ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2025Справа № 925/697/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №925/697/24
За позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет»
про визнання частково недійсним договору та стягнення 93333,34 грн
Представники учасників справи:
від прокуратури: Вакулюк Д.С.;
від позивачів: не з'явилися;
від відповідача: Луцюк В.В.;
Керівник Золотоніської окружної прокуратури (далі - прокурор) в особі Золотоніської міської ради (далі - позивач 1) та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору та стягнення 93333,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами пункту 3.2 договору про закупівлю №262 від 20.12.2023 року, укладеного між позивачем-2 та відповідачем, до ціни договору безпідставно включено суму ПДВ за товар, який не підлягає оподаткуванню, у зв'язку з чим прокурор просить визнати недійсним вищевказаний пункт договору та стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 93333,34 грн, що є сплаченою сумою ПДВ.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.06.2024 відкрито провадження у справі №925/697/24 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2024 матеріали позовної заяви керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та виконавчого комітету Золотоніської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» про визнання частково недійсним договору та стягнення 93333,34 грн з доданими до неї документами передані до Господарського суду міста Києва.
04.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №925/697/24.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи №925/697/24 між суддями, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 прийнято справу №925/697/24 до свого провадження, встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву та призначено підготовче засідання у справі на 13.08.2024.
08.08.2024 року через відділ діловодства суду від Золотоніської окружної прокуратури на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 надійшли оригінали документів долучених до позовної заяви.
09.08.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що прокурор у поданому позові безпідставно ототожнив поняття місцевого та державного бюджетів, відповідно дійшов хибної позиції про те, що у органів місцевого самоврядування наявні повноваження щодо фінансування заходів оборони. Відповідач вказав на помилковості тверджень прокурора про звільнення позивачів від сплати ПДВ за поставлений товар по договору про закупівлю №262 від 20.12.2023 року, оскільки процедура поставки товару не відповідає п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, який регулює порядок звільнення товарів від податку на додану вартість, ввезених на митну територію України, а Золотоніська міська рада в особі, зокрема, виконавчого комітету в силу Закону України «Про оборонні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України №363 від 03.03.2021 не може виступати замовником у сфері здійснення оборонних закупівель.
13.08.2024 року до відділу діловодства суду від Керівника Золотоніської окружної прокуратури надійшла заява, яка за своїм змістом є відповіддю на відзив, у якій прокурор вказав, що доводи відповідача ґрунтуються виключно на неправильному граматичному тлумаченні п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки законодавець у цій нормі використовує під час перерахування випадків «кому», тому для звільнення від оподаткування податком на додану вартість досить одного з перерахованих випадків, а враховуючи, що поставка товару здійснена згідно програми підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчого формування в Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік затвердженої рішенням міської ради від 22.12.2022 №25-50/VIII зі змінами від 04.08.2023 №32-60/VIII та від 24.11.2023 №37-5/VIII, що прямо передбачено п. 1.4 договору №262 від 20.12.2023, наявні підстави для звільнення такого товару від податку на додану вартість, враховуючи також і те, що останній підпадає під класифікацію УКТ ЗЕД, яка в силу положень Податкового кодексу України звільнена від оподаткування. Також прокурор наголосив, що позивачі у даній справі відносяться до суб'єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, у зв'язку із чим у період воєнного стану при придбанні приладів нічного бачення користуються пільгами щодо сплати ПДВ, оскільки замовником за вказаним договором є виконавчий комітет Золотоніської міської ради, який в силу положень ст. 15 Закону України «Про оборону України» та ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. При цьому, операція з закупівлі приладів нічного бачення здійснена з метою їх подальшої передачі військовій частині НОМЕР_1 за договором №262 від 20.12.2023, яка звільняється від оподаткування.
Судове засідання, призначене на 13.08.2024, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 призначено судове засідання у справі на 26.09.2024.
