ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/13040/25
За позовом Interprojects sp. z o.o. (Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпроджектс»)
до Акціонерного товариства “Укргазвидобування»
про стягнення 13678,97 доларів США.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались.
Interprojects sp. z o.o. (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ІНТЕРПРОДЖЕКТС») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 13678,97 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереженням відповідачем грошових коштів позивача, які він просить повернути. Оскільки, з огляду на виконання позивачем зобов'язань за договором поставки, відповідач зобов'язаний повернути суму отриманої банківської гарантії на підставі ст. 27 Закону України “Про публічні закупівлі».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
10.11.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, в зв'язку з простроченням з боку позивача у нього виникло право на отримання суми банківської гарантії.
17.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги, оскільки, підстава для утримання суми банківської гарантії відпала, в зв'язку виконанням позивачем своїх договірних зобов'язань.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
За результатами публічної закупівлі № UA-2024-05-08-001770-a 09 серпня 2024 року між Interprojects sp. z o.o. (Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерпроджектс») (постачальник) та Акціонерним товариством “Укргазвидобування» (покупець) укладений договір поставки (за рознарядкою) № UGV1238/30-24, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві спеціалізовану хімічну продукцію (хімічні добавки робочих рідин ГРП), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є невід'мною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є додатком №1 до Договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1, 3.2. Договору, ціна товару вказується у специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується, якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України - далі нерезидент і Україні). Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації/-ях до цього договору та становить до 273480,00 доларів США (включно).
Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної та пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу), шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах, що визначені у специфікації (п. 4.1. Договору).
Згідно п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації/-ях до договору. Обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках Покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання Постачальником (Позивачем) рознарядки. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється.
Відповідно до п. 5.3 Договору датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 3 до цього договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної
Відповідно до п. 6.3.1. Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Пунктом 3 Специфікації № 1 до Договору передбачений строк поставки товару: протягом 90 календарних днів з моменту видачі рознарядки.
Згідно п. 10.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаних у п. 10.2 договору і діє до 31.05.2025 (включно).
Пунктом 10.2 Договору передбачено вимоги забезпечення виконання зобов'язань по договору постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по договору здійснюється до укладення договору зокрема наданням банківської гарантії виконання зобов'язань по договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов'язань за договором закупівлі, яка є додатком № 5 до договору та її сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору.
16.07.2024 між Interprojects sp. z o.o. (Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерпроджектс») (принципал) та Акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус» (банк-гарант) укладено договір про надання гарантії № 40808/ЮГ-24, відповідно до п. 1.1 якого Гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі ДК021:2015-24950000-8 “Спеціалізована хімічна продукція (хімічні добавки робочих рідин ГРП», згідно оголошення про закупівлю № UA-2024-05-08-001770-а, що проводилася Акціонерним товариством “Укргазвидобування» (бенефіціар).
Сума і валюта гарантії 13678,97 доларів США. Строк дії гарантії - з 16.07.2024 по 14.02.2025 включно (п. 2.1, 2.2 договору про надання гарантії).
21 серпня 2024 року відповідач підписав на направив позивачу Рознарядку № 1 (вих. № 302.1-022-6209), за якою надав Позивачу розпорядження здійснити поставку товару у вказаній в рознарядці кількості; строк поставки 90 календарних днів з моменту видачі рознарядки.
На виконання Рознарядки № 1 від 21.08.2024 року позивач у період з 30 жовтня 2024 року по 27 грудня 2024 року здійснив поставку товару у визначеній в рознарядці кількості, а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі товару: - актом приймання-передачі Товару №1 від 30.10.2024 року на загальну суму 44440,00 дол. США; - актом приймання-передачі Товару №2 від 12.11.2024 року на загальну суму 103400,00 дол. США; - актом приймання-передачі Товару №3 від 27.12.2024 року на загальну суму 13920,00 дол. США. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів без зауважень.
