 09.10.2025 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з відрядженням судді Демидової М.О. підготовче засідання у справі №927/941/25, призначене на 28.10.2025, 12:30, відбудеться 30.10.2025, 12:30 (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 09.10.2025, 14:37, 14:33, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2025 заяву позивача про участь у підготовчому засіданні 30.10.2025 у режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено; призначено проведення підготовчого засідання 30.10.2025, 12:30 у справі №927/941/25 за участю представника позивача в режимі відеоконференції.
У підготовчому засіданні 30.10.2025 прийняв участь повноважний представник позивача. Відповідач у підготовче засідання 30.10.2025 не прибув, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву поданий не був.
Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
У підготовчому засіданні 30.10.2025 суд протокольно закрив підготовче провадження у справі № 927/941/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.11.2025, 13:30 (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 31.10.2025, 00:20, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
14.11.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов від 13.11.2025, у якому відповідач зазначає про те, що після отримання позовної заяви сторонами проведено звірку розрахунків та складено Акт від 19.09.2025, за яким сума основного боргу відповідача становить 800670,96 грн, яка сплачена відповідачем, що підтверджується фільтрованою випискою за період з 01.01.2025 по 13.11.2025. Стосовно заявлених до стягнення 14617,59 грн 3% річних, 40875,85 грн інфляційних втрат та 121365,27 грн пені відповідач заперечує з огляду на їх неправильний розрахунок та просить суд відмовити у їх стягненні. З метою врегулювання спору та укладення мирової угоди відповідач просив суд надати час для переговорів з позивачем. Щодо стягнення 40000,00 грн витрат на правничу допомогу відповідач заперечує, просить їх зменшити до 10000,00 грн. Також відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату для вирішення питання укладення мирової угоди.
У судовому засіданні 18.11.2025 прийняв участь повноважні представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 18.11.2025 судом оголошено перерву до 09.12.2025, 12:45.
Ухвалою суду від 24.11.2025 задоволено клопотання відповідача та призначено проведення судового засідання 09.12.2025, 12:45 у справі №927/941/25 за участю представника відповідача у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 09.12.2025 прийняв участь повноважний представник позивача. Відповідач у судове засідання 09.12.2025 не прибув, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 09.12.2025 позивач усно повідомив про повне погашення відповідачем суми основної заборгованості, проте у матеріалах справи докази цього відсутні, у зв?язку з чим судом позивача зобов?язано до наступного судового засідання надати суду банківські документи щодо погашення відповідачем заборгованості з відповідними письмовими поясненнями.
У судовому засіданні 09.12.2025 судом оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 16.12.2025, 14:00, про що відповідача повідомлено ухвалою суду від 09.12.2025 (ухвала суду доставлена відповідачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 09.12.2025, 18:55, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа).
15.12.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій позивач зазначив про те, що у позовній заяві позивачем зазначено суму основної заборгованості в розмірі 800622,96 грн. Фактична сума заборгованості на день подання позову становила 800670,96 грн. Після відкриття провадження у справі дана заборгованість погашена відповідачем 30.10.2025 у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №1232 від 30.10.2025 на суму 500000,00 грн та №1908 від 30.10.2025 на суму 300670,96 грн, копії яких додано позивачем до матеріалів справи. За доводами позивача заборгованість в частині нарахувань пені, інфляційних страт та 3% річних відповідачем не погашена, тому ці суми нарахувань позивач просить стягнути у повному обсязі.
16.12.2025 від відповідача на електронну пошту суду надійшла заява, підписана ЕЦП, про перенесення слухання справи на іншу дату у зв?язку з непередбачуваними обставинами та виробничою необхідністю, що унеможливлює прийняти участь у судовому засіданні.
Сторони у судове засідання 16.12.2025 не прибули, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заява позивача від 15.12.2025 з доданими до неї документами прийнята судом до розгляду.
Щодо заяви відповідача про перенесення слухання справи суд зазначає, що виходячи з приписів ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України та п. 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи направлення документів до суду має відбуватись або у паперовому вигляді засобами поштового зв'язку, або в електронній формі за допомогою ЄСІТС, та не передбачає направлення відповідних документів через електронну пошту. Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, однак направив до суду заяву в електронній формі не за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, а використав для цього власну електронну пошту. При цьому у паперовому вигляді така заява від відповідача до суду не надходила. Таким чином, відповідачем не дотримано порядку подання документів в електронній формі, а тому заява відповідача про перенесення слухання справи залишається без розгляду.
Щодо поданого відповідачем відзиву суд зазначає таке.