10.09.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач навів перелік питань прокурору по суті спору та повторно звернув увагу на той факт, що органи місцевого самоврядування не уповноважені ні Законом, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом здійснювати оборонні закупівлі і оскільки укладений договір про закупівлю №262 від 20.12.2023 року не є державним контрактом із придбання військового обладнання, при його укладенні та виконанні не використовувалися кошти державного бюджету, що свідчить про відсутність порушення державного інтересу і поставка товару за вказаним договором не підпадає під умови пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тому сторони правочину не звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
13.09.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Виконавчого комітету Золотоніської міської ради надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги керівника Золотоніської окружної прокуратури підтримує.
У зв'язку з направленням судді Васильченко Т.В. на навчання згідно Наказу №33-а від 09.09.2024, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 призначено підготовче засідання у справі на 24.10.2024.
18.10.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшло клопотання про долучення письмових доказів, у якому відповідач просить суд долучити до матеріалів справи адвокатський запит від 03.10.2024 та відповідь Золотоніської міської ради від 11.10.2024 (з додатками).
21.10.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшли заперечення аналогічні за змістом та суттю тим, що були подані раніше 10.09.2024.
24.10.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшли заперечення щодо повноважень прокурора приймати участь у справі №925/697/24, в яких відповідач просить суд залишити без розгляду позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради, оскільки відсутнє порушення інтересів держави при укладенні та виконанні договору.
У судовому засіданні 24.10.2024, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 14.11.2024.
08.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Золотоніської окружної прокуратури надійшли пояснення в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України, у яких прокуратура вказала, що предметом позову є стягнення зайво сплачених на користь ТОВ «Відео маркет» коштів за договором про закупівлю товару, що не підлягав оподаткуванню згідно вимог Податкового кодексу України, таким чином інтерес держави полягає у дотриманні вимог законодавства у бюджетних правовідносинах, а зайве, неправомірне та безпідставне витрачання коштів місцевого бюджету порушує підриває матеріальну основу діяльності органів влади та місцевого самоврядування, а також держави України в цілому.
Також прокурор зауважив, що оскільки у даному випадку порушено права саме інтересів Золотоніської територіальної громади, кошти платників податків якої неправомірно були витрачені на придбаний виконавчим комітетом Золотоніської міської ради товар, то саме Золотоніська міська рада є належним позивачем у справі, адже за результатами розгляду даної справи судом повернення безпідставно сплачених коштів має відбуватись саме до бюджету даної громади, поряд з тим, оскільки виконавчий комітет Золотоніської міської ради є стороною оскаржуваного в частині договору, то саме такий комітет є належним позивачем у справі, інтереси якого в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представляє прокурор.
Прокурор наголошує, що органи місцевого самоврядування можуть здійснювати закупівлю, в тому числі, товарів подвійного призначення, таких як оптичні прилади, а виконавчий комітет Золотоніської міської ради відноситься до суб'єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони шляхом проведення відповідних закупівель, у тому числі, для забезпечення потреб військових частин, у зв'язку із чим у період воєнного стану при придбанні монокулярів та бінокулярів, оптичних приладів, користується пільгами щодо сплати ПДВ, передбаченими законодавством.
13.11.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшли заперечення на пояснення прокурора, у яких відповідач наголосив на відсутності порушення інтересів держави при укладенні та виконанні спірного договору і відсутності повноважень прокурора на подання позову до ТОВ «Відео маркет» від імені та в інтересах позивачів, оскільки Конституцією України та профільним Законом «Про прокуратуру» не передбачено права прокуратури звертатися з позовами в інтересах органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів по сумам податку на додану вартість. Відповідач наголошує, що предмет позовних вимог стосується ПДВ, ні прокурор, ні Золотоніська міська рада та її виконавчий комітет не є тими органами, які в порядку статті 41 Податкового кодексу України уповноважені вирішувати/встановлювати правильність і повноту нарахування та сплату податків, крім того договір, який був укладений між Виконавчим комітетом Золотоніської міської ради та ТОВ «Відео маркет» в інтересах міськради не належить до категорії державних оборонних закупівель і укладався виключно за кошти місцевого бюджету, а відтак у керівника Золотоніської окружної прокуратури відсутні повноваження щодо подання позову від імені та в інтересах Золотоніської міської ради та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради, і у суду наявні підстави для залишення позову без розгляду.
