"11" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3967/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗУРРО ФІНАНС» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 545905,18 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Використовуючи систему “Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю “АЗУРРО ФІНАНС» (надалі - ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС», Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Відповідач) 545905,18 грн заборгованості, з яких 200000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 245905,18 грн строкової заборгованості за процентами та 100000,00 грн строкової заборгованості за штрафами та пенею.
Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено порушення Фізичною-особою підприємцем Бондарчук Інною Георгієвою взятих на себе за укладеним 22.02.2022 кредитним договором № 2202/01 зобов'язань в частині своєчасного та остаточного повернення наданих кредитних коштів.
При цьому поручителем за належне виконання зобов'язань Фізичної-особи підприємця Бондарчук Інни Георгіївни виступила ОСОБА_1 за укладеним 22.02.2022 договором поруки.
У той же час, Фізичною-особою підприємцем Бондарчук Інною Георгіївною припинено діяльність фізичної особи-підприємця із внесенням запису до відповідного реєстру.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 позовній заяві ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/3967/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 позовну заяву ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» залишено без руху та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.
10 жовтня 2025 року ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» представлено докази на виконання приписів ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 прийнято позовну заяву ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3967/25, визнано справу малозначною та постановлено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13 листопада 2025 року.
Господарським судом надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі на електронну пошту Бондарчук І.Г., зазначену в укладеному із ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» кредитному договорі.
Також господарським судом розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України задля додаткового повідомлення Бондарчук І.Г. про судове провадження.
Надіслана Бондарчук І.Г. на зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі адресу ухвала про відкриття провадження у справі повернулась неврученою.
31 жовтня 2025 року ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» звернулось із заявою про розгляд справи за відсутності представника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2025 відкладено розгляд справи на 11 грудня 2025 року.
Господарським судом надіслано копію ухвали від 13.11.2025 на електронну пошту Бондарчук І.Г., зазначену в укладеному із ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» кредитному договорі.
Також господарським судом розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України задля додаткового повідомлення Бондарчук І.Г. про судове провадження.
Надіслана Бондарчук І.Г. на зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі адресу ухвала від 13.11.2025 повернулась неврученою.
У призначене на 11.12.2025 судове засідання представники сторін не з'явились.
В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований у ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов'язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.
Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі № 910/15120/20.
Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронного кабінету ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останнє належним чином повідомлено про судове провадження та призначені засідання, відтак неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи.
Окрім того, як зазначалось, ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» представлено заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).
Приписами частини 8 статті 176 ГПК України встановлено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно ж до частини 3 статті 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
При цьому частина 3 статті 11 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачає, що суддя при здійсненні судочинства має доступ до інформації Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, необхідному для ідентифікації учасників судового процесу.
Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 із змінами, для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України “Про поштовий зв'язок», цих Правил.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України», “Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003).
Ухвали Господарського суду Одеської області надсилались на адресу Бондарчук І.Г., зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі, проте отримання їх Відповідачем залежить від суб'єктивної поведінки останньої, відтак надіслана кореспонденція суду вважається врученою належним чином, а Відповідач - обізнаною про судове провадження.
Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Письмового відзиву від Бондарчук І.Г. до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв'язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
11 грудня 2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» представлено до матеріалів справи копію паспорта Бондарчук І.Г., копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номер та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію ФОП Бондарчук І.Г.
Відповідно до представленої довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Бондарчук І.Г. (приватний підприємець) має відповідний розрахунковий рахунок.
22 лютого 2022 року між ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» (Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бондарчук І.Н./РНОКПП НОМЕР_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 2202/01 (Кредитний договір), умови якого передбачають, що сума кредиту - 200000,00 грн; строк дії договору - до 22.02.2025; кількість щомісячних платежів - 36; порядок сплати платежів - щомісяця до 22 числа відповідного місяця включно; сума щомісячного платежу - 9160,78 грн; загальна плата за користування кредитом - 135787,32 грн, з яких 129787,32 грн % за користування, 6000,00 грн сума разової комісії; плата за користування кредитом в середньому за місяць - 3% (5555,56 грн), також визначено розрахункові рахунки Кредитодавця та Позичальника.
Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі вказаному у Договорі на умовах строковості, зворотності, платності (кредит), а Позичальник зобов'язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, передбачених цим Договором (пункт 1.1).