27 грудня 2024 року відповідач підписав на направив позивачу Рознарядку № 2 (вих. № 302.1-022-10186), за якою надав позивачу розпорядження здійснити поставку товару у вказаній в рознарядці кількості; строк поставки 90 календарних днів з моменту видачі рознарядки.
На виконання Рознарядки № 2 від 27.12.2024 року позивач 07 травня 2025 року здійснив поставку товару у визначеній в рознарядці кількості, а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі товару: - актом приймання-передачі Товару №4 від 07.05.2025 року на загальну суму 51760,00 дол. США; - актом приймання-передачі Товару №5 від 07.05.2025 року на загальну суму 59960,00 дол. США. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів без зауважень.
Загалом позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 273480,00 доларів США.
Відповідач не заперечує обставин поставки позивачем товару, обумовленого договором у повному обсязі. Відповідач відзначає, що поставка відбулась з порушенням строків, обумовлених в договорі.
Як зазначає позивач він отриманий лист №1-4642 від 30.12.2024 р. від Банку-гаранта, яким останній повідомив, що до нього надійшла вимога SWIFT повідомлення від 27.12.2024 про оплату гарантійного платежу за банківською гарантією №40808 від 16.07.2024, що була надана на користь Акціонерного товариства “Укргазвидобування» в розмірі 13678,97 доларів США.
Відповідно до зазначеної інформації у SWIFT повідомленні О ЕХВSUAUХXXX 759 GRN/24/814/OR від 27.12.2024 письмова вимога Відповідача на оплату банківської гарантії виставлена у зв'язку із неналежним виконанням Позивачем зобов'язань за Договором.
Листом від 06.01.2025 № 1-16 банк повідомив позивача про здійснення ним 03.01.2025 переказу коштів бенефіціару у сумі 13674,00 доларів США згідно договору про надання банківської гарантії № 40808/ЮГ-24 від 16.07.2024. В листі повідомлено товариство про його обов'язок здійснити відшкодування банку суми, сплаченої за банківською гарантією протягом 10 днів.
Підтвердженням переказу, створеним 24.09.2025, підтверджено перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерпроджектс» на користь АТ “КБ “Глобус» суму банківської гарантії у розмірі 13674 доларів США.
Також, позивачем зазначено та долучено до матеріалів справи докази сплати митних платежів та штрафних санкцій, нарахованих, в зв'язку з простроченням з боку позивача.
При цьому, як вказує позивач, товар за договором був поставлений та прийнятий в повному обсязі, однак, відповідачем в силу приписів ст. 27 Закону України “Про публічні закупівлі» не було повернуто грошові кошти, які були ним отримані в якості забезпечення виконання договору, що стало підставою для звернення до суду із даною позовною заявою.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує про неналежне виконання постачальником зобов'язань за договором, що є підставою для задоволення замовником (бенефіціаром) своїх вимог на умовах, визначених гарантією.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних правочинів:
- Договору від 09.08.2024 № UGV1238/30-24, який укладений між позивачем як постачальником і відповідачам як покупцем, та за правовою природою є договором поставки;
- Договору про надання гарантії № 40808/ЮГ-24 від 16.07.2024, укладеного між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус» (банк-гарант).
Положеннями ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з приписами ст. 200 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Статтею 562 ЦК України визначено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
У відповідності до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Отже, враховуючи наведені вище норми, слідує висновок, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення зобов'язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов'язанням.
Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов'язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб'єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів.
По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися.
По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.
З огляду на наведене, під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
З урахуванням умов договору (поставка здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту видачі рознарядки), позивач мав поставити товар за рознарядкою від 21.08.2024 до 19.11.2024 (включно), а за рознарядкою від 27.12.2024 - до 27.03.2025.
Матеріалами справи підтверджено, що за рознарядкою від 21.08.2024 товар був поставлений в повному обсязі 27.12.2024, а за рознарядкою від 27.12.2024 - 07.05.2025. Тобто поставка була здійснена позивачем у повному обсязі, але з простроченням. Означені обставини сторонами не оспорюють ся та не заперечуються. Позивач в свою чергу вказує, що за прострочення ним в добровільному порядку було оплачено штрафні санкції.
