ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 925/697/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Яніцького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №925/697/24
За позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет»
про визнання частково недійсним договору та стягнення 93333,34 грн
Представники учасників справи:
від прокуратури: Артем'єва А.М.;
від позивачів: не з'явились;
від відповідача: Луцюк В.В.
Керівник Золотоніської окружної прокуратури (далі - прокурор) в особі Золотоніської міської ради (далі - позивач 1) та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору та стягнення 93333,34 грн
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами пункту 3.2 договору про закупівлю №262 від 20.12.2023 року, укладеного між позивачем-2 та відповідачем, до ціни договору безпідставно включено суму ПДВ за товар, який не підлягає оподаткуванню, у зв'язку з чим прокурор просить визнати недійсним вищевказаний пункт договору та стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 93333,34 грн, що є сплаченою сумою ПДВ.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.06.2024 відкрито провадження у справі №925/697/24 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2024 матеріали позовної заяви керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та виконавчого комітету Золотоніської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» про визнання частково недійсним договору та стягнення 93333,34 грн з доданими до неї документами передані до Господарського суду міста Києва.
04.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №925/697/24.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи №925/697/24 між суддями, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 прийнято справу №925/697/24 до свого провадження, встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву та призначено підготовче засідання у справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №925/697/24 у задоволенні позовних вимог Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» про визнання частково недійсним договору та стягнення 93333,34 грн відмовлено.
31.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №925/697/24, у якій позивач просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з прокуратури витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 02.09.2025.
26.08.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшли додаткова заява (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить суд покласти витрати відповідача на професійну правничу допомогу на Черкаську обласну прокуратуру, оскільки Золотоніська окружна прокуратура не є окремим органом прокуратури та входить до складу Черкаської обласної прокуратури.
02.09.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури надійшли заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких прокуратура просила суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Відео маркет» повністю або задовольнити її частково, з огляду на те, що характер спору не є складним, сума позовних вимог є не значною, а сам спір не є складним і не містить виключної правової проблеми або фактичної проблематики.
Судове засідання, призначене на 02.09.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат призначено на 30.09.2025.
У судовому засіданні 30.09.2025 прокурор у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу просив відмовити, у свою чергу, представник відповідача вказану заяву просив задовольнити. Представники позивачів у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, враховуючи, що позивачі були належним чином повідомлені про розгляд заяви, суд на місці постановив розгляд заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №927/697/24 проводити за їх відсутності.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №925/697/24 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник відповідача скористався своїм правом на подання таких доказів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
У поданій заяві про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» просить стягнути з Черкаської обласної прокуратури понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн
За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано копії договору про надання правової допомоги №05/08-24 від 05.08.2024 (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» (далі - клієнт, замовник) та Адвокатським бюро «Володимира Луцюка» (далі - адвокатське бюро), звіту від 31.03.2025 по послугам, наданих Адвокатським бюро «Володимира Луцюка» по договору №05/08-24 від 05.08.2024 про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2025, рахунку на оплату №276 від 31.03.2025, платіжної інструкції №82 від 17.04.2025 на суму 30000,00 грн, ордеру на надання правничої допомоги допомоги, серії АІ №1676565 від 08.08.2024 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії КС №7379/10 від 01.03.2019.
За умовами пункту 1.1 договору у відповідності до статті 59 Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати клієнтові правову допомогу, в тому числі представництво інтересів по справі №925/697/24, яка перебуває на розгляді в Господарському суді міста Києва (за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури до ТОВ «Відео маркет»).
Відповідно до пункту 1.2 договору правова допомога клієнту за цим договором включає: аналіз документів, підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву (1 етап), а також у випадку необхідності і інших процесуальних документів та прийняття участі у судових засіданнях (2 етап).