Кредит надається Позичальнику шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок Позичальника (пункт 1.2).
Дата перерахування кредитних коштів на банківських рахунок, вказаний Позичальником, є датою набуття чинності цього Договору (пункт 1.3).
Строк дії Договору вказаний на першій сторінці Договору (пункт 2.1).
Позичальник зобов'язується повернути та здійснити плату за його користування до закінчення строку дії Договору згідно графіку, передбаченого цим Договором, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 2.2).
За користування кредитом Позичальник виплачує Кредитодавцю проценти, зазначені на першій сторінці Договору. Щомісячна плата за користування кредитом нараховується щомісячно у вигляди процентів за кожен місяць користування кредитом (пункт 3.1).
Плата за користування кредитом, вказана в Договорі, нараховується щомісячно та розраховується від загального розміру кредиту. Крім щомісячних процентів, може стягуватися разова комісій вказана в Договорі від загального розміру кредиту. Разова комісія стягується із суми кредиту в момент перерахування кредиту на банківський рахунок Позичальника. Таким чином, у випадку нарахування разової комісії Позичальнику перераховується сума кредиту за вирахуванням суми разової комісії (пункт 3.2).
Загальна вартість кредиту зазначена на першій сторінці Договору. Частка основної суми та процентів в цій фіксованій сумі розраховується Кредитодавцем згідна Умов кредиту зазначені на першій сторінці Договору. Останній платіж коригується виходячи із залишку основної суми та несплачених процентів (пункт 3.3).
Процентна ставка за цим договором є фіксованою. Метод нарахування платежів - ануїтет. У разі, якщо на дату закінчення строку дії договору кредит не було погашено, то строк дії договору продовжується до моменту повної виплати простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом, тілу кредиту, штрафів за несвоєчасну оплату, при цьому відсоткова старка за користування простроченої суми кредиту є фіксованою та складає 36 % річних від простроченої сумі кредиту (пункт 3.4).
У випадку, якщо Кредитодавець при достроковому поверненні кредиту не отримав достатню суму коштів для погашення Заборгованості в повному обсязі за період фактичного користування кредитом, Договір продовжує свою дію на раніше погоджених умовах. При цьому після зарахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитодавця, графік розрахунків коригується, в частині визначення залишку суми кредиту і комісій за користування кредитом (пункт 3.6).
Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України (пункт 5.1).
У разі порушення Позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за цим Договором, він зобов'язується сплатити на користь Кредитодавця штраф. У разі несвоєчасної оплати кожного щомісячного платежу (понад 7 календарних днів) Позичальник оплачує штраф в розмірі 10% під розміру простроченого(-их) щомісячного (-йх) платежу (-їв), У такому разі Позичальник зобов'язаний заплатити на користь Кредитодавця нарахований штраф до завершення дії Договору. Загальна сума штрафу не може бути більшою за 50 відсотків суми кредиту (пункт 5.2).
Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладання Сторонами додаткових угод. Всі зміни, доповнення та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною (пункт 7.1).
Невід'ємною частиною цього Договору є Внутрішні правила надання фінансових послуг ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» (Правила), Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил (пункт 9.3).
Всі питання, не врегульовані даним Договором, регулюються відповідно до чинного законодавства України та Правил (пункт 9.4).