14.11.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшли заперечення на пояснення прокурора, у яких відповідач вказав, що товар, який поставлявся на користь та в інтересах Золотоніської міської ради не звільнений від ПДВ ні на етапі імпорту, ні на етапі його поставки від імпортера до товариства та від товариства до Золотоніської міської ради, що є наслідком відмови у задоволенні позову.
У судовому засіданні 14.11.2024 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.12.2024.
28.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Золотоніської окружної прокуратури надійшли пояснення в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України, у яких прокуратура в контексті поданих відповідачем заперечень зауважила, що звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що інтереси держави полягають у безумовному дотриманні бюджетного законодавства всіма суб'єктами правовідносин, при цьому безпідставно сплачені виконавчим комітетом Золотоніської міської ради, як наслідок, безпідставно отримані ТОВ «Відео маркет» бюджетні кошти у вигляді нарахованого на товар ПДВ, можливо додатково використати для потреб громади, а з огляду на воєнний стан в Україні - на фінансування потреб оборони держави та відсічі збройної агресії Російської Федерації, отже, встановивши факт неправомірного включення ПДВ до ціни товару за договором, фінансування якого здійснено за рахунок бюджетних коштів, Золотоніською окружною прокуратурою виявлено факт порушення інтересів держави, водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, що надає прокуратурі право на звернення до суду з даним позов для відновлення порушеного права.
Судове засідання, призначене на 03.12.2024, не відбулось у зв'язку з відключенням світла, що підтверджується актом Господарського суду міста Києва щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність функціонування автоматизованої системи від 04.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 призначено підготовче засідання у справі на 24.12.2024.
У судовому засіданні 24.12.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов'язання Золотоніської міської ради надати суду пояснення по суті спору та оголошення перерви у судовому засіданні до 23.01.2025.
У судовому засіданні 23.01.2025 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.02.2025.
06.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Золотоніської окружної прокуратури надійшли пояснення в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України, у яких прокуратура з посиланням на висновки Верховного Суду наголосила на тому, що оскільки порушено права Золотоніської територіальної громади, кошти платників податків якої неправомірно були витрачені на придбання Виконавчим комітетом Золотоніської міської ради товару, то саме Золотоніська міська рада та її виконавчий комітет є належними позивачами у справі, адже за результатами розгляду даного спору та в разі його задоволення, повернення безпідставно сплачених коштів має відбутися саме до бюджету даної громади.
11.02.2025 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшли заперечення на пояснення прокуратури, в яких відповідач проти висвітленої правової позиції прокуратури у поясненнях заперечив та вказав, що подавши позовну заяву без попереднього звернення до компетентних органів та перевірки операцій, або без встановлення таких порушень в рамках кримінальної справи, прокурор фактично перевищив свої повноваження, а також переклав на суд питання вирішення цієї справи. Відповідач наголосив, що подання такої позовної заяви суперечить вимогам закону, відповідно до якого прокурор може представляти лише державні інтереси, і оскільки Золотоніська міська рада та її Виконавчий комітет визначені позивачами, а не відповідачами, то це унеможливлює участь прокурора в процесі від імені та в інтересах цих осіб, а отже позовна заява є безпідставною.
У судовому засіданні 11.02.2025, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 25.02.2025.
20.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: адвокатських запитів та відповідей на адвокатські запити представника відповідача від Золотоніської окружної прокуратури, Управління Північного офісу держаудитслужби в Черкаській області, Золотоніської міської ради, індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України (ДПС) та договір про надання правничої допомоги.
20.02.2025 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшли пояснення щодо відсутності у прокурора повноважень на подання позову від імені позивачів, в яких відповідач повторно з посиланням на актуальну судову практику Верховного Суду наголосив на неможливості звернення прокурора до суду з даним позовом з підстав наведених у попередніх поясненнях.
Судове засідання, призначене на 25.02.2025, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 призначено підготовче засідання у справі на 24.04.2025.
23.04.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» надійшло клопотання про долучення письмових документів до матеріалів справи, в яких відповідач просив долучити до матеріалів справи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30000,00 грн.
У судовому засіданні 24.04.2025, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 24.07.2025.
