Справа № 307/4764/25
Провадження № 3/307/1713/25
17 грудня 2025 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Чопик В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 340951 від 23.11.2025 року вбачається, що 23.11.2025 року близько 01 год. 10 хв. прикордонним нарядом "Контрольний пост" на напрямку № 254 прикордонного знаку в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області) на відстані 400 метрів від лінії державного кордону, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , спільно ще з одним громадянином України, при спробі незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, групою осіб, чим порушив вимоги ст. 9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Разом з матеріалами справи до канцелярії Тячівського районного суду Закарпатської області надійшла заява особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 просить розгляд справи проводити без його участі.
Розглянувши дану справу вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, виходячи з наступного.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 23 листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено на контрольному блок пості в межах 254 прикордонного знака.
З письмових пояснень інспектора прикордонної служби 2 категорії відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_2 від 23.11.2025 року вбачається, що 23 листопада 2025 року близько 22 год. 30 хв. перебуваючи у прикордонному наряді «Контрольний Пост» на напрямку 254 прикордонного знаку, на відстані 400 метрів від державного кордону, були виявлені мешканці Львівської та Волинської області в ході перевірки яких спрацював профіль ризику, №3 2025 01 (спроба незаконного перетину кордону), які прямуючи через прикордонний наряд «Контрольний Пост» в межах прикордонної смуги, намагалися уникнути свого виявлення, в ході перевірки документів та поверхневої перевірки було виявлено - закордонний паспорт, поліетиленові пакети, монокль, термозігріюваючі плівки, пакети, іноземну валюту. Своїми діями громадяни України вчинили підготовку до незаконного перетину державного кордону з України до Румунії, чим порушили вимоги ст. 9 ст. 12 Закону України "Про Державний кордон України" від 01.11.1991 року, тобто вчинили правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Разом з тим, з довідки офіцера (оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового) відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу ОСОБА_3 щодо проведення опитування 2-х громадян України від 23.11.2025 року вбачається, що 23.11.2025 року близько 01 год. 00 хв. за допомогою рейсового т/з сполученням "Хуст - Івано-Франківськ" вказані двоє громадян України вирушили до м. Тячів.
При цьому, ні з протоколу про адміністративне правопорушення, ні з письмових пояснень ОСОБА_2 , а ні з довідки щодо проведення опитування двох громадян України не можливого встановити в який саме спосіб вказана особа здійснювала таку спробу та взагалі чи мала місце така спроба.
Аналізуючи в сукупності пояснення інспектора відділу прикордонної служби ОСОБА_2 , протокол про адміністративне правопорушення, слід констатувати, що з цих пояснень можливо встановити місце виявлення ОСОБА_1 , а саме місце розміщення «Контрольного посту», що на в'їзді в м. Тячів. Під час розгляду справи встановлено, що вказаний «Контрольний пост» розташований на автодорозі Н-09 міжрегіонального значення, що починається в м. Мукачів, проходить через місто Тячів та закінчується в м. Львів. Саме ж по собі, існування у ОСОБА_1 наміру незаконно перетнути кордон, які не визначені у часі та способі такого виїзду, не може свідчити про вчинення спроби перетину державного кордону затриманою особою.
Посадовою особою, яка складала протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, обставин щодо місця затримання вказаної особи, яке знаходиться на дорозі міжрегіонального значення не враховано, хоч такі як встановлено під час розгляду справи, були основними доводами наявності у ОСОБА_1 умислу на спробу незаконного перетину кордону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 245 КУпА завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 251 та ст. 252 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст.204-1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб. Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 340951 від 23.11.2025 року та долучені до нього матеріали справи, вважаю, що спроба перетину ОСОБА_1 будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, не доведена оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчать про спробу перетину ним кордону. Будь-яких інших доказів, які б надавали можливість стверджувати про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
З контекстного аналізу зазначених вимог закону випливає, що висновки судді щодо оцінки доказів мають вказуватись у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
З урахуванням наведених обставин, вважаю, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду на протязі десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Тячівського
районного суду: В.В. Чопик