Додатком № 1 до Договору визначено графік сплати коштів Позичальником, а саме:
ДатаПлатіжПогашення%Погашення тіла
122.03.20229 160,766 000,003 160,76
222.04.20229 160,765 905,183 255,58
322.05.20229 160,765 807,513 353,25
422.06.20229 160,765 706,913 453,85
522.07.20229 160,765 603,303 557,46
622.08.20229 160,765 496,573 664,19
722.09.20229 160,765 386,653 774,11
822.10.20229 160,765 273,423 887,33
922.11.20229 160,765 156,804 003,95
1022.12.20229 160,765 036,694 124,07
1122.01.20239 160,764 912,964 247,80
1222.02.20239 160,764 785,534 375,23
1322.03.20239 160,764 654,274 506,49
1422,04.20239 160,764 519,084 641,68
1522.05.20239 160,764 379,834 780,93
1622.06.20239 160,764 236,404 924,36
1722.07.20239 160,764 088,675 072,09
1822.08.20239 160,763 936,515 224,25
1922.09.20239 160,763 779,785 380,98
2022.10.20239 160,763 618,355 542,41
2122.11.20239 160,763 452,085 708,68
2222.12.20239 160,763 280,825 879,94
2322.01.20249 160,763 104,426 056,34
2422,02.20249 160,762 922,736 238,03
2522.03.20249 160,762 735,596 425,17
2622.04.20249 160,762 542,836 617,93
2722.05.20249 160,762 344,296 816,46
2822.06.20249 160,762 139,807 020,96
2922.07.20249 160,761 929,177 231,59
3022.08.20249 160,761712,227 448,54
3122.09.20249 160,761 488,777 671,99
3222.10.20249 160,761 258,617 902,15
3322.11.20249 160,761 021,548 139,22
3422.12.20249 160,76777,378 383,39
3522.01.20259 160,76525,878 634,89
3622.02.20259 160,76266,828 893,94
Представлена копія Кредитного договору разом із Додатком № 1 підписана представниками сторін шляхом накладення 22.02.2022 електронного підпису відповідно до представленої роздруківки сервісу «Вчасно».
Відповідно до представленої платіжної інструкції від 22.02.2022 № 488 ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» перераховано ФОП Бондарчук І.Г. 194000,00 грн на розрахунковий рахунок, вказаний у Кредитному договорі із призначенням платежу «перерахування кредитних коштів згідно КД № 2202/01 від 22.02.2022».
Також 22 лютого 2022 року між Бондарчук І.Г./РНОКПП НОМЕР_1 (Поручитель) та ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» (Кредитодавець) укладено договір поруки № 2202/02, відповідно до пункту 1.1 якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором за виконання всіх грошових зобов'язань ФОП Бондарчук І.Г. (Боржник) у розмірі, що виникли з Кредитного договору № 2202/01 від 22.02.2022 р., укладеного між Боржником та Кредитодавцем (Основний договір).
Відповідно до Основного договору Боржник зобов'язаний повернути Кредитодавцю сплатити всі передбачені Основним договором платежі, зокрема суму кредиту в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень, нуль копійок, та плату за користування кредитом в розмірі 135787,32 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень, тридцять дві копійки, у строк до 22.02.2025 року, а також проценти і штрафи, що можуть бути нараховані згідно умов Основного договору у випадку порушення Боржником своїх зобов'язань (пункт 2.1).
Поручитель ознайомлений з умовами Основного договору повністю їх розуміє та усвідомлює свої зобов'язання за Договором (пункт 2.2).
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у випадку зміни зобов'язання, що спричинює збільшення відповідальності чи інші несприятливі наслідки для Поручителя, без згоди останнього (пункт 5.1).
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє 10 років, але в будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором із урахуванням положень ст. 5 Договору (пункт 7.1).
Представлена копія Договору поруки підписана представниками сторін шляхом накладення 22.02.2022 електронного підпису відповідно до представленої роздруківки сервісу «Вчасно».
11 липня 2025 року ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» складено до Бондарчук І.Г. претензію, в якій посилається на порушення умов Кредитного договору, в частині своєчасного та остаточного повернення коштів, отриманих на підставі Кредитного договору, у зв'язку із чим розмір заборгованості станом на 30.06.2025 становить 545905,15 грн, з яких 200000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 245905,18 грн строкової заборгованості за процентами та 100000,00 грн строкової заборгованості за штрафами та пенею. Пропонує оплатити наявну заборгованість задля уникнення звернення із позовом до суду.
Відповідно до представленого опису вкладення у цінний лист претензію надіслано Бондарчук І.Г. 17 липня 2025 року.
Відповідно до представленого ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» розрахунку кредитної заборгованості за Кредитним Договором за Бондарчук І.Г. обліковується 545905,18 грн заборгованості, з яких 200000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 245905,18 грн строкової заборгованості за процентами, нарахованої упродовж 22.03.2022 - 22.07.2025, та 100000,00 грн строкової заборгованості за штрафами та пенею.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно із частиною 2 статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.
Положеннями частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 викладено позицію стосовно того, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 8 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 викладено позицію стосовно того, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації 14.06.2016 здійснено державну реєстрацію Бондарчук І.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця, а 20.09.2022 - державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.