Ухвала суду від 22.09.2025 про відкриття провадження у справі, у якій встановлено судом відповідачу процесуальний строк подання відзиву, направлена йому до його електронного кабінету в ЄСІТС та отримана ним 22.09.2025, 15:14, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
Отже, відповідач мав право подати відзив на позов в строк до 07.10.2025 включно.
Відзив на позов подано відповідачем через систему “Електронний суд» 13.11.2025 (надійшов до суду 14.11.2025), тобто з пропуском встановленого судом строку.
За приписами ст. 118, ч. 1,2,5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано заяви про поновлення чи продовження пропущеного строку для подання відзиву із зазначенням поважних причин його пропуску суду, а тому поданий відповідачем відзив суд залишає без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
04.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нутрімін Україна» (постачальник) та Фермерським господарством «Фортуна-Агро-V» (покупець) був укладений Договір поставки № 06/23 (далі - Договір №06/23), за п. 1.1., 1.2. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю визначений Договором товар, а покупець зобов?язується приймати товар та здійснювати його оплату на умовах визначених Договором. Кількість, ціна та найменування товару, що підлягає поставці, його сорти, групи, підгрупи, види, марки, типи, номенклатура визначаються у рахунках, видаткових накладних, товаро супровідних документах які є невід'ємною частиною договору.
За умовами п. 2.1.-2.4., 2.6. Договору №06/23 товар поставляється партіями на умовах EXW - склад постачальника (або інше місце визначене постачальником додатково) відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.
Датою поставки вважається дата підписання відповідної видаткової накладної покупцем чи уповноваженою ним особою або товарно-транспортної накладної покупцем або перевізником що засвідчує факт прийняття товару покупцем.
Постачальник виставляє (надає) покупцю відповідний рахунок на оплату партії товару. Рахунок може надаватись покупцю факсимільним чи поштовим зв'язком (рекомендованим листом), електронною поштою.
Товар, що є предметом поставки за Договором, відвантажується постачальником покупцю відповідно до домовленостей, але не пізніше 10 днів з моменту узгодження сторонами замовлення на товар.
Право власності та всі ризики на товар переходять від постачальника до покупця у момент поставки товару (партії товару), що підтверджується підписами у видатковій накладній або у товарно-транспортній накладній.
Згідно з п. 3.1.-3.5. Договору №06/23 покупець оплачує товар за цінами постачальника, зазначеними у рахунку.
Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов договору згідно видаткових накладних, які є невід ємною частиною цього договору.
Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника вказаний у Договорі.
Покупець здійснює оплату за товар на підставі виставленого рахунку (рахунків) впродовж 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Оплата за товар здійснюється у національній валюті України в порядку безготівкових розрахунків відповідно з діючими нормативно-правовими актами України. При перерахуванні грошових коштів у платіжному дорученні покупцем обов?язково зазначаються у призначенні платежу: номер і дата Договору, дата та номер рахунку за яким здійснюється оплата.
Відповідно до п. 7.1., 7.7., 7.8. Договору №06/23 у випадку порушення своїх зобов?язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов?язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання.
У випадку прострочення оплати покупцем за отриманий товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов?язань за Договором.
Згідно з п. 9.1. Договору №06/23 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов?язань сторонами, в тому числі фінансових. Якщо за 20 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік.
На виконання умов Договору №06/23 позивачем протягом серпня 2023 року - січня 2025 року відповідачу поставлено товар на загальну суму 5467691,71 грн за видатковими накладними, а саме: №128 від 05.05.2023 на суму 401971,25 грн; №157 від 05.05.2025 на суму 164000,00 грн; №182 від 27.06.2025 на суму 20355,00 грн; №276 від 18.09.2023 на суму 409102,50 грн; №278 від 19.09.2023 на суму 164000,00 грн; № 340 від 03.11.2023 на суму 84812,50 грн; №347 від 13.11.2023 на суму 67850,00 грн; №366 від 08.12.2023 на суму 428935,00 грн; №367 від 08.12.2023 на суму 202500,00 грн; №72 від 29.02.2024 на суму 202500,00 грн; №92 від 21.03.2024 на суму 40475,00 грн; №105 від 28.03.2024 на суму 99163,75 грн; №118 від 05.04.2024 на суму 87021,25 грн; №119 від 05.04.2024 на суму 20355,00 грн; №165 від 23.05.2024 на суму 69000,00 грн; №167 від 24.05.2024 на суму 115000,00 грн; № 176 від 04.06.2024 на суму 72855,00 грн; № 186 від 12.06.2024 на суму 304150,00 грн; № 243 від 26.07.2024 на суму 24000,00 грн; № 245 від 26.07.2024 на суму 91000,00 грн; № 259 від 07.08.2024 на суму 279865,00 грн; № 325 від 27.09.2024 на суму 240000,00 грн; № 331 від 02.10.2024 на суму 182004,00 грн; № 332 від 02.10.2024 на суму 120000,00 грн; № 356 від 21.10.2024 на суму 40500,00 грн; № 354 від 23.10.2024 на суму 416808,46 грн; № 384 від 08.11.2024 на суму 135702,00 грн; № 401 від 21.11.2024 на суму 75720,00 грн; № 430 від 06.12.2024 на суму 192000,00 грн; № 441 від 12.12.2024 на суму 140850,00 грн; № 464 від 27.12.2024 на суму 174000,00 грн; № 8 від 08.01.2025 на суму 174000,00 грн; № 37 від 20.01.2025 на суму 227196,00 грн (а.с. 11-43).