Отже, судом встановлено, що також не заперечується сторонами, що позивачем зобов'язання з поставки за договором виконанні у повному обсязі, а відповідачем поставлений товар був прийнятий без зауважень в повному обсязі 07.05.2025, що підтверджується долученими до справи документами.
У відповідності до ч. 2 ст. 27 Закону України “Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.
За умовами п. 10.3 Договору, у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов'язань Покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити Постачальника вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань по договору у формі банківської гарантії виконання зобов'язань) у наступних випадках: А. після виконання Постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі; В. за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; С. в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
Тобто, протягом 5 банківських днів з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України “Про публічні закупівлі» та пункту 10.3 договору.
Оскільки, товар за договором у повному обсязі був поставлений 07.05.2025, протягом 5 банківських днів (до 14.05.2025 включно), відповідач був зобов'язаний повернути суму забезпечення.
Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені судом обставини повного виконання позивачем зобов'язань за договором, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення покупцем (відповідачем) забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків поставки.
При цьому, судом взято до уваги висновки Верховного суду, наведені у постановах від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23 та від 25.03.2025 № 910/11352/24, в яких колегія суддів виснувала: “ До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України “Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання».
Беручи до уваги викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем поставлено товар за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на збереження у себе коштів, отриманих в якості банківської гарантії.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд погоджується з доводами позивача, що останній здійснив повне виконання зобов'язання за договором, укладеним між сторонами, та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України “Про публічні закупівлі» та пункту 10.3 договору у вигляді повернення замовником (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору.
Заперечення відповідача, наведені у відзиві, спростовуються встановленими вище обставинами та висновками Верховного суду, які наведеними у постановах від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23 та від 25.03.2025 № 910/11352/24.
Також суд відзначає, що предметом договору від 09.08.2024 № UGV1238/30-24 є саме поставка товару і після його поставки, договір є належним чином виконаним. Наявність нарахованих відповідачем штрафних санкцій за не своєчасне виконання договірних зобов'язань, не свідчить про невиконання позивачем договору та не є підставою для утримання суми банківської гарантії.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, зазначено, що боржник (принципал) має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами ст.1212 ЦК України (п. 56); принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави з огляду на відсутність боргу принципала (п. 59).
Отже, Позивач як принципал має право пред'явити позов про стягнення з відповідача як бенефіціара коштів, сплачених банком-гарантом. Вказаний спосіб захисту прав принципала (боржника) дозволяє ефективно та вичерпно врегулювати цивільно-правовий спір з учасниками спірних правовідносин, тому у цьому випадку судові рішення ухвалені без порушень ч. 1 ст. 2 ГПК України, відповідно до якої завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (подібний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 04.02.2025 у справі №910/18874/23).
Отже вимога позивача про повернення йому безпідставно збережених коштів у сумі отриманої від банку банківської гарантії, на думку суду, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Однак, суд зауважує, що позивачем було надано докази перерахування ним банку-гаранту суми у розмірі 13674,00 долари США, а не 13678,97 доларів США. Крім того, в листі банку до позивача вказано, що банком також перераховано саме суму 13674,00 долари США. Доказів перерахування коштів у більшій сумі суду надано не було.
З огляду на зазначене, суд вбачає, що позов є обгрунтованим в частині на суму перерахованих грошових коштів - 13674,00 доларів США та підлягають задоволенню в означеній частині.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 236 ГПК України).
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпроджектс» (Interprojects Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia) (00-389, Польща, воєводство Мазовецьке, м. Варшава, вулиця Юліана Смуліковського, 4А, оф 3 поверх, ІПН 1132795362) грошові кошти у сумі 13674 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) долари США 00 центів, судовий збір у розмірі 6847 (шість тисяч вісімсот сорок сім) грн 51 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 4,97 доларів США відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко