справа № 619/6358/25
провадження № 2/619/2717/25
Заочне рішення
іменем України
16 грудня 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/6358/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивачка: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
вимоги позивачки: про зміну способу стягнення аліментів.
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 22.10.2025 звернулася до суду з позовом, у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів з неї на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на фіксовану грошову суму у розмірі 1600,00 щомісячно на кожну дитину, починаючи з дати подання позову та до досягнення дітьми повноліття. У обґрунтування позову зазначено, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 31 серпня 2011 року у справі № 2010/2-1816/11, з неї стягуються аліменти на утримання її неповнолітніх дітей у розмірі половини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Рішенням Богодухівського районного суду від 02 серпня 2024 року розмір аліментів було зменшено до 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму. Виконавчий лист за цією справою видано 03 вересня 2024 року і наразі знаходиться на примусовому виконанні в Дергачівському ВДВС Харківського району. У її житті відбулися суттєві зміни, зокрема, погіршився стан її здоров'я, у 2025 році вона проходила амбулаторне та стаціонарне лікування, і за результатами поставлено діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія II ступеня, синдром хребтової артерії, шийно-грудний радикулопатичний синдром та інші серйозні захворювання, що обмежують мою працездатність і супроводжуються головними болями, запамороченнями, хронічною втомою. Крім того, її дохід є нестабільним і низьким: з грудня 2024 року вона працює оператором АЗС в ТОВ «Спіка Рітейл» і отримує близько 5125,00 грн на місяць після сплати податків, з яких 1/3 суми йде на аліменти. У результаті на її особисті потреби залишається лише 3417,00 грн, що є мінімумом для існування. Крім того, вона має на утриманні ще одну малолітню дитину, що також ускладнює її фінансове становище і спроможність виконувати зобов'язання щодо аліментів.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом 27.10.2025 було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки та 06.11.2025 отримано відповідь.
Ухвалою суду від 10.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.12.2025.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву, у якій вона просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, яке отримала особисто 22.11.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідачка не з'явилась в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачка не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.10.2025 по справі № 753/5643/23 зауважує, що:
у статті 192 СК України визначені ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника;
конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків;
застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність;
принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Водночас, частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Так, рішенням Богодухівського районного суду Харківської області по справі №613/927/24 від 02.08.2024 зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлені рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 31 серпня 2011 року (справа №2010/2-1816/11), до 1/3 частини усіх видів заробітку відповідачки щомісячно до досягнення дітьми повноліття (а.с. 3-5).
Обґрунтовуючи позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів та стягнення у твердій грошовій сумі по 1600,00 грн на кожну дитину, позивачка посилається на погіршення стану здоров'я та те, що її дохід є нестабільним та низьким, а також на те, що вона має на утриманні ще одну малолітню дитину.
З наданих позивачкою до суду довідок вбачається, що вона працює у ТОВ «СПІКА РІТЕЙЛ» оператором ЗС та має дохід за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 у сумі 25004,15 грн, а за період з 21.12.2024 по 28.02.2025 у сумі 17004,15 грн (а.с. 10-11).
За відомостями наданої позивачкою виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 3244 та випискою з медичної картки хворого денного стаціонару, у ОСОБА_1 діагностовано: дисциркуляторну енцефалопатію ІІ ступеня, синдром хребтової артерії з вестибулярними порушеннями, шийно-грудний радикулопатичний синдром, лікворно-венозну дисциркуляцію, вестибуло-атактичний синдром. Стан здоров'я характеризується як стійкий, середнього ступеня тяжкості, та супроводжується головними болями, запамороченням, хронічною втомою, порушенням координації, періодичною втратою працездатності (а.с. 8-9).
Відповідно до свідоцтва про народження позивачка має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, із наданих медичних документів не вбачається встановлення інвалідності, втрати працездатності чи обмеження можливості здійснення трудової діяльності, а відтак вони самі по собі не свідчать про неможливість виконання аліментного обов'язку у визначеному розмірі.
Крім того, посилання позивачки на наявність на її утриманні малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначена обставина була врахована при ухваленні Богодухівським районним судом Харківської області рішення по справі № 613/927/24 від 02.08.2024 та була предметом судової оцінки, а відтак не свідчить про зміну обставин, які унеможливлюють сплату аліментів у визначеному судом розмірі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено наявності нових істотних обставин, які виникли після ухвалення рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2024 року у справі № 613/927/24 та могли б бути підставою для зміни способу стягнення аліментів.
До того ж, право на звернення з позовом про зміну способу стягнення аліментів, що визначений рішенням суду, надано одержувачу аліментів, а не платнику.
Крім того, суд виходить із принципу пріоритетності прав та найкращих інтересів дитини, закріпленого у статтях 7, 141, 180, 182 Сімейного кодексу України, відповідно до яких утримання дітей є безумовним обов'язком батьків, а визначення розміру та способу стягнення аліментів має забезпечувати стабільний та достатній рівень матеріального забезпечення неповнолітніх. Запропонована позивачкою зміна способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі фактично призвела б до зменшення обсягу утримання дітей та покладення негативних наслідків її матеріальних труднощів на дітей, що є неприпустимим.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Надіслати учасникам справи копію судового рішення протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Позивачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І. М. Нечипоренко