Як зазначає позивач, на відміну від всіх вищезазначених видаткових накладних, підписаних у двосторонньому порядку сторонами, видаткова накладна № 37 від 20.01.2025 відповідачем (покупцем) підписана не була. Додатковим доказом отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 37 від 20.01.2025 на суму 227196,00 грн є податкова накладна №43 від 20.01.2025, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.46-48).
За доводами позивача відповідачем здійснено оплату за вищезазначеними видатковими накладними на загальну суму 4667068,75 грн, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи копію фільтрованої виписки за період з 01.07.2022 по 12.09.2025 (а.с.44-45).
Як зазначив позивач у позовній заяві, з урахуванням здійснених відповідачем оплат частково неоплаченою є видаткова накладна № 430 від 06.12.2024 на суму 192000,00 гривень, заборгованість за якою становить 83954,00 гривень, а також відповідачем повністю не оплачено видаткові накладні № 441 від 12.12.2024 на суму 140850,00 грн; № 464 від 27.12.2024 на суму 174000,00 грн; № 8 від 08.01.2025 на суму 174000,00 грн; № 37 від 20.01.2025 на суму 227196,00 грн.
На дату звернення з даним позовом до суду за Договором № 06/23 позивачем заявлено до стягнення з відповідача 800622,96 грн боргу, 14617,59 грн 3% річних, 40875,85 грн інфляційних втрат та 121365,27 грн пені, згідно з доданими розрахунками (а.с.49-52).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову, виходячи з такого.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Щодо стягнення заборгованості суд зазначає таке.
Суд установив факт укладення сторонами Договору поставки № 06/23 від 04.05.2023, на виконання умов якого позивачем поставлено відповідачу товар за переліченими вище видатковими накладними на загальну суму 5467691,71 грн.
Вищезазначені видаткові накладні підписані сторонами у двосторонньому порядку.
Видаткова накладна № 37 від 20.01.2025 на суму 227196,00 грн відповідачем (покупцем) не підписана. На підтвердження факту отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 37 від 20.01.2025 на суму 227196,00 грн позивачем надано податкову накладну №43 від 20.01.2025, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Факт поставки товару за наведеними видатковими накладними відповідачем не спростовано та не заперечено.
Відповідно до п. 3.4. Договору №06/23 покупець здійснює оплату за товар на підставі виставленого рахунку (рахунків) впродовж 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Матеріали справи не містять доказів надання (направлення) позивачем (постачальником) відповідачу (покупцю) рахунків на оплату поставленого товару, проте відсутність доказів надання рахунків відповідачу, не змінює обов'язок і строк виконання такого грошового зобов'язання.
Разом з тим судом враховано, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер.
Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а значить не звільняє від обов'язку оплатити поставлений товар.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19.
За доводами позивача, викладеними у позові, відповідачем сплачено 4667068,75 грн за вищезазначеними видатковими накладними, частково несплаченою є видаткова накладна № 430 від 06.12.2024 на суму 192000,00 грн, заборгованість за якою становить 83954,00 грн, а також відповідачем повністю не оплачено видаткові накладні № 441 від 12.12.2024 на суму 140850,00 грн; № 464 від 27.12.2024 на суму 174000,00 грн; № 8 від 08.01.2025 на суму 174000,00 грн; № 37 від 20.01.2025 на суму 227196,00 грн. Фактична сума заборгованості за Договором №06/23 на день подання позову становила 800670,96 грн.
Після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі заборгованість у розмірі 800670,96 грн погашена відповідачем 30.10.2025 у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №1232 від 30.10.2025 на суму 500000,00 грн та №1908 від 30.10.2025 на суму 300670,96 грн, призначення платежу: за премікс для бройл, згідно Договору поставки №06/23 від 04.05.2023, копії яких додано позивачем до матеріалів справи.