У судовому засіданні 24.07.2025 прокурор позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.
Позивач-2 у судове засідання не з'явився, однак просив суд здійснювати розгляд даної справи за його відсутності, позивач-1 також не з'явився, хоча про розгляд даної справи був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, враховуючи, що позивач-2 просив здійснювати розгляд даної справи за його відсутності, а позивач-1 будучи належним чином повідомленим про судове засідання, причини неявки не повідомив і не подав жодних клопотань, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 24.07.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Золотоніської міської ради від 22.12.2022 №25-50/VIII «Про затвердження Програми підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчих формувань в Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік» було затверджено цільову Програму підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчих формувань в Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік.
У подальшому, рішенням Золотоніської міської ради від 24.11.2023 №37-5/VIII «Про внесення змін до Програми підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчих формувань в Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік зі змінами» з метою ефективного функціонування заходів Програми підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчих формувань в Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік, враховуючи лист відділу бухгалтерського обліку та звітності (21.11.2023 №3195) і планову потребу до кінця поточного року, керуючись п.22 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішено внести зміни до Програми підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчих формувань в Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік, затвердженої рішенням міської ради від 22.12.2022 №25-50/VIII зі змінами від 04.08.2023 №32-60/VIII, виклавши додаток до Програми в новій редакції.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Як встановлено судом, уповноваженою особою на онлайн-платформі Електронної системи публічних закупівель Prozorro 04.12.2023 року було оприлюднено оголошення про проведення відкритих електронних торгів за предметом закупівлі прилади нічного бачення (ДК 021:2015:38630000-0: Астрономічні та оптичні прилади).
Відповідно до пункту 18 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Частиною 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За наслідками визначення відповідача переможцем аукціону (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-04-018939-a) (протокол розкриття тендерних пропозицій від 12.12.2023), 20.12.2023 року між Виконавчим комітетом Золотоніської міської ради (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» (далі - постачальник) було укладено договір №262 (далі - договір) предметом якого за умовами пункту 1.1 є обов'язок постачальника в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати покупцю товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити цей товар.
Відповідно до пункту 1.2 договору предметом поставки за цим договором є прилади нічного бачення (ДК 021:2015:38630000-0: Астрономічні та оптичні прилади) (надалі - товар), згідно із специфікацією (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 1.4 договору купівля товару здійснюється в межах Програми підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчих формувань в Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік зі змінами (рішення сесії міської ради від 22.12.2022 №25-50/VIII) у порядку та на умовах, визначених цим договором.
За умовами пункту 1.5 договору постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством.
Пунктом 2.1 договору визначено, що якість товару, що постачається за умовами цього договору постачальником, повинна відповідати загальним критеріям якості, визначеним відповідними стандартами, технічними умовами, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості товару.
Постачальник відвантажує продукцію за цінами, що визначені у видатковій накладній постачальника і які погодженні з покупцем. Вартість товару включає витрати на доставку товару постачальником. Валюта платежу за даним договором є національна валюта України - гривня (пункт 3.1 договору).
Згідно пункту 3.2 договору сума договору становить: 560000 гривень 04 коп (п'ятсот шістдесят тисяч гривень 04 копійки) з ПДВ, в тому числі 93333 гривень 34 коп. 20% ПДВ (дев'яносто три тисячі триста тридцять три гривні 34 копійки).
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
За умовами пункту 4.2 договору оплата здійснюється за фактично поставлений товар згідно видаткових накладних протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання товару.
Датою оплати товару вважається дата здійснення оплати покупцем (пункт 4.5 договору).
Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що строк поставки товару: до 26.12.2023 року. Товар поставляється покупцю за адресою: 19702, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд, 8.
Згідно пунктів 5.3, 5.4 договору доставка товару, навантажувально-розвантажувальні роботи здійснюються постачальником самостійно за власний рахунок. Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів, по якості - згідно документів, що підтверджують відповідність товару вимогам стандартів та вимогам покупця.
Відповідно до пункту 11.1 договору істотними умовами договору є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору про закупівлю. Інші умови договору про закупівлю істотними не є.
Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками і діє до 31 грудня 2023 року, а по невиконаним зобов'язанням сторін - до їх повного виконання (пункт 10.1 договору).
На виконання умов договору, ТОВ «Відео маркет» поставило Виконавчому комітету Золотоніської міської ради товар, а саме: монокуляр нічного бачення AGM Wolf-7 Pro NL1, у кількості 2 шт. та тепловізійний приціл AGM TS35-640, у кількості 2 шт. загальною вартістю 560000,04 грн, у тому числі ПДВ - 93333,34 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №43 від 21.12.2023, яка підписана уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
У свою чергу, Виконавчий комітет Золотоніської міської ради на виконання умов договору №262 від 20.12.2023, сплатив на користь ТОВ «Відео маркет» грошові кошти в сумі 560000,04 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №1654 від 25.12.2023, з призначенням платежу: « 0218240; 3110; видатки згідно програми (монокуляри, тепловізійний приціл); зп. накл. №43 від 21.12.2023 р. до дог №262 від 20.12.2023 р.; в т.ч. ПДВ - 93333,34».
28.12.2023 року рішенням Золотоніської міської ради №38-39/VIII «Про надання дозволу на безоплатну передачу матеріальних цінностей з балансу виконавчого комітету Золотоніської міської ради» з метою реалізації Програми підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчих формувань у Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік, Програми «Призовна дільниця» на 2023-2027 роки, керуючись ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в У країні» вирішено надати дозвіл виконавчому комітету Золотоніської міської ради на безоплатну передачу матеріальних цінностей: військовій частині НОМЕР_2 згідно з додатком 1; військовій частині НОМЕР_3 згідно з додатком 2; військовій частині НОМЕР_1 згідно з додатком 3; військовій частині НОМЕР_4 згідно з додатком 4; військовій частині НОМЕР_5 згідно з додатком 5; ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з додатком 6.
29.12.2023 року на виконання рішення Золотоніської міської ради №38-39/VIII від 28.12.2023 року, Виконавчим комітетом Золотоніської міської ради було безоплатно передано Командиру Другої стрілецької роти Першого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 матеріальні цінності, а саме: монокуляр нічного бачення AGM Wolf-7 Pro NL1, у кількості 2 шт. та тепловізійний приціл AGM Adder TS35-640, у кількості 2 шт. загальною вартістю 560000,04 грн, у тому числі ПДВ - 93333,34 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому-передачі матеріальних цінностей №342 від 29.12.2023.
Звертаючись до суду за даним позовом Керівник Золотоніської окружної прокуратури зазначає, що пункт 3.2 договору № 262 від 20.12.2023 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 93333,34 грн суперечить положенням підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки придбаний товар за цим договором передано Військовій частині НОМЕР_1 , для потреб якої Виконавчим комітетом Золотоніської міської ради проводилась закупівля.
Враховуючи наведені порушення положень чинного податкового законодавства, прокурор просить суд визнати недійсним пункт 3.2 договору № 262 від 20.12.2023 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 93333,34 грн, а також на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача сплачений позивачем-2 податок на додану вартість у розмірі 93333,34 грн.
У свою чергу, відповідач проти позову заперечив та вказав, що прокурор у поданому позові безпідставно ототожнив поняття місцевого та державного бюджетів, відповідно дійшов хибної позиції про те, що у органів місцевого самоврядування наявні повноваження щодо фінансування заходів оборони. Відповідач вказав на помилковість тверджень прокурора про звільнення позивачів від сплати ПДВ за поставлений товар по договору про закупівлю №262 від 20.12.2023 року, оскільки процедура поставки товару не відповідає п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що регулює порядок звільнення товарів від податку на додану вартість, ввезених на митну територію України, а Золотоніська міська рада в особі, зокрема виконавчого комітету в силу Закону України «Про оборонні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України №363 від 03.03.2021 не може виступати замовником у сфері здійснення оборонних закупівель. При цьому, відповідач наголошував на відсутності порушення інтересів держави при укладенні та виконанні спірного договору і відсутності повноважень прокурора на подання позову до ТОВ «Відео маркет» від імені та в інтересах позивачів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
«Неналежність захисту» може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Необхідно враховувати і рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно, правозастосування у цій сфері має базуватися на цільовому призначенні відповідних товарів, що передбачає гнучке використання механізмів пільгового оподаткування з урахуванням функціонального підходу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
При цьому, обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №920/284/18, від 03.04.2019 у справі №909/63/18, від 17.04.2019 у справі №916/641/18, від 31.07.2019 у справі №916/2914/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 15.12.2020 у справі №904/82/19, від 27.07.2021 у справі №909/835/18.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор визначив позивачами Золотоніську міську раду та Виконавчий комітет Золотоніської міської ради, як замовників закупівлі та розпорядників бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалась закупівля товару за договором.