Згідно пункту 2.1 договору адвокатське бюро зобов'язане: проаналізувати позовну заяву та додані до неї документи, законодавство на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, підготувати позицію по справі, узгодити її з клієнтом, а також підготувати проект відзиву на позовну заяву та подати його до суду; здійснювати представництво інтересів клієнта у судовому провадженні у спорі по справі №925/697/24 у господарських судах України усіх інстанцій, включаючи Верховний суд у складі Касаційного господарського суду, з усіма правами, які встановлені учаснику господарського процесу; інформувати клієнта про хід виконання зобов'язань за договором; зберігати адвокатську таємницю; виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором та діючим законодавством України. Адвокатське бюро не надає клієнту гарантій щодо результату надання послуг з представництва інтересів клієнта за цим договором та виконує зобов'язання за договором у відповідності до своєї компетенції, визначеної Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Господарським процесуальним кодексом України, а також іншими діючими нормативно-правовими актами України.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що при здійсненні своїх повноважень та на виконання взятих обов'язків за цим договором адвокатському бюро (адвокату представнику клієнта) надаються наступні повноваження, у т.ч. в порядку доручення від клієнта: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, із заявами до органів державної влади та правоохоронних органів, їх посадових і службових осіб, тощо; представляти інтереси клієнта у господарському суді, судах апеляційної та касаційної інстанцій, пов'язаних з захистом прав та інтересів клієнта; приймати участь (бути представником) у судових засіданнях з правами, які надані представнику діючим законодавством України; застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій здійснюється представництво або надаються інші види правової допомоги; посвідчувати своїм підписом копії документів (у т.ч. тих, які додаються до позовних заяв, інших процесуальних документів); одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; сплачувати від імені клієнта судовий збір та інші платежі, сплата яких необхідна, виходячи із умов цього договору; одержувати від імені клієнта копії рішень, ухвал, постанов та інших документів; користуватись всіма іншими правами, наданими чинним законодавством України як представнику клієнта, цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Господарським процесуальним кодексом України, тощо.
Клієнт зобов'язаний: надати та надавати в подальшому всю інформацію та документи, необхідні для виконання адвокатським бюро зобов'язань за цим договором; сприяти адвокатському бюро у виконанні ним умов цього договору; сплатити за надані послуги в порядку і строки, які встановлені цим договором та/або окремими домовленостями між сторонами. Права клієнта: отримувати кваліфікований правовий захист, своєчасно підготовлені юридичні консультації, проекти претензій, вимог, позовної заяви та інших процесуальних документів; самостійно встановлювати перелік інформації, яка подається адвокатському бюро, при цьому саме клієнт несе весь ризик недостатності такої інформації для надання останнім якісних та компетентних послуг; на будь-якій стадії виконання договору отримувати від адвокатського бюро інформацію про хід виконання доручення, перевіряти хід виконання завдань (шляхом отримання проміжних звітів на запит замовника), не втручаючись у діяльність адвокатського бюро (пункти 2.3, 2.4 договору).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору вартість послуг, які зазначені в 1 етапі робіт пункту 1.2 цього договору, складає 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок). Вартість послуг адвокатського бюро, які зазначені в 2 етапі робіт пункту 1.2. цього договору розраховується за тарифом 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень) (без ПДВ) за 1 (одну) годину надання послуг (підготовки документів, представництво інтересів в суді).
Згідно пункту 3.3 договору до вартості послуг (погодинному тарифу) не входить та додатково оплачуються витрати адвокатського бюро, які здійснюються останнім при наданні послуг замовнику. До вказаних витрат, зокрема, відносяться: сплачені судові та адміністративні збори, оплата послуг третіх осіб (перекладача, нотаріуса, експерта, тощо). Адвокатське бюро, якщо є змога, зобов'язане отримати від клієнта попереднє схвалення витрат. Копії рахунків-фактур або копії інших документів, що підтверджують такі витрати (квитків, тощо) мають додаватись до відповідного звіту адвокатського бюро.
Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2025 року та/або до набрання законної сили рішенням суду по справі №925/697/24, в залежності від того, що настане раніше (пункт 4.3 договору).
31.03.2025 року адвокатським бюро було складено та підписано звіт по послугам, наданих Адвокатським бюро «Володимира Луцюка» по договору №05/08-24 від 05.08.2024 про надання правової допомоги (далі - звіт).
За умовами пункту 1 звіту визначено найменування та суть наданих послуг. Так, І етап надання послуг за договором (розгляд справи №925/697/24 в Господарському суді м. Києва): аналіз документів, отриманих від клієнта по справі №925/697/24; аналіз судової практики та роз'яснень, профільних органів: ІПК Державної податкової служби України, пояснення Міністерства економіки України (щодо державних замовників у сфері оборонних закупівель, тощо); підготовка та подання відзиву від 08.08.2024 на позовну заяву. ІІ етап надання послуг за договором: підготовка та подання до суду інших процесуальних документів по справі: підготовка та подання клопотань про долучення доказів: від 18.10.2024 (долучення адвокатських запитів до прокуратури, Золотоніської міської ради, Державної аудиторської служби (м. Черкаси); від 19.02.2025 (долучення відповідей на адвокатські запити, індивідуальної податкової консультації, наданої ТОВ «Відео маркет» Державною податковою службою України); підготовка заперечень на заяви та пояснення прокуратури: заперечення від 09.09.2024 на заяву прокурора від 12.08.2024 (щодо повноважень ОМС), заперечення від 13.11.2025 на заяву від 08.11.2025 (щодо повноважень прокурора з врахуванням постанови Великої Палати Верховного суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18), заперечення від 11.02.2025 на заяву від 05.02.2025; представництво інтересів ТОВ «Відео маркет» на судових засіданнях по справі №925/697/24: 24.10.2024, 14.11.2024, 21.12.2024, 11.02.2025.
Відповідно до пункту 2 звіту період надання послуг: з 06.08.2024 по 31.03.2025.
Пунктом 3 звіту встановлено, що загальна вартість наданих послуг становить 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ. При цьому другий етап надання послуг розраховано за формулою (п. 3.2): кількість годин (12 годин) х 1500,00 грн (вартість 1 години надання послуг) = 18000,00 грн.
Того ж дня, 31.03.2025 року між ТОВ «Відео маркет» та АБ «Володимира Луцюка» було підписано акт приймання-передачі наданих послуг (далі - акт), за умовами якого, адвокатським бюро були надалі, а замовником були прийняті юридичні послуги (правова допомога), детальний перелік яких зазначено у звіті адвокатського бюро. Загальна вартість наданих послуг становить 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 колійок), без ПДВ. Послуги прийняті в повному обсязі, жодних претензій по якості наданих послуг замовник немає.
Виконуючи власні зобов'язання за договором про надання правової допомоги №05/08-24 від 05.08.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» сплатило на користь Адвокатського бюро «Володимира Луцюка» грошові кошти у розмірі 30000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №82 від 17.04.2025 на суму 30000,00 грн.
З урахуванням наданих доказів, відповідач вказує про понесення витрат у розмірі 30000,00 грн за надану правничу допомогу в межах справи №925/697/24 про визнання частково недійсним договору та стягнення 93333,34 грн, за позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради.
Судом встановлено, що Луцюк Володимир Вікторович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.
При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
У той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат через призму приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує, що включення до складу наданих адвокатом послуг з проведення аналізу документів наданих клієнтом, аналіз законодавчої бази та судової практики в аналогічних спорах, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов'язковою передумовою для складення та написання заяв по суті спору та здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинається послугою «підготовка та подання відзиву».
Водночас, як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг та звіту, значною частиною правової допомоги є підготовка та подання до суду різного роду клопотань про долучення доказів та подання заперечень на пояснення прокурора в контексті повноважень останнього та правомірності звернення до суду.
В контексті означеного слід зауважити, що подання до суду процесуальних клопотань є важливим, але не визначальним елементом правничої допомоги. Судом враховано, що подача таких заяв та клопотань спрямована на уточнення процесуальної та правової позицій сторони, втім їх значення є вторинним у співвідношенні із значенням заяв по суті спору, які містять основні аргументи, способи захисту, підкріплені відповідними доказами, на які сторона покладається для захисту своїх прав та інтересів.
На переконання суду, ефективність правничої допомоги визначається, передусім, якістю формування заяв по суті спору, які виступають основою для оцінки судом матеріально-правової позиції сторін, а тому саме ґрунтовність, системність і правова обґрунтованість таких заяв мають вирішальний вплив на результативність судового розгляду, у той час як процесуальні заяви та клопотання виконують лише допоміжну роль.
Разом з тим, суд наголошує, що надання відповідачем декількох за змістом і суттю подібних заперечень щодо повноважень прокурора та права на звернення до суду з відповідним позовом не може кваліфікуватися як різні, самостійні види юридичних послуг, і суд розглядає такі заперечення, як складову цілісної юридичної позиції відповідача, а відтак їх подання не може збільшувати обсяг наданої правничої допомоги в межах даного спору.
У той же час, суд відхиляє доводи прокуратури з приводу завищеної погодинної ставки у розмірі 1500,00 грн, оскільки стверджуючи про завищення адвокатським бюро ставки за погодинну роботу, прокурор вказує, що середньозважена ставка, яка визначається судами допустимою і помірною коливається в межах 800,00 - 1200,00 грн/год., втім вказуючи про вказаний розмір ставки прокурор не наводить будь-яких судових рішень, де суди приходили подібних висновків, як і не обґрунтовує економічну складову та доцільність визначення ставки погодинної роботи в межах 800,00 - 1200,00 грн/год., а посилання на висновки Верховного Суду від 15.09.2023 у справі №910/192/19, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 не містять обґрунтування визначеної прокурором погодинної ставки.
З огляду на викладене, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з прокуратури саме в заявленому розмірі в сумі 30000,00 грн, адже цей розмір має бути документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат.
Беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані відповідачем послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих відповідачем під час судового розгляду справи №925/697/24 процесуальних документів, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до розміру 25000,00 грн від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником відповідача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку про стягнення з прокуратури судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №925/697/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (18015, Черкаська обл., м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286; ідентифікаційний код 02911119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» (04216, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 75-к, кв. 227; ідентифікаційний код 45085257) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп.
3. Видати наказ відповідачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
4. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №925/697/24 відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 17.12.2025.
СуддяТ.В. Васильченко