Частиною 1 статті 52 ЦК України встановлено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність у ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» права на пред'явлення позову до Господарського суду Одеської області, адже адресою реєстрації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є Одеська області, підставою позову визначено порушення останньою взятих на себе зобов'язань із своєчасного та остаточного повернення наданих кредитних коштів за укладеним як фізичною особою-підприємцем Кредитним договором.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» як Позикодавцем/Кредитодавцем та ФОП Бондарчук І.Г. як Позичальником виникли господарські зобов'язання, підставою яких є укладений 22 лютого 2022 року Кредитний договір.
При цьому ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» як Позикодавцем доведено виконання взятих на себе за умовами Кредитного договору зобов'язань та надання грошових коштів ФОП Бондарчук І.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) як Позичальнику у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується дослідженою в описовій частині рішення платіжною інструкцією від 22.02.2022 № 488.
Розрахунковий рахунок, на котрий ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» перераховано кошти визначено безпосередньою Бондарчук І.Г. в укладеному Кредитному договору, а також є аналогічним рахунку, зазначеному у довідці АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Припинення ж Бондарчук І.Г. підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця не звільняє її від виконання зобов'язання за укладеними як фізичною особою-підприємцем правочинами.
У той же час умови Кредитного договору передбачають сплату 6000,00 грн Позичальником як разової комісії за надання кредитних коштів, котрі утримано Позикодавцем в процесі перерахування коштів.
Як зазначалось, умови Кредитного договору передбачають, що сума кредиту - 200000,00 грн; строк дії договору - до 22.02.2025; кількість щомісячних платежів - 36; порядок сплати платежів - щомісяця до 22 числа відповідного місяця включно; сума щомісячного платежу - 9160,78 грн; загальна плата за користування кредитом - 135787,32 грн, з яких 129787,32 грн % за користування, 6000,00 грн сума разової комісії; плата за користування кредитом в середньому за місяць - 3% (5555,56 грн), також визначено розрахункові рахунки Кредитодавця та Позичальника.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи вищевикладене, те, що матеріали справи не містять доказів перерахування ОСОБА_1 в строк до 22.02.2025 200000,00 грн, господарський суд спираючись на приписи статей 525,526,530,610,629,1046,1049 ЦК України та умов Кредитного договору, вважає наявними правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» 200000,00 грн заборгованості за тілом кредиту - основної заборгованості.
У зв'язку із відсутністю своєчасного та остаточного повернення ОСОБА_1 кредитних коштів ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС», окрім заявлених до стягнення 200000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, просить стягнути 245905,18 грн строкової заборгованості за процентами та 100000,00 грн строкової заборгованості за штрафами та пенею.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
Відповідно ж до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:
- припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);
- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);
- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);
- у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).
Умовами дослідженого Кредитного договору передбачено наступне:
Позичальник зобов'язується повернути та здійснити плату за його користування до закінчення строку дії Договору згідно графіку, передбаченого цим Договором, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 2.2).
За користування кредитом Позичальник виплачує Кредитодавцю проценти, зазначені на першій сторінці Договору. Щомісячна плата за користування кредитом нараховується щомісячно у вигляди процентів за кожен місяць користування кредитом (пункт 3.1).
Плата за користування кредитом, вказана в Договорі, нараховується щомісячно та розраховується від загального розміру кредиту. Крім щомісячних процентів, може стягуватися разова комісій вказана в Договорі від загального розміру кредиту. Разова комісія стягується із суми кредиту в момент перерахування кредиту на банківський рахунок Позичальника. Таким чином, у випадку нарахування разової комісії Позичальнику перераховується сума кредиту за вирахуванням суми разової комісії (пункт 3.2).
Загальна вартість кредиту зазначена на першій сторінці Договору. Частка основної суми та процентів в цій фіксованій сумі розраховується Кредитодавцем згідна Умов кредиту зазначені на першій сторінці Договору. Останній платіж коригується виходячи із залишку основної суми та несплачених процентів (пункт 3.3).
Процентна ставка за цим договором є фіксованою. Метод нарахування платежів - ануїтет. У разі, якщо на дату закінчення строку дії договору кредит не було погашено, то строк дії договору продовжується до моменту повної виплати простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом, тілу кредиту, штрафів за несвоєчасну оплату, при цьому відсоткова старка за користування простроченої суми кредиту є фіксованою та складає 36 % річних від простроченої сумі кредиту (пункт 3.4).