З позову прокурора вбачається, що останній визначає Золотоніську міську раду, як орган місцевого самоврядування, у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України, який є головним розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету та зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (надалі - Порядок).
Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 п. 7 Порядку).
За змістом абзацу 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
При цьому, відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів, чим досягається дотримання принципів ефективності та результативності.
За приписами ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до частин 1-2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад.
Як зазначає прокурор, у даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами договір в частині визначення його ціни з включенням податку на додану вартість укладено із порушенням вимог законодавства, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.
Суд зауважує, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваного пункту договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави.
Позивач-1, як орган місцевого самоврядування та замовник публічної закупівлі, що розпоряджається бюджетними коштами, є органом, уповноваженим у спірних правовідносинах, у той час як позивач-2 підпорядковується позивачу-1 та виступає стороною спірного правочину, відтак прокурором правильно визначено позивачів в особі Золотоніської міської ради та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради.
За наведених вище обставин, не підлягає задоволенню клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» про залишення позову Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» про визнання частково недійсним договору та стягнення 93333,34 грн без розгляду.
Золотоніською окружною прокуратурою скеровано до Золотоніської міської ради та її виконавчого комітету листи в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 25.01.2024 за №51/2-255вих-24 та від 01.04.2024 за №51/2-1040вих-24, в яких повідомлено про встановлені порушення з метою вжиття належних заходів реагування, а також висловлено прохання щодо інформування прокуратури про вжиті уповноваженим органом заходи, спрямовані на стягнення безпідставно набутих ТОВ «Відео маркет» коштів ПДВ.
Зі змісту листів виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 30.01.2024 за №222 та від 10.04.2024 №863 вбачається, що будь-які заходи з метою повернення безпідставно отриманої суми ПДВ уповноваженими органами не вживались.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Керівником Золотоніської окружної прокуратури було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави. Уповноважений орган не звернувся до суду з позовом, і не повідомив прокурора у листі про намір такого звернення, про ініціювання проведення перевірки, службового розслідування, і цей орган не мав наміру звертатися до суду з позовом, або вживати заходи для усунення порушень інтересів держави, перевірки обставин, які викладені прокурором у листах.
Зазначене у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі Золотоніської міської ради та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради в порядку, передбаченому статтями 53, 55 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру".
На виконання частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Золотоніська окружна прокуратура листом №51/2-1574вих24 від 28.05.2024 повідомила Золотоніську міську раду та Виконавчий комітет Золотоніської міської ради про намір звернутися до суду з вказаним позовом в інтересах держави.
З огляду на викладене, враховуючи, що прокурором доведено порушення інтересів держави та нездійснення компетентними органами упродовж тривалого часу самостійного захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У пункті 8.17 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 сформульовано висновок про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в зазначеній постанові відступила від висновку щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ, з посиланням на те, що включення ПДВ в оплату містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20, та зазначила про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Пунктами 30.1, 30.2, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України передбачено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
Згідно з пунктом 29 частини 1 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" товари оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв'язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп'ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.
За змістом положень частини 1 статті 1 та частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. До загальної структури Збройних Сил України входять, зокрема, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 24.08.2023) тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема: оптичних приладів для слідкування, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9013 10 90 00, 9005 10 00 00, 9005 80 00 00 згідно з УКТ ЗЕД; тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Отже, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 24.08.2023) за умови, якщо: 1) товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України від 19.10.2022 № 2697-IX "Про митний тариф України"; 2) кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, зокрема, Збройні Сили України, інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад тощо.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень пункту 29 частини 1 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" та частини 1 статті 1, частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Військова частина НОМЕР_1 , як структурний підрозділ Збройних Сил України, на користь якої Виконавчим комітетом Золотоніської міськради (покупець) 29.12.2023 за актом приймання-передачі матеріальних цінностей безоплатно передано товари оборонного призначення у виді оптичної техніки - прилади нічного бачення (монокуляри та тепловізійні приціли), які спочатку були придбані за договором №262 від 20.12.2023 у ТОВ «Відео маркет», у розумінні підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 24.08.2023) могла бути кінцевим отримувачем зазначених товарів виключно за умови, якщо про це чітко зазначено в сертифікаті кінцевого споживача або безпосередньо в умовах договору поставки.
Тоді як у даному випадку, що не заперечено прокуратурою та позивачами, в матеріалах справи відсутній оформлений сертифікат кінцевого споживача, а в умовах договору безпосередньо не визначено належного суб'єкта кінцевого отримувача товарів (Збройні Сили України, Військова частина НОМЕР_1 ), що у розумінні підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 24.08.2023) свідчить про неузгодженість сторонами відповідних умов та/або явну необізнаність постачальника на момент укладення такого договору щодо конкретного суб'єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про відсутність підстав для звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутність документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, відповідно про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Позивачі, як замовники відповідної закупівлі та суб'єкт, який відповідно до своїх повноважень здійснює у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, не був позбавлений можливості, як мінімум, якщо скорочені строки здійснення закупівлі та необхідності передачі товарів військовій частині не передбачали можливості отримати сертифікат кінцевого споживача від такої військової частини, ініціювати включення до договору умов щодо суб'єкта кінцевого отримувача товарів, операції щодо постачання яких відповідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України підлягають звільненню від оподаткування ПДВ за вищенаведених умов, що, в свою чергу, давало б підстави при укладенні договору погодити з постачальником вартість (ціну) закуповуваних згідно з цим договором товарів без ПДВ або у випадку незгоди відповідача в подальшому оскаржувати таке включення, та, відповідно, не витрачати бюджетні кошти на покриття суми ПДВ.
З огляду на наведене та враховуючи встановлені обставини щодо відсутності в матеріалах справи документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, як це визначено підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про недоведення прокурором правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ, та, як наслідок, про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору в частині включення суми ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних за цим договором товарів та повернення сплаченого позивачами постачальнику ПДВ.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Прокурором та позивачами під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами обставин наявності підстав для висновку про відсутність підстав для сплати ПДВ у даному випадку.
При цьому посилання прокурора на рішення Золотоніської міської ради від 28.12.2023 № 38-39/VIII та акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 29.12.2023, відповідно до якого позивач-2 передав, а Військова частина НОМЕР_1 прийняла матеріальні цінності, а саме: поставлений за умовами договору товар, суд вважає безпідставними, оскільки такі докази не є тими документами, які відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ, внаслідок чого можна було б стверджувати про те, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з цим договором товарів на момент його укладення суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
За аналогічних підстав суд не бере до уваги і посилання прокурора на те, що договором №262 від 20.12.2023 передбачено, що купівля товару здійснюється на виконання Програми підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчих формувань в Золотоніській територіальній громаді на 2023 рік зі змінами (рішення сесії міської ради від 22.12.2022 № 25-50/VIII), оскільки це не є визначенням (підтвердженням) суб'єкта кінцевого отримувача товарів, операції щодо постачання товарів якому не оподатковуються ПДВ відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Суд наголошує, що лише визначене підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України документальне підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору є підставою для звільнення операцій щодо постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, тобто лише за наявності такого документального підтвердження визначення відповідачем вартості (ціни) закуповуваних згідно з договором товарів мало б бути здійснене без включення ПДВ.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської міської ради та Виконавчого комітету Золотоніської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео маркет» про визнання частково недійсним договору та стягнення 93333,34 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2025.
СуддяТ.В. Васильченко