Оплата відповідачем заборгованості у розмірі 800670,96 грн підтверджується позивачем.
Враховуючи факт здійсненої відповідачем 800670,96 грн основної заборгованості, суд доходить висновку про те, що спір між сторонами в частині стягнення з відповідача 800670,96 грн основної заборгованості за Договором поставки №06/23 від 04.05.2023 врегульовано, предмет спору в частині стягнення 800670,96 грн основного боргу відсутній.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин провадження у справі в частині стягнення з відповідача 800670,96 грн основної заборгованості за Договором підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає таке.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 14617,59 грн 3% річних та 40875,85 грн інфляційних втрат.
Позивач підтримав позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат та просив стягнути заявлені суми у повному обсязі.
Згідно з п. 7.1. Договору №06/23 у випадку порушення своїх зобов?язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов?язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
За наданими розрахунками 3% річних та інфляційних втрат позивачем заявлено до стягнення 14617,59 грн 3% річних та 40875,85 грн інфляційних втрат, а саме (а.с. 50, 51):
- 1711,28 грн 3% річних та 5148,80 грн інфляційних втрат за період прострочення з 07.01.2025 по 11.09.2025, нараховані на суму боргу 83954,00 грн за видатковою накладною № 430 від 06.12.2024;
- 2789,99 грн 3% річних та 8805,93 грн інфляційних втрат за період прострочення з 14.01.2025 по 11.09.2025, нараховані на суму боргу 140850,00 грн за видатковою накладною № 441 від 12.12.2024;
- 3246,41 грн 3% річних та 8686,23 грн інфляційних втрат за період прострочення з 28.01.2025 по 11.09.2025, нараховані на суму боргу 174000,00 грн за видатковою накладною № 464 від 27.12.2024;
- 3060,49 грн 3% річних та 8686,23 грн за період прострочення з 10.02.2025 по 11.09.2025, нараховані на суму боргу 174000,00 грн за видатковою накладною № 8 від 08.01.2025;
- 3809,42 грн 3% річних та 9448,66 грн інфляційних втрат за період прострочення з 20.01.2025 по 11.09.2025, нараховані на суму боргу 227196,00 грн за видатковою накладною № 37 від 20.01.2025.
Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем сплати вартості поставленого товару за Договором №06/23, тому перевіривши розрахунок 3% річних позивача суд дійшов висновку про правомірність нарахування 14617,59 грн 3% річних за вищезазначеними видатковими накладними.
Оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат неправильно зазначено сукупний індекс інфляції у спірних періодах, за перерахунком суду розмір інфляційних втрат за період прострочення з 07.01.2025 по 11.09.2025 на суму боргу 83954,00 грн за видатковою накладною № 430 від 06.12.2024 становить 5070,39 грн (сукупний індекс інфляції 106,039% замість 106,252%); за період прострочення з 14.01.2025 по 11.09.2025 на суму боргу 140850,00 грн за видатковою накладною № 441 від 12.12.2024 - 8506,62 грн (сукупний індекс інфляції 106,039% замість 106,253%); за період прострочення з 28.01.2025 по 11.09.2025 на суму боргу 174000,00 грн за видатковою накладною № 464 від 27.12.2024 - 8320,86 грн (сукупний індекс інфляції 104,782% замість 104,992%); за період прострочення з 10.02.2025 по 11.09.2025 на суму боргу 174000,00 грн за видатковою накладною № 8 від 08.01.2025 - 8320,86 грн (сукупний індекс інфляції 104,782% замість 104,992%); за період прострочення з 20.01.2025 по 11.09.2025 на суму боргу 227196,00 грн за видатковою накладною № 37 від 20.01.2025 - 9448,66 грн в межах заявлених позовних вимог (сукупний індекс інфляції 104,782% замість 104,159%).
Всього підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі інфляційні втрати у загальній сумі 39667,39 грн.
Щодо стягнення пені суд зазначає таке.
За наданим розрахунком пені позивачем заявлено до стягнення 121365,27 грн пені, нараховану на підставі п. 7.7. Договору №06/23, а саме (а.с. 52):
- 12556,29 грн пені за період прострочення з 07.01.2025 по 06.07.2025, нараховані на суму боргу 83954,00 грн за видатковою накладною № 430 від 06.12.2024;
- 21173,80 пені за період прострочення з 14.01.2025 по 13.07.2025, нараховані на суму боргу 140850,00 грн за видатковою накладною № 441 від 12.12.2024;
- 26386,02 грн пені за період прострочення з 28.01.2025 по 27.07.2025, нараховані на суму боргу 174000,00 грн за видатковою накладною № 464 від 27.12.2024;
- 26509,96 грн пені за період прострочення з 10.02.2025 по 09.08.2025, нараховані на суму боргу 174000,00 грн за видатковою накладною № 8 від 08.01.2025;
- 34739,20 грн пені за період прострочення з 20.02.2025 по 19.08.2025, нараховані на суму боргу 227196,00 грн за видатковою накладною № 37 від 20.01.2025.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони в пункті 7.7. Договору №06/23 погодили, що у випадку прострочення оплати покупцем за отриманий товар, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати.