Відповідно до 1 аркушу Кредитного договору, а саме розділу Умови кредиту:… загальна плата за користування кредитом - 135787,32 грн, з яких 129787,32 грн % за користування, 6000,00 грн сума разової комісії; строк дії договору - до 22.02.2025.
Аналогічна сума у розмірі 129787,32 грн процентів за користування визначена у Додатку № 1 до Кредитного договору у графі «погашення %» як загальна суму нарахованих процентів за всіма 36 платежами - 129787,32 грн = 6 000,00 + 5 905,18 + 5 807,51 + 5 706,91 + 5 603,30 + 5 496,57 + 5 386,65 + 5 273,42 + 5 156,80 + 5 036,69 + 4 912,96 + 4 785,53 + 4 654,27 + 4 519,08 + 4 379,83 + 4 236,40 + 4 088,67 + 3 936,51 + 3 779,78 + 3 618,35 + 3 452,08 + 3 280,82 + 3 104,42 + 2 922,73 + 2 735,59 + 2 542,83 + 2 344,29 + 2 139,80 + 1 929,17 + 1 712,22 + 1 488,77 + 1 258,61 + 1 021,54 + 777,37 + 525,87 + 266,82.
Поряд із наведеним, відповідно до представленого ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» разом із позовною заявою розрахунку заборгованості за ОСОБА_1 обліковується 245905,18 грн строкової заборгованості за процентами, нарахованої упродовж 22.03.2022 - 22.07.2025.
Як встановлено судом, 22 лютого 2025 року є останнім днем строку дії Кредитного договору, тобто є останнім днем строку, впродовж якого наявні правові підстави для нарахування передбачених Кредитним договором процентів за користування кредитом, відтак відсутні правові підстави для стягнення передбачених Кредитним договором процентів за користування кредитом після 22 лютого 2025 року.
У той же час, оскільки умовами Кредитного договору передбачено як фіксований розмір плати за користування кредитними коштами (проценти), так і сукупний розмір плати за користування кредитом у вигляді фіксованої суми процентів (129787,32 грн).
Відтак, господарський суд доходить до висновку, що укладаючи Кредитний договір Кредитодавцем та Позичальником погоджено сукупний розмір плати за користування кредитом у вигляді фіксованої суми процентів, у зв'язку із чим вважає наявним у ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» права на стягнення строкової заборгованості за процентами виключно в межах погодженої суми (129787,32 грн) та строку дії Кредитного договору (22.02.2022 - 22.02.2025).
При цьому, якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
У той же час, приписами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» 129787,32 грн строкової заборгованості за процентами, тобто в межах погоджених Кредитним договором, в решті заявленої до стягнення заборгованості за процентами суд відмовляє, у зв'язку із відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Так само господарський суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення штрафу у сумі 100000,00 грн на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, адже відповідна заборгованість (неустойка у вигляді штрафу) виникла після оголошення воєнного стану в Україні (котрий станом на дату ухвалення рішення не скасовано), відтак остання підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2025 рік» …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн…
Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Звертаючись із позовом ТОВ “АЗУРРО ФІНАНС» у відповідності до підпункту 2 пункт 2 частини 2 та частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» сплатило до Державного бюджету України 6550,86 грн (1,5% ціни позову * 0,8 - подачу позовної заяви в електронній форм).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, стягненню з ТОВ “КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» на користь ТОВ “УНІТ» підлягає 3957,45 грн витрат зі сплати судового збору/відповідне пропорційне співвідношення у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України - ((200000,00 грн заборгованості за тілом кредиту + 129787,32 грн строкової заборгованості за процентами = 329787,32 грн)* 1,5% * 0,8 = 3957,45 грн).
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗУРРО ФІНАНС» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 545905,18 грн заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗУРРО ФІНАНС» (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 36-Д, прим. 65-з, Код ЄДРПОУ 39080455) 200000/двісті тисяч/грн 00коп. заборгованості за тілом кредиту, 129787/сто двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят сім/грн 32коп. строкової заборгованості за процентами та 3957/три тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім/грн 45коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повне рішення складено 16 грудня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут