Справа № 352/2733/25
Провадження № 3/352/1101/25
15 грудня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Струтинський Р. Р., розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №1 (м.Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 522298 від 24.11.2025, зазначено, що 17.11.2025 о 11 год 00 хв в с. Драгомирчани, вул. Вербова, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Iveco, номерний знак НОМЕР_1 , перед початком обгону не переконався в тому, що жоден із водіїв транспортних засобів які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем TESLA, номерний знак НОМЕР_2 , який в цей час розпочав маневр обгону. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
ОСОБА_1 в суді свою вину у вчиненому заперечив, пояснив, що жодного удару чи зіткнення він не відчув, на його автомобілі відсутні будь-які пошкодження. Через декілька днів після зазначеної у протоколі події його викликали працівники поліції у відділок та сказали йому, що він був учасником ДТП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про закриття провадження у даній справі, виходячи з наступного.
Згідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід'ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного проступку.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших об'єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Таким чином, диспозиція ст.124 КУпАП передбачає, що внаслідок порушення вимог ПДР України учасниками дорожнього руху мають бути пошкоджені два і більше транспортних засобів або дорожнє обладнання чи інше майно.
Відповідно до п. 4 розділу ІХ Інструкції на схемі місця ДТП графично зображуються та фіксуються такі об'єкти: 1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП; 2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; 3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; 4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; 5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання грунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання грунту; 6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; 7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; 8) ширина тротуарів, узбіччя; 9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; 10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; 11) розташування дорожньої розмітки; 12) розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювания дорожнього руху: 13) розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.
Як убачається з матеріалів справи, схема місця ДТП не містить точного місця пригоди із зазначенням прив'язки, траєкторії руху транспортних засобів, також на зворотній сторінці схеми вказано, що механічні пошкодження отримав транспортний засіб марки TESLA, та учасник ДТП- один, натомість у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, тобто незрозуміло які саме транспортні засоби пошкоджені.
Слід зазначити, що схема ДТП є невід'ємною частиною протоколу про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, оскільки це ключовий доказ, що фіксує обставини події на місці (розташування ТЗ, сліди, пошкодження) і підтверджує їх, без належно оформленої схеми ДТП неможливо встановити обставини, наявність події й складу адмінправопорушення.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 у справі « Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі « Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroplu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
За таких обставин вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю складу і події правопорушення підлягає до закриття.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 247 ч.1 п. 1, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу і події правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором, у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