Здійснивши перевірку наданого розрахунку пені суд, дійшов висновку про те, що наданий позивачем розрахунок пені є правильним, а, відтак, позовні вимоги в частині стягнення 121365,27 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
Частинами 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 14617,59 грн 3% річних, 39667,39 грн інфляційних втрат та 121365,27 грн пені. Позов в частині стягнення 800670,96 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В решті позову відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем при зверненні до суду при ціні позову 977481,67 грн сплачено 14662,23 грн судового збору платіжною інструкцією № 3106 від 12.09.2025.
Натомість розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду з цим позовом виходячи з ціни позову становить 14332,06 грн, і підлягає розподілу за результатами розгляду даної справи.
Сума надлишково сплаченого судового збору становить 330,17 грн.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на те, що заявлений позов є обґрунтованим, основна заборгованість сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, за рахунок відповідача позивачу відшкодовуються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 14332,06 грн.
Суд зауважує, що у зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 330,17 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає таке.
Виходячи з приписів ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема, як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин 2, 3 статті 126 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
У прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача 40000,00 грн витрат на надання правової допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано Договір на надання правової допомоги від 08.09.2025, попередній розрахунок витрат на правову допомогу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №252 від 30.08.2002, видане на ім?я адвоката Гуліна Ю.О.
Відповідно до п. 1.1., 2.1., 3.1., 4.1. Договору на надання правової допомоги від 08.09.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нутрімін Україна» (замовник) та адвокатом Гуліним Ю.О., замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу останньому в обсязі, що передбачений умовами даного договору, а замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити надані послуги.
Адвокат бере на себе виконання наступної правової роботи: підготувати позовну заяву для подачі в Господарський суд Чернігівської області про стягнення з ФГ «Фортуна-Агро-V» суми заборгованості; подати позовну заяву в Господарський суд Чернігівської області про стягнення з ФГ «Фортуна-Агро-V» суми заборгованості; представити інтереси замовника в судових засіданнях в Господарському суді Чернігівської області по справі за позовом замовника до ФГ «Фортуна-Агро-V» про стягнення суми заборгованості.
Замовник зобов'язується, зокрема, оплачувати послуги адвоката, на умовах Договору.
Здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом приймання наданих послуг.
Акт приймання наданих послуг у матеріалах справи відсутній.
Згідно з п. 5.1., 5.2. Договору на надання правової допомоги від 08.09.2025 за надані адвокатом послуги, замовник сплачує винагороду в розмірі 40000,00 гривень без ПДВ. В разі зміни обсягу наданих послуг остаточна сума винагороди визначається сторонами та зазначається в акті приймання наданих послуг.
Розрахунки за наданні послуги здійснюються замовником не пізніше 25 днів з дня підписання акту приймання наданих послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвоката.
Договір укладений на строк до 31.12.2026 та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 6.4. Договору на надання правової допомоги від 08.09.2025).
Договором на надання правової допомоги від 08.09.2025 визначено фіксований розмір винагороди адвоката в розмірі 40000,00 гривень без ПДВ (п.5.1. договору).
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Станом на дату прийняття рішення у даній справі кінцевих документів щодо витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано, тому у рішенні судом питання щодо їх стягнення не вирішується.
Таким чином, на момент ухвалення судового рішення у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі №927/941/25 в частині стягнення з відповідача 800670,96 грн основної заборгованості за Договором поставки №06/23 від 04.05.2023.
3. Стягнути з Фермерського господарства “Фортуна-Агро-V» (вул. Успенська, буд. 58, м. Носівка, Чернігівська область, 17100, код 43125418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нутрімін Україна» (юридична та поштова адреса: вул. Княгині Ольги, буд. 100/б, кв. 52, м. Львів, 79053, код 43053946) 14617,59 грн 3% річних, 39667,39 грн інфляційних втрат, 121365,27 грн пені, 14332,06 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У решті позову відмовити.
У судовому засіданні 16.12.2025 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2025.
Суддя М.О. Демидова